До самої Павлівки нині доїхати непросто. Та і не всім туди варто їхати: досить небезпечно. Але все ж треба і продукти привезти, і допомогу, і людям у різних справах «у гОрод» з’їздить. Захисники-прикордонники теж не залишають село і дають відсіч ворогу.
На самому в’їзді в село є всім «відома» і дуже «незручна» гірка. Місцеві її називають «тягун». Вона до кілометра довжиною. В негоду виїхати на неї – це справжнє випробовування: слизько, машину заносить. А якщо ще й зустрічна, то дуже важко розминутися. Взимку водії не дуже люблять цю ділянку, але їхати треба.
Іноді вона просто слизька неймовірно, а часто – посипана піском. Їдуть собі водії та й не завжди розуміють, що зручність і безпека – це заслуга одного чоловіка, який живе неподалік.
Валерій Кандиба, місцевий житель, громадський активіст завжди намагається бути корисним людям. За його ініціативи вже багато років у селі «діє» чи не єдиний громадський ставок, де і до цього часу між обстрілами рибалки-сміливці ловлять рибу.
Валерій Іванович завжди в курсі всіх справ у селі. Його душа сьогодні болить за зруйнованою Павлівкою, в якій він залишається жити, аби бути максимально корисним для земляків. Тож щодня зранку в додаток до ранкової зарядки він навантажує на візок пісок і везе його на «тягун». Сам розкидає лопатою у найбільш «слизьких місцях». І таких «рейсів» робить кілька за один ранок.
Як сам називає своє заняття, «треба ж людям допомагати». А ще переконаний, що будь-яка фізична робота додає людині здоров’я, а усвідомлення співпраці на користь громаді – років життя.
Тож дякуємо небайдужій людині і бажаємо ще багато років прожити і допомагати своїм землякам.
Жителі старостату.
