Війна продовжує забирати життя наших воїнів, наших Героїв… 1 вересня у районі селища Новоселівка Сватівського району Луганської області, під час ворожого мінометного обстрілу, смертю Героя загинув військовослужбовець Збройних сил України, Валерій Майборода з села Старі Вирки. Чоловік отримав поранення, несумісні з життям.
13 вересня близькі, друзі, знайомі та вдячні земляки зібралися, щоб провести його в останню дорогу. Про це повідомила Культура Білопільської громади.
Схиливши голови в скорботі, кожен із них дякував Герою, який віддав життя за незалежність України та майбутнє кожного з нас.
- Я знаю Валерія зі школи, - говорить колишній вчитель математики завуч Нововирківської школи Ніна Антонівна Литвинова. – Він був спокійним, дисциплінованим і допитливим хлопцем, добре навчався, ніколи не бешкетував. Завжди такий щирий та усміхнений…
Їх у сім’ї було троє братів: Микола – найстарший, Валерій – середній та найменший – Олександр. Мама виховувала їх сама і виростила їх справжніми Чоловіками. Хлопці ніколи не цурались домашньої роботи, завжди допомагали мамі, яка працювала на фермі, вели своє господарство. Не відмовляли в допомозі і своїм односельцям.
Коли вже Валерій був дорослий, купив хатинку неподалік від мами, жив там зі своєю жіночкою.
Як розповіла Ніна Антонівна, лише нещодавно після поранення та лікування з війни повернувся його старший брат Микола. А на початку вересня цього року ворожий снаряд влучив на подвір’я їхньої мами Марії.
- Снарядом пошкодило кухню та сарай, повалило дерево, електроопори… Але то все можна пережити, порівняно з такою непоправною втратою. Дуже тяжко усвідомлювати, що в цій страшній війні гинуть наші найкращі хлопці, наші Герої, яким би ще жити й жити… Просто не віриться, не вкладається в голові, - говорить Ніна Антонівна.
Довідково: Майборода Валерій Петрович народився 22 січня 1984 року, в селищі Краснооктябрьский. У 1989 році разом із батьками переїхав на постійне місце проживання у с. Старі Вирки. Після закінчення дев’яти класів Нововирківської школи, три роки навчався у Іскрисківщинському професійно-технічному училищі за професією слюсар, тракторист, водій категорії «В», «С».
Валерій Майборода завжди був щирою, відкритою, цілеспрямованою людиною та понад усе любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим.
У квітні 2023 року, не вагаючись, пішов захищати нашу країну від навали російських окупантів. Усіма своїми думками та ділом Валерій був патріотом. Він хотів, щоб над його оселею завжди майорів прапор України! Він боровся за волю і свободу нашої держави і щиро вірив у те, що Перемога вже скоро прийде на нашу землю. Вірив і віддав в ім'я цієї Перемоги найцінніше – життя.
Поховали Валерія Майбороду на Алеї Слави у Білопіллі, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання з загиблим воїном-земляком. Останню шану побратиму віддали воєнним салютом, під звуки Державного Гімну та майоріння синьо-жовтих стягів.
У пам’яті всіх, хто його знав, він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості. Спи спокійно, Солдате. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
