На минулому тижні Юрій Зарко у складі делегації українських посадовців, депутатів, представників органів місцевого самоврядування відвідав Німеччину.
Про враження від перебування, зустрічі і майбутні результати – наша розмова.
- На запрошення Уряду Німеччини ми вивчали найкращі практики та політики регіонального та місцевого розвитку в Німеччині для подальшого впровадження в Україні. Хоч би як трохи фантастично це звучало, але весь світ сьогодні не просто впевнений в Перемозі України й планує залучати кошти на її відбудову, а й допомагає вже зараз.
Втім, сторічна європейська, в гарному сенсі, бюрократія і скрупульозність у витраті коштів вимагає від нас не просто планів чи проєктів, не просто гасел «Допоможіть!», а передовсім стратегічного довгострокового планування. І нам є до чого прагнути, чому вчитися.
Якщо ми хочемо стати рівноправним членом європейської спільности, то готуватись і працювати над цим треба вже сьогодні. І починати треба зі стратегічного планування і розуміння, якою ми хочемо бачити нашу країну в цілому і кожне конкретне місто зокрема.
У Німеччині, як і в більшості країн Європи, планують розвиток регіонів деколи не тільки на 5, а й на 30 років уперед. Просторове планування враховує потреби людей, заводяться великі інвестиції, будують фабрики та заводи, щоб забезпечити людей роботою, прокладають лінії метро та залізниці, планують потім навколо інфраструктури житло, рекреацію. В центрі всього - людина та її потреби та добробут. До цього нам потрібно прагнути!
Приміром, ми відвідали місто Коттбус, яке зараз втілює план розвитку до 2070 року!
Кошти на всі великі й не дуже проєкти виділяють лише за наявності таких планів розвитку і неухильного їх дотримання, звітування за виконану роботу.
Також на прикладі землі Бранденбургу (одна з 16 федеральних земель Німеччини) розглянули ролі та повноваження на головних територіальних рівнях, їх інструменти та сфери впливу.
Берлін та Бранденбург, наприклад, мають Спільний відділ просторового планування та плани розвитку. Це включає і транспорт, і будівництво житла. Найяскравіший проєкт співпраці - це майбутній великий проєкт Tesla, де буде створено понад 10 тис. робочих місць.
На зустрічі з керівництвом міської адміністрації м. Потсдам, ознайомились і з планами розвитку території міста, як столиці федеральної землі Бранденбургу, яка розвивається, враховуючи процес створення полюсів економічного зростання відповідно до Стратегії регіонального розвитку цієї землі.
Важливим питанням стало зміцнення регіонів та просування сільського розвитку через підхід LEADER. Ця програма працює в країнах ЄС для поліпшення інфраструктури в громадах, підтримки аграріїв та підприємців, допомоги в реалізації культурних програм на локальному рівні. За обмеження фактично будь-якого фінансування розвиткових проєктів в умовах війни, коли практично весь бюджет йде на сили безпеки та оборони, нам така програма не завадить, а тільки допоможе.
Також відвідали Центр компетенції регіонального розвитку BBSR та ознайомилися з його роботою щодо структурних змін у вугільному регіоні Лужині та планами щодо трансформування регіону з шахтами для видобутку бурого вугілля в рекреаційну зону з альтернативними новітніми способами вироблення електроенергії. Про це слід написати окремо, бо це - дійсно історія успіху, планування на десятиріччя і, звісно, шалених коштів зі структурних фондів ЄС.
- Юрію Васильовичу, завжди після закордонних поїздок, на яких доводиться представляти Україну і місцевих жителів, виникає два питання: за чиї кошти Ви їздили і яку допомогу конкретно привезли Білопіллю.
- Ну ще Ви забули одне «питання»: чи повернеться голова додому. Як бачите, я у Білопіллі і продовжую працювати. Щодо фінансування поїздки. Ми їздили на запрошення Уряду Німеччини й двох потужних фондів допомоги ULEAD з Європою та GIZ… Ці фундації допомагають нам вже не один рік. Особливо активізувалась співпраця під час війни, за що всім, велика подяка.
Втім, хочу трохи розвіяти уявлення про «допомогу». Робота з такими фондами – це не отримання готівки для роздачі чи якоїсь машини. Це все - набагато масштабніша співпраця, націлена на роки.
Ми не просто говорили про потреби громади, про умови життя в зоні бойових дій. Ми вчились планувати свої витрати й складати перспективні плани за тим алгоритмом, за тією методикою, яка зрозуміла в Європі.
