19 червня в Україні відзначають День фермера. Тож ми просто зобов’язані згадати наших місцевих аграріїв, фермерів, які не лише залишились жити, а й працюють на землі, сіють і збирають хліб, сплачують податки, допомагають людям. Тож, переводячи подих після завершення посівної і перед початком обмолоту ранніх зернових, ми поспілкувалися з фермерами, які сьогодні без перебільшення і пафосу працюють на передовій.
Точніше, від «нуля», від лінії кордону, їх відділяють хіба що мінні загородження. Так і є – умовна лінія кордону, заміновані території і засіяне поле…
Тож як живуть на прикордонні Білопільщини і працюють вздовж понад 40 кілометрів кордону місцеві аграрії - наша розповідь.
Росте онук і з ним наше господарство, назване на його честь.
Про відоме далеко за межами Білопільщини фермерське господарство «Ярослав -2005» ми писали і розповідали не один раз. Нагадаємо основні етапи створення і розвитку цього господарства, про які розповів його засновник Микола Слинько:
- У 2005 році починав з обробітку 43 гектарів землі. Назва «Ярослав - 2005» виникла не випадково. Саме в ті дні народився мій перший онук Ярослав. Ми з дружиною були дуже щасливі, що донька подарувала нам онучка. Сьогодні їх у мене вже п’ятеро: Ярослав, Мирослав, Данило, Мілана та Яніслав, який народився 23 січня 2020 року.
Як згадує керівник, у перший рік роботи він отримав 130 тонн зерна. Роздав людям. Усі були задоволені, бо інші господарства не розраховувалися взагалі. Мав для роботи один трактор і старенький автомобіль. Потім люди почали звертатись, аби взяв і їхню землю. За кілька років збільшив земельні наділи та підбирав різні «шматки» по кілька гектарів, як кажуть, - «клинки».
Також за роки роботи вдалося повністю оновити техніку, точніше, придбати нову в такій кількості, щоб вистачило на всі види робіт. Господарство мало земельні наділи на територіях Павлівської, Ободівської, Гуринівської, Іскрисківщинської та Нововирківської сільських рад.
І сьогодні назви цих населених пунктів щодня звучать у зведеннях про обстріли, бо всі вони межують із кордоном. Але найбільше «дісталося» селу Волфиному Павлівського старостату. Села вже немає, звідти вивезли всіх людей, ворог знищив усі будинки та інші споруди.
А ще 15 лютого 2022 року ми з Миколою Івановичем Слиньком відвідали це село і зняли останній мирний сюжет.
Ось він.
Тоді побачили новеньку техніку, яку готували до посівної, будівництво чергової частини свинарника з новим обладнанням, аби впровадити сучасні технології у тваринництво, побачила відремонтований зерносклад, засипаний збіжжям, відремонтований ФАП і звичайне життя маленького прикордонного села.
У керівника господарства було багато планів і задумів, у які вже були вкладені великі кошти. Але з 24 лютого довелося думати просто про фізичне виживання.
У с.Волфине мешкала його родина, будинки якої неодноразово обстрілювали. Згоріла від вибухів сільгосптехніка, яка стояла біля двору, та власні авто.
Знищена ворогом машина в селі Волфино
Після прямого влучання в зерносклад згоріло сто тонн зерна,
Пожежа після вибухів на зерноскладі
розтрощена свиноферма, вбито чи поранено до сотні поросят. Поранені поросята кричали, а працівники намагались погасити пожежу на складі з зерном, який горів поруч.
Знищена свиноферма
- Коли прилетіло на ферму, багато свиней вбило одразу, а багато поранило, вони кричали і ховались від вибухів. А люди в цей час намагалися погасити пожежу у складі з зерном. Це було просто пекло. Страшно, бо обстріли могли повторитись щомиті, - згадує події літа минулого року Микола Іванович.
