Фотографія відіграє надзвичайно важливу роль у документалістиці. Вона дозволяє передати зміст зображуваної історії, хронологію події, почуття та емоції її героїв. Сьогодні кожна мить в Україні є свідченням боротьби за життя та майбутнє. На наших очах військовослужбовцями, волонтерами та активними громадянами кується перемога у війні з країною-терористом. Такі моменти необхідно закарбовувати не лише у пам’яті, а й в історії, зокрема, за допомогою фотокамери.
Нещодавно у прес-службі Сумського обласного ТЦК та СП ввели посаду штатного фотокореспондента, яку обійняв знаний не лише в Україні, але й за її межами фотограф Олександр Варуха. Про те, як починалося служба солдата-фотографа, подробиці створення фоторепортажів, необхідність зйомок поховань та очікування від роботи на новій посаді — далі у матеріалі.
У цивільному житті Олександр займався переважно весільною фотозйомкою. На його думку, вона вимагає вміння знімати і пейзажі, і портрети, і предмети. Однак, окрім цього, він захоплюється репортажами:
Фото: facebook.com/Олександр Варуха
- Дуже сильно люблю знімати репортажі по одній простій причині: я відключаю голову і просто поринаю в сам процес того, що відбувається довкола. От навіть учора, під час навчань в одному з батальйонів ТРО, я робив репортажну зйомку. Є один знімок. Чорт забирай, я й не пам’ятаю як та коли я його зробив, але виявляється, що я його зробив. Там чоловік з БРДМки люк підіймає і на фото його рука та кришка люку. Я не пам’ятаю як зробив її, але фото вийшло класне.
На початку повномасштабного вторгнення Олександр долучився до одного з добровольчих формувань міста Суми.
- Наш підрозділ охороняв будівлю одного з районних телеканалів. Під час мого чергування до телерадіокомпанії завітали військові. Керівниця прес-служби ОТУ «Суми» впізнала мене і запропонувала мобілізуватися з добровольчого формування до лав Збройних Сил України. Так наприкінці 2022 року я став військовослужбовцем Сумського міського ТЦК та СП і був відкомандирований до прес-служби командування Оперативно-тактичного угрупування «Суми», — розповідає Олександр.
На питання «Де Ви вчилися фотографувати?» він відповів, що одразу після строкової служби, працював у транспортній міліції, після чого перевівся у відділ карного розшуку за напрямком «загиблих та безвісті зниклих»:
- Коли виїжджали на труп, його потрібно було фотографувати. Хоч би яким важким він був, але це також досвід, — згадує солдат Варуха.
Сьогодні фотограф Сумського обласного ТЦК та СП займається зйомкою військовослужбовців та командування ЗСУ, фіксує своєю камерою новітню історію України, яка, на превеликий жаль, зараз складається не лише зі світлих моментів.
Фото: facebook.com/Олександр Варуха
Світлини героїв-захисників, які отримують відзнаки та державні нагороди, межуються з похованнями воїнів, коли вони повертаються на щиті:
- Це реалії нашого повсякдення. По-іншому я це назвати не можу. Коли дивишся на ці фотографії, які просякнуті болем і трауром, стає важко. Але люди все одно повинні це знати. Яка подальша доля таких фотографій — мені невідомо: чи вони залишаться у родичів загиблого, чи вони їх виставлять у соціальні мережі...
Олександр очікує, що матеріалу для зйомок буде багато: «як історії про буденну життєдіяльність, так і фоторепортажі про якісь яскраві події». Солдат-фотограф Варуха вже почав збирати фоторозповіді про військовослужбовців рот охорони, які були відряджені у найгарячіші точки та повернулися завдяки ротації в підрозділи Сумського обласного ТЦК та СП. З цих історій та яскравих портретів він планує створити фотокнигу. Але найбільша мрія — сфотографувати парад нашої перемоги та отримати за це Пулітцерівську премію. Головне, як зазначає сам Олександр, «вджобувати» (працювати) та слухати себе і лише своє серце. Лише таким чином можна досягти бажаного і незрівнянно прекрасного результату.
Фото: facebook.com/Олександр Варуха
Зичимо творчого натхнення та успіхів новому фотографові Сумського обласного ТЦК та СП. Разом до перемоги!
