Волонтери… Про цих людей активно заговорили ще з початку війни на Донбасі. Вони збирали кошти та провізію для ЗСУ, возили гуманітарну допомогу на схід України. А з початком повномасштабної війни, об’єднавшись однією спільною метою, волонтери охопили всю країну та Білопільщину зокрема.
Невтомні жіночі руки днями плетуть маскувальні сітки, небайдужі жителі збирають на дрони, спорядження та автівки для військових, відправляють на позиції окопні свічки, сухі трав’яні суміші та консервацію.
Сьогодні наша розповідь – про 18-річного білопільця Артема Бабака - студента Сумського національного аграрного університету, який, починаючи з минулого року, разом із друзями, допомагає своїм землякам. А після затоплення Каховської ГЕС він буквально за кілька днів зібрав близько 30 тисяч гривень та придбав на них матеріали для Сумського притулку тварин, до якого планують евакуювати тварин із Херсону.
(Ілюстративне відео з мережі Тік Ток)
- Наразі в Сумському притулку перебувають евакуйовані тварини з Донецька, Авдіївки та інших міст, - розповідає Артем. - Їх забирали з-під обстрілів, вивозили з небезпечних територій. Зараз до притулку планують перевезти частину врятованих собак із затопленої Херсонщини. На сьогодні там щодня працюють рятувальники. Розмістити всіх тварин у наявних умовах немає можливості, адже потрібно якомога більше вольєрів. Тож я і вирішив долучитися до допомоги. Оголосив збір коштів, закупив необхідні матеріали на 10 вольєрів – це, зокрема, дошки, сітка, метал, навіси, наповнювачі та інше, і передав усе це до Сум.
Коли ти вирішив займатись волонтерством і чому?
- Раніше пробував себе у різних сферах діяльності. А минулого року, вже під час повномасштабної війни, вирішив допомагати і одразу зрозумів, що в мене це виходить, що мені це подобається і, допомагаючи іншим, я і сам ніби наповнююсь енергією та бажанням робити це знову. Якось спілкувалися з друзями, підняли тему допомоги постраждалим від війни і в принципі тим людям, які цього потребують.
У мене є свій чат, у якому 2600 підписників і Телеграм-канал, куди я викладаю новини, тож вирішив дізнатися, кому наразі потрібна допомога і звернувся до жителів Білопільщини з пропозицією долучитись до збору коштів. Перший наш збір був для літніх людей та багатодітної родини з села Перемога. На зібрані кошти ми закупили продукти харчування та інші необхідні речі домашнього вжитку, привезли в ці сім’ї, зробили фотозвіт передачі. Мої підписники побачили, що ми не якісь шахраї, а дійсно прагнемо допомогти, тому в подальшому почали робити репости моїх дописів про збір коштів у Facebook і Telegram, долучати до збору більше людей.
Крім того, за час повномасштабної ми тричі організовували пробіжки по Білопіллю, до яких могли долучитися всі охочі, за умови донатів на допомогу не менше 50 гривень.
На своїй сторінці у ФБ я пропонував усім небайдужим долучатися до такої справи. Люди підтримували! Всі отримані кошти ми передавали до волонтерського центру в Білопіллі, його керівнику Сергію Долуді.
Як розповідає Артем, також вони з друзями надавали допомогу окремим жителям Білопілля, Ворожби та Улянівки. Попередньо у своїх дописах хлопець пропонував звертатися за допомогою тим, хто її потребує: люди з інвалідністю, малозабезпечені чи багатодітні родини…
- Далі ми пересвідчувались, що це дійсно реальні люди, що їм потрібна допомога, і везли їм пакети з провізією. З транспортом допомагали друзі та зовсім незнайомі мені люди, які також долучались до благодійності і мали можливість надати машину. За увесь час вдалося роздати близько 60 пакетів із продуктами.
Надавали грошову допомогу і тим, чиї домівки постраждали від ворожих обстрілів – від п’яти до десяти тисяч гривень.
Також створював збір на допомогу жінці з Білопілля, якій знесло будинок.
За добу, за допомоги небайдужих людей, зібрали немаленьку суму - 26 тисяч гривень. Потім зустрівся із Зіною Іванівною та передав їй кошти.
Фото: facebook.com/Тьома Бабак
Чи охоче люди долучаються до допомоги?
- Звісно. Переважно, це підписники мого чату, які мене знають. І я дуже вдячний кожному за перераховані кошти. Вхід до чату я зробив платним – раніше це коштувало 10 гривень, зараз – 15. Так я бачу, що до чату заходить «своя», реальна людина, яка хоче бути в курсі подій і дійсно прагне допомогти.
Наші жителі Білопільщини – просто неймовірні! Для прикладу, один із Телеграм-каналів, який має понад 40 тисяч підписників, також оголошував збір коштів на облаштування вольєрів у Сумському притулку для тварин. То вони зібрали майже таку ж суму, як і я, хоча мій ТГ-канал має трохи більше 900 підписників.
Де ти зустрів перший день повномасштабної війни?
- Тоді я ще вчився в 11 класі Білопільського ліцею № 1. Вранці мене розбудила мама і повідомила, що почалася війна. Спочатку не повірив. Мовляв, не може бути, то, напевно, прикордонники проводять якісь навчання. Коли ж вийшов на балкон, побачив, як «щось летить», перевірив чати – там усі говорили про війну. Стало страшно. Не за себе, а за своїх рідних – маму та меншого братика. Відтоді увесь час був у Білопіллі, аж до початку нового навчального року.
Чи є в тебе друзі, які зараз на війні?
- Так. Маю багато друзів-прикордонників та знайомих у ЗСУ. На жаль, є і ті, хто зник безвісти чи загинув. Це дуже важко…
Які маєш хобі? Чим займався до повномасштабної війни?
- Раніше дуже захоплювався малюванням. Мої картини були на виставках у Білопільському центрі культури і дозвілля «Україна». Коли ж вступив до університету й переїхав до Сум, почав займатись кікбоксингом. Ну і, звісно, - волонтерством.
Тож, хотілося б звернутись до всіх земляків, хто має можливість допомагати: зараз, як ніколи, ми повинні об’єднувати свої зусилля і підтримувати тих, кому це необхідно, аби подолати нашу спільну біду. Немає чужого горя – є спільне прагнення його полегшити. Підтримуйте волонтерів та людей, які просять про допомогу, і вірте в нашу Перемогу!