Але найстрашніше було попереду, бо ворог методично знищував село. Там загинув під обстрілами чоловік, є поранені. Збитки рахувати не доводиться, це сотні мільйонів. Людей довелося евакуювати,
- Сьогодні села немає, і навіть руїни ворог постійно обстрілює, - розповідає Микола Слинько.
- Торік я не зібрав тисячу тонн кукурудзи, бо засіяні поля залишились біля самого кордону: частина замінована або там лежать нерозірвані снаряди.
- Чи вдасться продати врожай, розрахуватись за паливо, насіння, засоби обробітку – питання. Але ж не сидіти, склавши руки?- розмірковує фермер.
Питання на яке є тільки одна відповідь – працювати понад можливості, допомагати людям і ЗСУ, підтримувати своїх працівників і пайовиків.
Ще один знак долі в тому, що Микола Іванович займається своєю справою - День фермера в Україні відзначають якраз на його День народження.
Вітаємо заслуженого працівника сільського господарства з цими датами і бажаємо гідно подолати усі перешкоди і продовжити роботу в мирній країні.
- Я вже нічого не боюсь, мене злякати важко, все одно працюю, - говорить фермер із Павлівки Микола Номеровський.
Уже 20 років Микола Михайлович мешкає і працює у Павлівці. Повернувся сюди з Миколаївщини, де жив і працював певний час, і де зараз мешкають та обробляють землю його діти.
- Весь минулий рік я «розривався» між Білопільщиною і Снігурівщиною на Миколаївщині, - говорить фермер.
- У Павлівках поряд - кордон, фактичне оточення, потім – звільнення і постійні обстріли. На Снігурівщині, там де наші поля, була фактично сіра зона, де велися важкі бої до самого звільнення території. Зараз багато замінованих полів, нерозірваних снарядів, але родина працює: засіває землю і сподівається на врожай.
Ми тут у Павлівках разом з онуком працюємо на своїх майже тисячі гектарах.
Чули і бачили все, відрізняємо по звуках вид зброї, з якої нас обстрілюють. Але в поле виходимо. Ми – на своій землі і нікому її не віддамо, будемо захищати кожен на своєму місці. Ми – годуємо країну, допомагаємо ЗСУ, платимо податки і віримо в Перемогу.
«Найбільша втрата з початку війни ФГ «Князівське» - трагічна смерть нашого засновника і директора Івана Худіна».
Так почав свою розповідь про роботу господарства заступник керівника Сергій Титов. Сергій Вікторович в аграрному виробництві - майже 30 років.
- Як прийшов працювати одразу після закінчення інституту, так і не міняв спеціальність. Втім, змінювались часи і вимоги до роботи.
Наприкінці 90-х років минулого століття радянські колгоспи втрачали свої потужності, ця форма господарювання не виправдовувала вкладені затрати. Їм на зміну приходили нові форми ведення господарств. Тоді ж за ініціативи Івана Худіна у Павлівці створили нове фермерське господарство «Князівське».
- Починали з сотні гектарів, які нам віддавали в оренду власники паїв, – згадує Сергій Вікторович. - Поступово люди довіряли нам усе більше і більше, і кількість землі зростала. Ми ставили тоді за мету зібрати максимальну кількість землі в одному місці - у рідній Павлівці. Це ж було зручно і економно, не треба техніку ганяти з одного села в інше: все поруч, і тік, і гаражі, і механізовані майстерні. Люди працювали наші місцеві, павлівці. Знали б ми тоді, чим нам обернеться такий підхід, - з гіркотою в голосі говорить Сергій Титов.
Його можна зрозуміти, адже фактично вся земля, яку обробляло господарство, розташована неподалік кордону з рф. У ті далекі 90-ті аграрії сусідніх господарств і країн дружили, допомагали одне одному і запчастинами, і пальним. Це вже пізніше з’явилися прикордонні пункти пропусків, визначилась лінія кордону. А з 24 лютого 2022 року «кордоном» стали більшість полів ФГ «Князівське».
