Десятки КАБів щодня, зруйновані будівлі, поранені та вбиті люди, проблеми із електропостачанням, банкомати працюють через раз, а на вулицях не зустріти людей. Попри це, не всі покинули свої домівки, міська рада працює, а люди отримують компенсації до опалювального сезону. Це все – опис життя у Білопіллі від голови громади Юрія Зарка.
Про життя в Білопіллі написали наші колеги-журналісти Юрій Котляр та Єлена Геренко з видання The Sumy Post.
Фото: facebook.com/Юрій Зарко
Встановлений антирекорд – 20 обстрілів за добу!
- Юрію Васильовичу, кожного дня бачимо і чуємо, як потерпає Білопільщина від обстрілів і руйнувань. Особливо з весни цього року ситуація значно погіршилась, на жаль…
Фото: з сайту The Sumy Post
Фото: з сайту The Sumy Post
- У квітні-травні була дуже висока інтенсивність обстрілів, велика кількість пошкоджень і обласна ОВА оголосила евакуацію. Багато людей виїхали, що вплинуло на забезпечення життєдіяльності. Магазини, банки, Пенсійний фонд, майже всі організації виїхали з міста, окрім підрозділів міської ради.
Це день коли обстрілювали вежу, прапор посічений уламками, але не впавФото: з сайту The Sumy Post
Міська рада лишилась, продовжуємо працювати і наразі, але вже більше в укриттях. Після того, як сталася відносна стабілізація, певні банки, організації, служби забажали повернутись, але не змогли, бо вже почало прилітати у будівлі, де вони раніше розташовувались. Тому зараз такі ідеї тільки в планах, небезпечно у нас… Продовжуються обстріли, місто «засипають» КАБами, навіть був встановлений антирекорд – 20 обстрілів міста за добу. Коли за день налічується до десяти, то це вже навіть не рахується.
Фото: з сайту The Sumy Post
Фото: з сайту The Sumy Post
«Під прицілом» – цивільні
- Із якими проблемами найбільше стикаються мешканці громади?
- Проблеми є з електропостачанням, деякі населені пункти майже рік живуть без світла. Всі сільськогосподарські підприємства також в небезпеці, їхні ангари та склади стали мішенню. Із останнього – удар по свинофермі аграрія і нашого депутата Валерія Лютого. На жаль, багато тварин загинули, тепер вже незрозуміло, як господарству продовжувати роботу.
Обстріляна ферма Валерія ЛютогоФото: з сайту The Sumy Post
Крім цього, є випадки обстрілів комбайнів під час збору врожаю. Скиди, атаки fpv-дронів, мінуються поля дистанційно…тому ситуація складна. Банки не працюють, але іноді працюють банкомати.
«Застосували бомби із касетними боєприпасами»
- Згадується, як у Білопіллі раніше вирувало життя, а зараз місто, ніби вимерло.
- Так… на вулицях ви не побачите людей. Ті, хто залишився намагаються якомога менше пересуватись. Вихід до магазину чи аптеки – тільки за нагальної потреби. Із останнього тільки можу згадати, як люди приходили до міської ради написати заяви на отримання компенсації за опалення.
Фото: з сайту The Sumy Post
Білопільчани здебільшого перебувають вдома, бо кожної секунди може розпочатись обстріл. Щось долітає до нас за кілька хвилин, інше може і за секунди. Нещодавно вперше застосували бомби із касетними боєприпасами по одному з сіл. У той час на вулиці були люди, які потім розповіли, що протягом кількох секунд у різні боки розлетілось до 35 невеличких бомб. Це було дуже страшно, одна людина отримала поранення, її вдалося довести до лікарні, але, на превеликий жаль, вона померла.
Фото: з сайту The Sumy Post
Магазини та аптеки працюють, необхідні товари є. Різноманіття ж, як раніше, відсутнє. Є дефіцит з окремими категоріями, такими як одяг, але жителі громади їздять до Сум. Ситуація точно не критична.
