29 жовтня у Верхосульській сільській бібліотеці відбулася презентація нової книги нашої землячки, заступника голови літературного об’єднання «ДИВОСЛОВО», члена Всеукраїнського товариства «ПРОСВІТА» та громадської організації «Спілка письменників України» Наталії Петренко (Цис) – «І буде мир».
Це вже сьома збірка в доробку талановитої поетеси та прозаїка. І вже традиційно – перша презентація – на малій батьківщині, в Олесевому краї, як звіт перед земляками та великим учителем.
У кожного своя історія війни… У кожного своя місія у цьому житті… Одні воюють на передовій, другі – збирають гроші і речі, готують їжу, плетуть сітки… Вчитель - навчає, лікар – лікує, поет – пише. Слово – теж зброя. Літературне слово потрібне як у тилу, так і в окопі, щоб хоч на деякий час дати можливість забути про негаразди для того, щоб знову почати боротьбу.
«Місія поета - знайти нові слова, рядки, щоб розповісти про події, які відбуваються в державі, утвердити у своїх читачів віру в перемогу, в краще майбутнє, в те що мир обов’язково прийде», - вважає автор.
Фото: facebook.com/Верхосульська сільська бібліотека
Книга сповнена любові до України, рідного краю, вражаючими та болючими оповідями про сучасну війну, безмежною вірою в Перемогу, Мир та щасливе майбутнє.
Нова збірка Наталії Петренко «І буде мир» поповнить фонди книгозбірень Верхосульської сільської бібліотеки, Миколаївської публічної бібліотеки, Білопільської бібліотеки ім. О.Олеся (дорослої та дитячої), а також фонди шкільних бібліотек Миколаївського, Вільшанського та Штепівського навчальних закладів.
Дякуємо пані Наталії за цікаву та теплу родинну зустріч, за можливість одними з перших ознайомитися з новою книгою. Бажаємо здоров’я, успіхів та везіння,творчої наснаги та вдячних читачів і, звичайно ж, - скорої Перемоги та Миру.
Запрошуємо, всіх охочих ознайомитися з творчістю Наталії Петренко, до наших книгозбірень.
Фото: facebook.com/Верхосульська сільська бібліотека
Вітаємо!
12 листопада Наталія Петренко відзначила свій День народження. Щиро вітаємо з черговою датою, бажаємо творчих успіхів, мирного неба та міцного здоров’я.
З повагою колектив редакції газети «Білопільщина».
Ставайте на коліна
Ставайте знову, люди, ставайте на коліна
І рученьки до неба з молитвою тягніть,
Щоб не страждала в муках сьогодні Україна –
Молитвами негоду від неї проженіть.
Хай Бог пошле нам з неба і сонячне проміння,
І ласку свою Божу, і мир на все життя,
Зупинить і розвіє страшне вогнеходіння,
Не поспішали люди щоб знову в укриття.
Благайте тільки Бога, до нього поверніться,
В молитвах зі сльозами хай прийме каяття.
Гріхів вже досить нині, прошу вас – схаменіться!
Вимолюйте лиш миру і віри в майбуття.
О, Боже всемогутній, пошли життя країні,
Пошли лани широкі у сонці і в хлібах,
Ласкавий теплий дощик, лелеку на хатині,
Сльозинку – лиш від щастя – на маминих очах…
І буде мир
І буде мир… і вишні зацвітуть,
І соловейко щиро заспіває.
На крилах нам лелеки принесуть
Жадану звістку, що війни немає!
Поглянемо на небо голубе –
Там сонечко виблискує завзято.
Не чути більше вибухів ніде
І повернулись воїни до хати.
Розквітнуть чорнобривці під вікном,
Наповнять душу рідні аромати.
Складе лелека втомлене крило
І знову усміхнеться сива мати.
Дивлюся в небо
Весна. Блакитне небо. Сонце.
Вдивляюся у далеч-височінь.
Шукаю, наче в чистому люстерці,
Не усмішок людських – прозрінь…
Над нами – небо чисте у блакиті,
Неначе ковдрою вкриває від біди.
А сонечко – яскраво і привітно
Шле промінці на землю нам сюди.
Та як нахабно можна так посміти
Навколо все водночас зруйнувать?
І сонячне проміння вже не гріє,
А мусить з неба сльози проливать.
Дивлюся в небо і чекаю дива,
Лелеку я чекаю і весну.
Нехай розквітне доленька щаслива,
Війну ж навіки в серці прокляну!
Уклін тобі, солдате!
Уклін тобі, солдате, до землі –
Подяка вічна серце не покине.
Хай висихає піт твій на чолі,
Ти повертайся знову до родини.
Із ніжністю дружину пригорни,
Бо змучилося серце без кохання.
Води з криниці жменями черпни –
Хай збудуться усі твої бажання!
Маленька донечка до татка підійшла –
Уваги бракувало, поцілунків.
Сини ростуть – татуся два крила –
Йому не треба інших подарунків.
А мати – матінка, утомлена й сумна,
Нарешті усміхається до сина.
Чекала дні і ночі край вікна,
Коли пригорне до грудей дитину.
Уклін доземний, воїне, прийми
Від зовсім незнайомої людини.
Її закрив ти дужими грудьми –
Тому тримай подяку щохвилини.
Наталія ПЕТРЕНКО (ЦИС).