- Торік ми ще встигли посіяти ранні зернові. Площа по лінії кордону десь до 400 гектар. А зібрати вдалося лише на 150. Решта засіяних площ або прикордонна смуга, або заміновані території, - пояснює аграрій ситуацію.
Торік від ворога постраждала не лише земля: снарядами розбили тік, майстерні, вбили лоша і кобилу.
Коли двоє комбайнерів ФГ «Князівське» поїхали в поле молотити зернові торік у липні, то по їхніх автомобілях, які вони залишили на току, «прилетіло». Люди просто дивом не постраждали. Автівки ремонту не підлягають.
Ворог пошкодив не лише власні автівки комбайнерів. Новенький трактор Нью Холанд, куплений за рік до війни, торік восени потрапив під ворожий обстріл. На його ремонт у господарстві виділили пів мільйона гривень. Весною він вийшов на поле і… знову потрапив під ворожі кулі.
Багато «прильотів» на ті поля, які залишились в обробітку. Втім, найбільша втрата – це трагічна смерть керівника Івана Худіна у лютому нинішнього року. Він підірвався на протитанковій міні і загинув на своєму полі.
Колектив ФГ "Князівське" 2019 рік
- Іван Петрович нас усіх надихав, підтримував і був для нас не просто керівником, а старшим товаришем, порадником, людиною до якої ми звертались не лише з виробничими питаннями, Тож, пам’ятаючи всі його настанови, ми проводимо першу посівну без нього. Дуже хочеться зробити все максимально якісно і без втрат.
Вже посіяні ранні зернові, а також соя, гречка, соняшник. Землі ми стали обробляти набагато менше, але працюємо, бо щиро віримо, що після Перемоги повернемо всі свої площі і будемо відроджувати країну, - переконаний Сергій Титов.
- Якби не наші фермери, то я не знаю, як би виживало наше село, -
говорить староста Павлівки Світлана Федорченко.
- З перших днів вторгнення наші аграрії взяли на себе частину відповідальності за село і долю людей. В найважчі тижні оточення надавали допомогу борошном, хлібом, іншими продуктами. Допомагали привозити необхідні речі і матеріали, виділяли пальне.
Нам усім зараз важко, бо люди щодня під обстрілами, мають втрати майна, є загиблі й поранені в селі. Але ми розуміємо, кого треба підтримувати найбільше - нашу армію. І тут наші фермери з перших днів допомагали як місцевому ДФТГ, так і ЗСУ. Передали кілька машин для військових, продукти, допомагали матеріалами для облаштування позиції.
У селі в зоні бойових дій дуже багато проблем і викликів, і саме наші аграрії, які живуть і працюють поруч із нами, допомагають вирішувати питання, які в їхній компетенції. Приміром, надають машини для підвезення гуманітарної допомоги, привозять матеріали для ремонтів.
- Микола Номеровський придбав косарку, аби ми покосили в селі бур’ян на узбіччях, в інших місцях загального користування, Микола Слинько допоміг дівчині-інваліду, Сергій Титов із родиною привозять у село хліб, інші продукти. Всі виділяють транспорт для того, щоб підвезти людей у лікарню чи привезти ліки, допомогу в село. У цих господарствах працюють наші павлівці, вчасно отримують зарплату, а це - підтримка родин у такий важкий час.
Я не зможу навіть всього перерахувати, бо звертаємося щодня. Хочу усім подякувати і побажати сил і терпіння, бо нам треба обов’язково протриматися і дочекатися перемоги, - говорить староста.
"Місцеві фермери – це наш ресурс і надія на відродження громади".
Так вважає БілопільськиЙ міський голова Юрій Зарко.
Так історично і економічно склалося, що наша громада – це аграрний регіон. І поряд із великими холдингами працюють фермерські господарства, які мають в обробітку від тисячі до ста гектарів землі. Втім, не від кількості землі залежить ставлення до фермера, а від його позиції щодо підтримки громади та людей.
