Для більшості жителів Ворожбянської громади стала справжньою несподіванкою звістка про те, що благочинний району, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці о. Петро вступив на службу до Збройних сил України і став військовим капеланом.
Як сьогодні несе службу капелан у 466 окремому стрілецькому батальйоні 143 бригади Петро Савонік – у нашому матеріалі.
Майбутній священик народився і зростав на Волині. Про те, що хоче присвятити своє життя служінню Богу, хлопець зрозумів ще навчаючись у старших класах. Його дідусь саме займався будівництвом церкви в селі Нові Червища, що знаходиться на поліссі, дивлячись на нього, онук став більше наближатись до церкви, а по закінченні школи вступив у духовну семінарію.
Там же, на Волині, одружився з місцевою дівчиною, разом із якою після навчання переїхав до нас, на Сумщину.
- Після закінчення семінарії ми маємо можливість обирати, куди хочемо поїхати, або ж можна просто їхати за розподілом. Я визначився сам – обрав Сумщину, а саме - Ворожбу. Тож приїхали сюди з дружиною у 2002 році. Вже тут у нас народились діти – син і донечка, - розповідає Петро Савонік.
За три роки до переїзду священика на Білопільщину, в березні 1999 року, в мікрорайоні Климівка була організована громада в честь Успіння Пресвятої Богородиці. На її прохання у 2000 році єпископ Сумський і Охтирський Михаїл освятив і поставив хрест. Так на Климівці розпочалося будівництво нового храму.
А у 2002 році настоятелем громади був призначений молодий священик, який тільки закінчив Волинську духовну семінарію, отець Петро Савонік. Основні роботи з будівництва завершились у 2012 році, храм був освячений архієпископом Сумським і Охтирським Мефодієм. У 2004 році отця Петра Савоніка призначили благочинним району.
Де Вашу сім’ю застала повномасштабна війна? Чи проводились служби на її початку?
- Я усвідомлював, що війна неминуча, ще до її початку. Тож, визначив для себе чіткий план дій – що робитиму найперше… В перший день повномасштабного вторгнення вивіз свою сім’ю з Ворожби, подалі від кордону, в інше містечко на Сумщині. Спочатку приїжджати до Ворожби, аби проводити службу у храмі, не було можливості, бо дороги були перекриті ворожими блок-постами. Пізніше відкрились перші «зелені» коридори, почав їздити, проводити службу на свята… Далі проводив і недільні служби.
Чому Ви вирішили стати капеланом?
- Я був капеланом ще у 2016 році, служив у зоні АТО. Пішов добровольцем на схід. Там пробув недовго, десь близько місяця, а потім духовно опікувався нашими прикордонниками. А в кінці липня 2023 року знову вдягнув військову форму і почав службу в 143 бригаді…
143 ОРСБр – Сухопутних військ Збройних сил України чисельністю у бригаду, сформоване в кінці лютого - на початку березня 2023 року.
- Сьогодні наша бригада та зокрема наш 466 окремий піхотний батальйон, несе службу на Харківському напрямку. Нещодавно пройшли навчання і вже виїжджаємо на бойові завдання, - продовжує капелан.
Що в принципі входить в обов’язки капелана?
- Перш за все – духовна опіка батальйону. Проводжу служби, за потреби – таїнства, хрещення, сповіді та причастя, служу молебні. Бувають моменти, коли потрібно допомогти і звичайною розмовою на тему духовності, бути певною мірою психологом.
Фото: з особистого архіву П.Савоніка
Чи доводиться капеланам вінчати військових?
- Зазвичай так. Хоча мені особисто поки що не доводилось. Але до мене звертались пари, які збирались повінчатись, тож я їм розповідав, як це відбувається, консультував, що потрібно робити, які документи необхідні. А потім вони повінчались у храмі. У нас же немає таких «урочистих умов», бо живемо в польових умовах, ми постійно переміщуємось, перебуваємо в русі…
Нещодавно Ви відкривали збір на авто. В чому наразі є потреба у вашої бригади?
- Потреба є в усьому і завжди. І не лише в нас… Звісно, основним нас забезпечує держава: форма, харчування, боєприпаси… Та все одно періодично потребуємо додаткової закупки тих же тепловізорів, рацій і т.ін. Зараз маємо потребу в автомобілі для виконання службових обов’язків, а саме – для духовної опіки наших бійців. Адже від однієї позиції до іншої, на яких дислокується наша бригада – не один кілометр, а діставатись до побратимів, аби побачити, поговорити чи провести службу, немає на чому. Тому і відкрили збір у надії на небайдужих людей. Уже зібрали понад 98 тисяч гривень (від ред.: станом на 26 грудня). Лишається ще третина.
Що для Вас у роботі найважче?
- Що може бути важчим за втрачене життя? Як настоятелю храму, як звичайній людині, ще з часів АТО/ООС досить важко було проводити заупокійну службу за нашими воїнами під час поховання, бачити, як страждають рідні загиблих Героїв, як діти залишаються без тата, як мати йде за труною свого сина…
Чи плануєте повернутись у Ворожбу, до своїх прихожан, після служби?
- Звісно, планую. Головне – тут вижити. Війна стосується кожного з нас. І хоч я, як священик, за правилами, не можу взяти зброю до рук, але в мене було і залишається бажання допомагати нашим захисникам і захисницям, котрі виборюють право на свободу нашої країни, нашої Батьківщини, захищаючи рідний дім… Тому я відчуваю, що зараз моє місце – поруч із моїми побратимами…
Реквізити для допомоги "На авто для капелана"
Капелан протоієрей Петро Савонік військової частини А4976 ЗСУ вітає всіх із Різдвяними святами, засвідчує свою шану і повагу та звертається з проханням, за можливості, надати допомогу новоствореному окремому піхотному батальйону, для виконання капеланом духовної опіки бійців батальйону, а саме допомогти придбати автомобіль, кросовер із повним приводом.
Усіх, хто має бажання і можливість підтримати грошовий збір на авто для 143 бригади, просимо долучатись:
карта для збору 5375 4112 1148 7751