Приміром, перед тим, як просити гроші на ремонти шкіл, ми маємо скласти перспективний план, врахувати всі демографічні чинники, енергетичні витрати тощо. Можливо, кажу непопулярну думку. Але в Європі існує чіткий підхід до визначення якісних показників. Замість будівництва чи утримання трьох шкіл, там будують одну, але з найсучаснішим обладнанням, з автобусами для підвезення, дорогами, залучають найкращих фахівців. Але всі проєкти суворо регламентовані, чітко виконуються і повністю відсутній популізм на зразок «я школу не будував, і не буду її закривати».
Нам важко зараз працювати за такою моделлю планування, бо ситуація складна і непередбачувана. Але якщо в Європі говорять про відбудову України й готові допомогти, то наше завдання - максимально співпрацювати з партнерами.
Крім того, багато чого вартує те, що про Білопілля вже знають у Європі, зокрема у Люксембурзі,
Чехії, Норвегії, Франції, Німеччині.
- Чи були зустрічі з якимись відомими політиками чи громадськими діячами?
- Звичайно, адже такі зустрічі передовсім розширюють особисті контакти та довіру людей. Приміром, я познайомився з Європи Георгом Мільбрандтом - видатним німецьким політиком, екс-міністром, президентом Саксонії, спеціальним посланником уряду Федеративної Республіки Німеччина з питань реформ у галузях урядування та децентралізації в Україні. Як консультант в Україні та інших країнах, професор Мільбрандт володіє багаторічним досвідом у цій сфері.
Ось як пише Вікіпедія про цього політика).
Закінчив Вестфальський університет імені Вільгельма у Мюнстері, де вивчав економічну теорію, право і математику. У 1973 році йому було присуджено докторський ступінь, а у 1980 - захистив дисертацію у галузі економіки, зокрема у галузі публічних фінансів.
У листопаді 1990 року його призначено міністром фінансів Республіки Саксонія. Після возз'єднання Німеччини, на цій посаді пан Мільбрандт відповідав за реорганізацію управління фінансами, будівництвом і нерухомістю цієї федеральної землі, а також формував процес трансформації від соціалістичного планового господарства до устрою на засадах ринкової економіки.
З 1995 року він є професором публічних фінансів і викладає у Технічному університеті Дрездена.
З 2002 до 2008 року - міністр-президент Республіки Саксонія. Під час своєї роботи у саксонському уряді, був також членом Бундесрату і завдяки цьому був залучений до законодавчої діяльності федерації.
В серпні 2017 року німецький уряд делегував його спеціальним посланником з питань реформування України у галузях урядування та децентралізації.
- Дуже розумний і далекоглядний політик, - продовжує Юрій Васильович. Фахівець в економіці. Я розповідав йому про Білопілля, він обіцяв максимально сприяти виділенню допомоги на інфраструктурні проєкти, такі як будівництво доріг в громаді.
Також приємною несподіванкою стало знайомства з Лаузіц, або Лужиця. Це - єдиний регіон у Німеччині, де впродовж тисячі років мешкає слов'янська громада на рівні самостійної етнічної одиниці. Приміром, У місті Коттбус – центрі Лужицького регіону, навіть назви вулиць дублюються німецькою і лужицькою мовою. Ця мова частково нагадує українську, а частково польську та сербську. Тому для мене вона була дуже зрозуміла.
А коли побачив у Берліні «нашу альтанку», то взагалі наче вдома побував. Це ж треба! Майже копія. Ці та багато інших фактів говорять про те, що Україна – це невіддільна частина Європи й нам треба лише зрозуміти та впровадити у себе певні стандарти. Тоді ми не лише переможемо, а й відновимо нашу країну.
- Коли наступна поїздка?
- Запрошень багато. На жаль від багатьох довелося відмовитися, бо ситуація у громаді не дозволяла, або були нагальні питання, які потребували особистої присутності. Так, торік довелося відмовитися від поїздки до Марселю, де мав виступити перед депутатами цього міста. Проте, як відомо, під лежачий камінь вода не тече, тому доводиться обирати ті поїздки, які можуть дати максимальну користь громаді.
Від редакції. Євроінтеграція, наш вступ до Євросоюзу - це не просто декларації, це - велика робота щодо втілення стандартів і підходів до планування роботи, до виконання дуже багатьох вимог стандартизації в усіх сферах життя. Тож обираючи цивілізаційний євроінтеграційний курс, ми маємо дати собі відповідь: настільки ми готові до цього.
У наступних публікаціях ми розповідатимемо про інші аспекти життя в світлі втілення євростандартів.