Кожен із них, а це майже пів сотні господарств, сьогодні працює, як то кажуть, на межі. На межі України на прикордонні, на межі власних сил і можливостей, на межі життя. Понад 40 кілометрів кодону з рф у громаді – це поля, це територія активного землеробства. Але сьогодні – це лінія кордону, це укріплення і мінні поля. Це нерозірвані снаряди і вирви від вибухів… Тож сьогодні праця фермера – це постійний ризик, це обережність і мужність, це відданість справі і турбота про людей.
Важко зараз порахувати нанесену місцевим аграріям шкоду від постійних обстрілів. Найбільша трагедія – це загибель людини. В непростих умовах ремонтують техніку, зберігають збіжжя.
Але, разом із тим, жодне підприємство не припинило роботу. Де тільки дозволяє безпека – там обробляють землі. Сіють і молотять часто під обстрілами. Платять податки і допомагають людям, підтримують ЗСУ.
До кого першого звертаються за допомогою – до місцевих аграріїв. Чи привезти гуманітарну допомогу, чи виділити продукти – до них. І відмови немає, бо кожен із них переживає всі ті біди і проблеми, що й люди, які мешкають поруч.
Я щиро вдячний кожному, хто сьогодні працює на нашій землі, хто її обробляє, збирає врожай і своїм прикладом показує , що українських аграріїв, як і нашу країну, не здолати.
Не лише в Павліках працюють наші аграрії, в тому числі фермери.
Про ситуацію в аграрному секторі області розповідає керівник департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександр Маслак:
- Незважаючи на складні умови весняної посівної кампанії, аграріями області в запланованих обсягах проведено сівбу основних сільськогосподарських культур. За оперативною інформацією загальні площі сівби сільськогосподарських культур по всіх категоріях господарств Сумської області у 2023 році становлять у межах мійльона гектарів, що становить 91% до минулого року.
Серед найбільш популярних для вирощування культур - пшениця, кукурудза на зерно, соняшник, соя. Порівняно з минулим роком площі цих культур скоротилися: пшениці до 32%, кукурудзи на зерно – на 8,8%, соняшнику – на 7%, сої – на 5,5%.
За даними сільськогосподарських підприємств під час зимівлі загинуло 300 гектарів (пересіяно ярим ячменем 16 гектарів, інші площі засіяні під кукурудзою на зерно), засмічено вибухонебезпечними предметами близько 80 гектарів.
Головним завданням під час проведення весняної посівної кампанії на Сумщині – є безпека життя працівників сільськогосподарських підприємств. В області зафіксовані випадки підривів сільськогосподарської техніки на вибухонебезпечних предметах. Аби упередити трагічні випадки, Сумська обласна державна адміністрація за співпраці з військовими та ДСНС, розробили алгоритм дій із мінної безпеки під час проведення польових агротехнологічних заходів.
Розпорядженням голови Сумської ОВА передбачено, що виїзд працівників сільськогосподарських підприємств у 5-кілометрову зону від лінії кордону з рф забезпечується у супроводі з військовими формуваннями та за наявності засобів індивідуального захисту.
В кожній територіальній громаді визначено уповноважену особу за мінну безпеку, а також відповідальну особу з територіальних підрозділів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області;
військовими формуваннями спільно з представниками територіальних підрозділів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі – ДСНС), Головного управління Національної поліції в Сумській області в територіальних громадах проведені інструктажі з керівниками сільськогосподарських підприємств про дотримання правил безпеки життя під час проведення агротехнологічних робіт.
Відповідно до плану заходів із розмінування (гуманітарного розмінування) земель сільськогосподарського призначення визначена першочергова потреба в розмінуванні земель на території понад двадцять кілометрів від лінії кордону з російською федерацією на площі 1 760 гектарів.
В області здійснюється щотижневий моніторинг розмінування земель сільськогосподарського призначення. Станом на 08.06.2023 піротехнічними групами Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій фактично розміновано 1615,94 гектарів, або 92% від запланованого.
За інформацію Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій завершення розмінування земель сільськогосподарського призначення.
