Домогосподарство жительки Павлівки Катерини Костянтинівни Борщ минулого року зруйнував російський снаряд. Подати на компенсацію єВідновлення жінка не може, бо не має документів на право власності на житло.
Як говорить 75-річна пані Катерина, хату в прикордонній Павлівці вона придбала у 2004 році. Колишні власники житла померли, їхні діти жили в Києві, тож Катерина Костянтинівна завірила у сільській раді розписку, що вона дійсно купила цю хату і повністю за неї розрахувалась. Як розповідає жінка, раніше по селах документів на право власності люди не робили.
- Так досі й жила з тією розпискою… Хоч земельну ділянку за будівлею та город приватизувала, маю акти на приватизацію й довідку від нашої старости, що я дійсно тут проживаю з 2004 року. А от документів на право власності не робила. Та хто їх тоді робив? Будувалися, жили та й думали «навіщо те право власності?». Взяли у сільраді довідку і все… Хто ж міг подумати, що таке станеться, що росіяни по нас стрілятимуть?! – розповідає Катерина Костянтинівна.
Домогосподарство пані Катерини постраждало від ворожого обстрілу двічі.
- Першого разу, коли снаряд прилетів на мою вулицю, в будинку повибивало вікна та двері. Тоді мені привозили плівку, OSB-плити, позабивали вікна. А коли влучило вдруге, згоріла кухня, майстерня, два сараї, вихід із погреба, паркан та одна стіна у хаті. Є в мене і протокол збитків, бо викликала поліцію, вони все описували. Але оскільки документів на право власності нема, я не можу зареєструватись у Дії на єВідновлення. Просила свою донечку допомогти з реєстрацією, то вона каже, що нічого не виходить – одразу вимагають документи на право власності… - говорить жінка.
Зараз Катерина Борщ живе в Білопіллі. Знайома пустила її до своєї невеличкої хатинки, яка пустувала. Пані Катерина сплачує власниці за житло і має дах над головою. Чужий дах… А минулого року, в серпні, Катерина Костянтинівна поховала свого чоловіка.
- Хотіли поховати у Кислій Дубині - не дозволили, бо село на прикордонні, там постійно стріляють. Довелося ховати в Білопіллі… Наступного ранку після похорону, пішла до чоловіка на могилку, як заведено традицією, понесла снідати. А коли повернулась у Павлівку, побачила свою згорілу хату… - крізь сльози розповідає жінка.
Катерина Костянтинівна раніше жила в Білопіллі, працювала фельдшером швидкої допомоги, була депутатом районної ради від Павлівки й депутатом сільської ради.
- Свого часу, як депутат, добилась, аби в Павлівці відкрили аптеку, допомагала жителям переоформляти паї, старалась для людей. А тепер от сама все втратила і нічого не можу зробити. Та жити якось треба… - говорить Катерина Борщ.
На питання, чи не думала вона переїхати жити до доньки, жінка з гіркотою відповіла: «Вони молоді, а я не хочу втручатися і заважати…»
