За 15 місяців життя в новій реальності ми зрозуміли та на підсвідомому рівні засвоїли багато речей, які колись здавались нереальними. Але ж і потрапили ми в нереальні обставини війни, до якої не були готові. Пропри виклики (обстріли, руйнування, вбивства), ми живемо, працюємо і продовжуємо нашу боротьбу, кожен на своїй ділянці фронту: хтось на волонтерському, ми – на інформаційному, наші захисники – на передовій.
Втім, донатити на ЗСУ, плести сітки, ховатись від вибухів і на слух визначати, який калібр летить і де впало, - це далеко не повний перелік знань і навичок, отриманих нами під час війни. Нинішня війна називається гібридною, бо йде не лише на полі бою. На цій війні немає чіткої лінії розмежування, тож у ній використовується не лише вогнепальна зброя.
Про це ми пишемо і говоримо ледь не в кожному номері «Білопільщини», на інших ресурсах. Але на прикладах поведінки жителів громади бачимо, що в багатьох навички протидіяти ворогу так і не з’явились у повсякденному житті.
Тож визначу кілька дій, які напряму допомагають нашому ворогу.
1. Наявність російської мови в побуті, у спілкуванні
Одним із завдань, які ставить і до цього часу агресор, – захист російськомовних громадян. Усі, хто спілкується російською, дайте відповідь: «Ви дійсно хочете, щоб вас захистили та звільнили?»
Дуже і дуже дивно у Білопіллі чути й читати в пабілках від місцевих мешканців російську мову, знаючи, що вдома ці люди говорять звичайною «білопільською» мовою, а точніше – північно-слобожанською говіркою, як різновидом регіональних говірок.
2. Залишки радянських назв і пам’яток
Коли ворог приходить на нашу землю, він не бачить різниці між Тьоткіно і Білопіллям, бо і тут, і там - схожа мова, схожі пам’ятники, назви. Тобто, розповіді їхніх пропагандистів, що ми «адін народ», підтверджується навіть візуально. У Білопілля летять ракети з рф, а у нас до цього часу є вулиця російського актора і поета Висоцького.
3. Російська церква
Тут без слів, бо я знаю лише кілька (можливо помиляюсь) православних храмів на Білопільщині, де служба ведеться українською мовою.
4. Наші безтямні та бездумні спроби поширювати російські фейки, тобто брехню
Тим, що ми як кішки бліх розносимо їхні наративи (думки по-простому), ми допомагаємо ворогу навіть більше, ніж самі усвідомлюємо. Так, ми всі люди, з емоціями, зі страхом за своє життя, за життя близьких, із невизначеністю ситуації (живемо й усвідомлюємо, що в будь-який момент тобі прилетить на голову бомба) перебуваємо у дуже складних емоційних, психологічних, економічних і безпекових обставинах.
Тут дуже складно давати поради, але є незаперечний алгоритм: ворог хоче добитись перемоги не лише на полі бою, а й перемогти нашу свідомість, посіяти страх і недовіру один до одного.
Головне завдання терористів: страх і паніка серед мирного населення
Не лише снарядами й бомбами підсилюються ці настрої, а й купою інформації, яка грамотно збирається і передається, а головне - бездумно поширюється нами. Яскравий приклад такої ворожої пропаганди, постійні дописи і коментарі «не виставляйте фото, бо ворог побачить і буде стрілять по цих мирних об’єктах».
Це абсолютна нісенітниця і результат нашого залякування. Ніхто сьогодні не дивиться у ФБ чи Ютуб, де б побачити ще один уцілілий об’єкт у Білопіллі та по ньому вдарити.
Недооцінка ворога - це ще одна наша спільна помилка. На його озброєнні - високоякісна оптика, яка дозволяє фотографувати в прямому ефірі все, що відбувається за десятки кілометрів від нашого кордону. Знімки з ворожих дронів, які ми знаходимо у їхніх відкритих джерелах, підтверджують, що на нашій території фіксується все. Чи не третина супутників, які обертаються в космосі, – російські. Невже ви думаєте, що вони тільки за погодою слідкують?
Ніхто не скасовував такої опції як GPS, інтерактивні гугл-карти, де з точністю до метра видно всі території, зняті з тих супутників.
Зараз двома натисканнями кнопки на смарт-фоні можна знайти детальну адресу будь-якої установи чи організації та її розміщення на гугл-карті. Це доступно кожному власнику смартфона. А що вже тоді говорити про доступ до інформації військових?
Якщо людям старшого покоління важко це пояснити, бо не всі вміють користуватись такими опціями, то молодь, яка «живе» в Інтернеті, добре розуміє, як і де знайти гугл-карту, як користуватись GPS. Тож до чого тут фото зруйнованого магазину, школи чи приватного будинку в газеті? Як воно вплине на нашу безпеку?
Ворогу вигідно нас залякувати, сіяти паніку і недовіру, «годувати» чутками, впливати на наші емоції. Згадайте наш стан, коли чи не щодня поширювались чутки «завтра наступ, треба виїжджати». Скільки ми вже пережили «точних дат»?
