З нагоди Дня Конституції України Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко вручив державні нагороди, відомчі відзнаки та бойові прапори працівникам системи МВС: нацгвардійцям, прикордонникам, поліцейським, рятувальникам, працівникам центральних органів виконавчої влади.
Ігор Клименко вручив працівникам системи МВС ордени Богдана Хмельницького I, II та III ступеня, медалі «За мужність» II та III ступеня, ордени княгині Ольги ІІІ ступеня та Данила Галицького, медаль «За врятоване життя», відомчі відзнаки «Вогнепальна зброя».
Серед нагороджених – єдиний представник Білопільщини – прикордонник із Білопілля Дмитро Троцько, який отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Фото: з особистого архіву Д.Троцька
Свого часу Дмитро два роки працював фельдшером швидкої медичної допомоги у Білопіллі. Раніше активно займався спортом. У 2016 році вступив до лав Державної прикордонної служби України, потім опинився на передовій. Захисник був у гарячих точках, втратив ногу на фронті, а нині призвичаюється жити з протезом.
Це не перша відзнака Дмитра. Захисник також має нагрудний знак «За службу та звитягу» ІІІ ступеня, а також медалі «За бойове поранення» І ступеня та «Учасник бойових дій. Ветеран війни».
- Найціннішою і водночас найважчою нагородою для мене є орден… Він нагадує мені про полеглих побратимів, які вже ніколи не повернуться до своїх дітей та сімей, які вже не посміються разом із тобою та ніколи не поговорять… - каже Дмитро.
Нині чоловік працює на цивільній посаді у Державній прикордонній службі. Після масованих обстрілів Білопілля Дмитро вивіз свою дружину і двох діток до обласного центру, де зараз і проживає їхня сім’я.
Історію про нашого земляка, який захищав Україну від російської агресії, можна прочитати у матеріалі, що у березні цього року опублікувало Суспільне.Суми (автори: Катерина Іваненко, Вікторія Грамм).
"Думаю, зараз помолюся і підірву себе". Історія 29-річного прикордонника Дмитра Троцька з Білопілля
Фельдшеру-прикордоннику з Білопілля Дмитру Троцьку 29 років. Він був у гарячих точках, втратив ногу на фронті, а нині призвичаюється жити з протезом і мріє знову повернутися до війська. Про свою травму, виклики та мотивацію Дмитро Троцько розповів Суспільному.
29-річний Дмитро Троцько з Білопілля в цивільному житті працював фельдшером швидкої медичної допомоги. Чоловік каже, що до поранення активно займався спортом. Пригадує, як у 2016 році вступив до лав Державної прикордонної служби України. Потім опинився на передовій.
"Нам поступила команда від безпосереднього керівника, зібратися та видвинутися на заслон. Окупанти почали пробивати наші передові лінії і потрібно було стати заслоном, щоб вони не пробралися в село. Зайнявши оборону, почали окопуватися, бо ворог нас зустрів мінометним вогнем. Перші приходи були подалі від нас — метрів 30-40. А потім вони вже прицільно почали нас розбивати, у них керувала пташка їхня...", — розповідає чоловік.
Дмитро ТроцькоФото: з особистого архіву захисника
Захисник згадує, як під час мінометного обстрілу на Луганському напрямку втратив ногу.
"Там де ми окопалися з Владом, товаришем моїм, почули свист однієї з мін, минуло пів секунди й вибух. Почувши його, ми відвернулись убік. Я впав на живіт, закривши обличчя руками, щоб не потрапили осколки, і почув, що запекла нога. Я зрозумів, що попав мені осколок. Не знав ще, який ступінь поранення, почав перевертатися, але нога була нерухомою. Наклав турнікет. Почав, як звичайна людина, просити допомоги. У мене був побратим, я його шовхнув двічі, попросив допомоги, але він вже… Осколок потрапив мені в ногу, а йому в голову", — згадує прикордонник Дмитро Троцько.
Дмитро ТроцькоФото: з особистого архіву захисника
Чоловік пояснює, через сильний шквал вогню, ніхто з бійців не міг наблизитись до нього, тож довелося самотужки накладати собі турнікет.
"Кричав 300-й, але оскільки тривав бій, хлопці не могли до мене підійти. Стрілецький бій ішов і навіть гранатометний, плюс два міномети додавали нам, танк. І я зрозумів, що в мене йде кров, ще більше притиснув турнікет, але бачу, допомоги від того ніякої. Чую, що починаю втрачати свідомість. Слабкість у мене страшна, я відвернувся від ворогів, поклав біля себе гранати і ухвалив рішення — не хочу здаватися в полон", — пояснює прикордонник.
Військовий говорить, аби не потрапити в полон, обклався гранатами й читав молитву.
"Згадав про сім'ю: маму, дружину, дітей. Думаю, зараз помолюся і підірву себе. Добре, що хлопці підскочили своєчасно, щойно я розповів молитву і хотів потягнути за чеку, чую голос хлопців: "Хто 300?". Я руку підняв і кажу: "Я", — згадує чоловік.
Дмитро Троцько разом з Миколою Заріцьким.Фото: з особистого архіву захисника
За словами Дмитра, він залишився живим завдяки допомозі побратимів.
"Вони підбігли втрьох, відразу почали надавати мені допомогу, наклали ще один турнікет і почали викликати для евакуації автомобіль. Почали мене потихеньку витягувати. Ми були на узбіччі дороги і нам потрібно було вийти далі, бо поля були заміновані, щоб не підірватися. Тягнули вони мене з останніх сил, як тільки могли. Дощ, грязько, всі в броні, дуже їм важко, плюс автомати. Дякуючи їм, дотягнули вони мене до автомобіля", — каже Дмитро Троцько.
Дмитро Троцько разом з друзямиФото: з особистого архіву захисника
Вже з лікарні, о четвертій ранку, чоловік повідомив про поранення рідним.
"Зателефонував мамі, вона не взяла трубку. Дружина, діти і мама були в одному будинку, потім набрав до дружини, вона, як відчувала, що зателефоную так рано. Кажу їй: "Був на бойовому завданні, отримав поранення і втратив ногу". Відразу ж мама почула і запитує: "Тільки ногу?". Відповідаю: "Тільки ногу". А вони відповіли: "Слава Богу, завтра будемо", — розказує чоловік.
Після поранення Дмитро три місяці був прикутим до ліжка. Пройшов реабілітацію. Вчився заново сидіти та ходити з протезом.
"Різні госпіталі були. Зараз я стараюсь допомагати хлопцям-побратимам. Допомагаю, починаючи від зарядних пристроїв і закінчуючи тепловізійними приладами, генераторами", — пояснює чоловік.
Дмитро Троцько має нагороди — медалі "За бойове поранення" і "За службу та звитягу" третього ступеня. Захисник розповідає, що опанував протез, веде активний спосіб життя, займається спортом, їздить на авто і мріє знову повернутися у стрій.
