Понад двісті жителів Миколаївки 10 червня провели в останню путь свого земляка, неймовірну світлу і щиру людину – Юрія Котова.
Навіть не підіймається рука написати Юрій Анатолійович. Всі його називали Юра, бо він ніколи не підкреслював своєї зверхності чи віку.
Юрій Котов народився 18 листопада 1968 року в Миколаївці і сюди ж повернувся на вічний спочинок. Загинув 1 червня під час виконання бойового завдання в районі н.п. Селидове Покровського району Донецької області.
Завжди щирий і відкритий, веселий і добрий.
- У школі він проявляв максимум талантів. Танцювальний – Юра, малював чудово, складав вірші та грав на гітарі. Від нього йшла якась особлива енергетика доброти. Він не міг довго ображатись чи гніватись. Умів дякувати навіть за дрібниці. Не уявляли жодного шкільного заходу без Юри, - згадує його класний керівник Тамара Петрівна Кліщ.
Після школи навчався на електрика. Але це не завадило йому опановувати інші спеціальності. Ходив на суднах у море за кордон, працював барменом і одночасно - на цукровому заводі. Останні роки – в агрофірмі «Вікторія».
- У школі ми спілкувались як вчитель-учень, а вже по закінченні – просто як друзі. Скільки він листів надіслав мені з армії, де служив після школи!
Його ніколи не треба було простити про якусь допомогу. Колись дізнався, що я купила додому люстру. Ввечері приходить і каже: «А чого я від інших людей дізнаюсь, що у Вас нова люстра? Її ж нікому повісить, а Ви нічого не кажете».
Колись приїхали на зустріч ще з одним однокласником на кілька годин. Сидимо, розмовляємо, жартуємо. Я в розмові просто промовилась, пожартувала, розповідаючи про життя, мовляв, у селі дуже не розслабитись, он картопля чекає не викопана… Юра та його однокласник встали, знайшли дві лопати і через пару годин уже перевезли мені зібрану картоплю.
Мені важко говорити про свого учня і друга в минулому часі… Він завжди залишиться в нашому дружному класі, - говорить пані Тамара.
Більшість жителів Жовтневого, та що там Жовтневого, всієї області знали Юрія Котова як соліста та бас-гітариста місцевого ВІА «Мрія».
- Ми пропрацювали разом 25 років, - говорить учасниця гурту Галина Шаркова. - Фактично після школи Юра одразу прийшов до нас в ансамбль і чверть сторіччя ми брали участь у десятках конкурсів і оглядів, сотнях концертів та інших заходах. Ми об’їздили не весь район, всю область. Юра завжди був щирий і добрий, готовий допомогти і підтримати. Не знаю людей, які б сказали про нього якесь погане слово.
Останній раз ми говорили з ним телефоном 22 травня. Він із перших днів після мобілізації телефонував, присилав фото, іноді відео. Ми збирали йому посилки, допомагали, чим могли. Він не дуже розповідав про свої бойові будні, але коли скинув фото після кількох виходів на «нуль», то ми всі побачили, як він одразу постарів... Завжди його підбадьорювали і підтримували.
У нас довгий час був дружній колектив, але час трохи нас «розгубив». Прикро, що саме загибель Юри нас знову зібрала. Всі учасники «Мрії» прийшли провести в останню путь нашого гітариста.
Разом із батьком захищає країну і його син Дмитро. Донька Аліна чекала батька в Миколаївці.
На похороні плакали всі… Не було жодної байдужої людини, яка б не згадала свою історію спілкування з Юрієм Котовим. Йдуть кращі. Нехай вони охороняють нас із небес. Слава Герою!