Навіть сьогодні, коли пишу цей матеріал після страшних обстрілів Білопілля 18 червня, читаю в коментарях про події у місті «не виставляйте фото, а то ворог дізнається, куди прилетіло…».
Це не військовий секрет, що місця «прильотів» фіксуються одразу різними способами. І виставлені як мінімум через три години фото зруйнованих цивільних об’єктів не становлять жодного стратегічного інтересу, бо тому, хто стріляє, все відомо і так.
Приміром, максимально фіксуються всі обстріли та пошкодження цивільних об’єктів, вбивства мирних людей на сайті Української Гельсинської Спілки з прав людини, яка збирає матеріали для передачі їх у міжнародні суди та притягнення до відповідальності воєнних злочинців.
Ось одне з фото з цього ресурсу, яке показує злочини ворога проти мирного населення.
Також вражає формула «не пиши, а то прилетить». Можна подумати, що ми писали розгорнуті репортажі про гаражі на Сільгосптехніці чи Шереметівці, куди «прилітало» і без розповідей.
Підприємці, працівники бюджетних установ поводять себе дуже дивно, коли питаєш їх про їхню безпосередню роботу, яка здійснюється за наші податки.
- Не пишіть, а то… Ви що, не розумієте?
- Не розумію, що ще трапиться? путін нападе? – іноді я відповідаю так.
В принципі доведення людей до такого емоційного стану – недовіри, страху, агресії – це і є мета ворога.
Є ще один результат ворожої пропаганди - маразматична конспірологія. Коли я виїжджаю на місця обстрілів, то доводиться чути таку ахінею, що іноді просто соромно за людей, які її «несуть».
- Це прилетіло, бо тут після війни стояв військовий госпіталь і ворог користується цими картами..
- Це прилетіло, бо є навідники, які «здають» (Розмова біля магазину, який є у відкритому доступі на гугл-карті).
- Це прилетіло, бо тут хтось жив і хтось здав…
Ще дивнішими є «планування обстрілів», часто на базарі…
- Казали, що наступний раз стрілятимуть по Арці й базару…
- Так наших військових взяли в полон і вони мають всі карти й здають їх ворогу…
Таке враження, що люди прочитали за все життя лише книжку «Син полка» про Ваню Солнцева і до цього часу думають, що ворожі позиції переписують хімічним олівцем у буквар і несуть розвідникам, стуливши рота, щоб не видно було язика в чорнилі… Питання не в розумових здібностях тих, хто це поширює, а в тих, хто в це вірить.
Додають панічних настроїв дії керівників деяких бюджетних установ, які оголошують «вихідні», бо «плануються» обстріли чи наступи. І тоді люди, які ще залишились працювати й жити в місті, переказують одне одному, що «горсовєт не працює, бо буде наступ».
Невже за ці 15 місяців не зрозуміло, що ми маємо справу з підступним ворогом, який із першого дня війни порушує всі правила та звичаї ведення війни, не дотримується жодних Конвенцій, не має жодного застереження щодо мирного населення.
Це – держава-терорист, її дії – непередбачувані й жорстокі, вона має досить озброєння і не має ні краплі жалості до кожного українця: дитини чи бабусі. Ворог хоче нас усіх вбити, а кого не вбити – то зламати психологічно та емоційно.
Чи будуть продовжуватись обстріли міста та інших населених пунктів? Будуть, бо чим більші успіхи наших ЗСУ на фронті, тим більше ненависті до мирних людей.
Чи будуть повторні обстріли, чи фіксуватимемо «прильоти» по тих місцях, де вже зруйновано та пошкоджено? Чекати обстрілів треба всюди, ворог стріляє, бо є чим, бо може, бо ненавидить усіх нас.
Чи будуть провокації та вкиди інформації? Будуть, найновіша – про ніби-то смерть керівника ГУР Кирила Буданова (головнокомандувача Валерія Залужного вже «оживили»).
Чи будуть спроби посіяти в нас недовіру до керівництва країни, до армії? Вже є. Почитайте коментарі під постами «А чого наші не відповідають на обстріли? А чого ми не стріляємо у відповідь?». За логікою людей, які поставили ці питання, військові свої дії мають узгоджувати в коментарях у ФБ.
Якщо у тих, хто обговорює військові дії публічно, є досвід і бажання повоювати, то адреса найближчого центру комплектації: 41800, Сумська область, м.Білопілля, вул. Соборна, 46
Чи можна цьому протидіяти?
- Дбайте про себе та своїх близьких навіть у такі бентежні часи, адже ціль ворога — деморалізувати нас. Тож, опираючись цьому, ви не тільки допомагаєте собі, а й ламаєте плани загарбників. Що краще ви почуватиметеся, то ефективнішими будете у спротиві окупантам, в якому бере участь уся країна. Відчуття згуртованості та єдності теж допомагає боротися зі страхом. Українці гартовані історією, а всі війни рано чи пізно завершуються, - радить сайт Ukraїner.
Ілюстрація: Ярослава Яцуба.
Сайт Ukraїner підготував кілька добірок і порад щодо поведінки під час стресових ситуацій і протидії ворогу в інформаційному просторі.