- Знаємо, що найбільше потерпають діти. Від відсутності живого спілкування із ровесниками, та й від того, що так просто не вийдеш, не поїдеш велосипедом…
- Діти та молодь, навіть якщо і знаходяться у Білопіллі, спілкуються тільки дистанційно. Немає можливості збиратись разом, бо це – велика небезпека. Навчання – дистанційне, але воно ускладнене відсутністю зв’язку Vodafone, постійними перебоями з електрикою, також абсолютно немає телебачення. А щоб вільно пересуватися вулицями, гратися, про це і мови немає!
«Є потреба у 4000 домогосподарств, а виділили лише на 200»
- Попри це, люди залишаються та готуються до опалювального сезону.
- Так, є державна програма, постанова Кабінету Міністрів 993 від 30.08 цього року «Про затвердження Порядку надання одноразової грошової допомоги населенню протягом опалювального сезону 2024/25 року на придбання твердого пічного побутового палива».
Постанова обіцяє 21 тисячу на придбання палива, але це виключно для домогосподарств, які мають в себе грубу або ж котел твердопаливний, щоб люди могли придбати дрова, вугілля чи щось інше. У Білопіллі під цю програму підпадають кілька тисяч містян. Чітко вказано, що забезпечують людей у 10-кілометровій зоні, зона бойових дій. Таким чином вся громада підпадає під постанову.
Громада вказувала, що є потреба у приблизно 4000 домогосподарств, але поки виділили лише на 200. Тому і ОВА, і ми працюємо над вирішенням даного нагального питання, в тому числі залучаємо благодійні фонди, такі, як «Червоний Хрест», який погодився допомогти ще 500 сімʼям. Інші організації, такі як UNICEF, взяли на себе сімʼї з дітьми. Тому так: проблема лишається, але вона поступово вирішується.
Волонтерська увага є, але її недостатньо
- Як співпрацюєте із волонтерами?
- Волонтерські організації, різні фонди та інші благодійники приїздять не так часто. З останніх, хто був – представники міської ради Сарн привезли гуманітарну допомогу. Це, здебільшого, необхідне для лікарні.
Допомога лікарням – наш пріоритет. Також маємо забезпечувати ветеринарів і тих, хто займається бездомними тваринами, засобами стерилізації, вакцинами. Це, як правило, робиться на волонтерських засадах. Зазвичай, небайдужі люди вкладають свої кошти, ми ж намагаємося також допомагати, хоча б частково, видати засоби для перев’язки, шприци, інші необхідні матеріали.
Волонтерська увага є, але її недостатньо.
«У такій ситуації не зміг лишити громаду»
- Юрію Васильовичу, знаємо, що за ці роки війни у Білопілля з’явились міста-побратими по всьому світу.
Фото: з сайту The Sumy Post
- Так, у нас є міста-побратими, і серед них Арендал, що в Норвегії. У серпні мав бути у них на щорічному форумі місцевого самоврядування. Зазвичай там присутні країни Скандинавії, Балтії, північної Європи, також запрошували Україну. Минулого року я там був, якраз тоді домовилися про підписання угоди. Наразі угода підписана і цього року мали бути домовленості і предметні напрацювання щодо подальшої співпраці.
Фото: з сайту The Sumy Post
Проте в середині серпня у нас якраз почалися масовані обстріли, застосування КАБів, бомбардування, гради тощо. Тому я у такій ситуації не зміг лишити громаду. Вирішили, що будемо зустрічатися онлайн з партнерами із Арендалу і обговорювати всі проблемні питання.
Фото: з сайту The Sumy Post
Нас «познайомив» відомий земляк Олександр Олесь
- Крім цього, у вас є надійний партнер за кордоном, фактично місто-побратим, – Черношице, що біля Праги.
Допомога з міста ЧерношицеФото: з сайту The Sumy Post
- Так! Нас «познайомив» відомий земляк Олександр Олесь. На Білопільщині український поет народився, а в Чехії проводив останні роки життя. Там велика українська діаспора. Черношице дуже допомагає, їхня громада знає про нас і прихильно ставиться. Минулого року чеське місто подарувало нашій громаді обладнаний санітарний автомобіль, який вже тричі побував під обстрілами, ремонтувався, і продовжує рятувати життя. Також Черношице передало пікап для нашої ДФТГ, комплекти форми, обладнання, – майже на мільйон гривень. Ми постійно на зв’язку.
Автомобіль від громади ЧерношицеФото: з сайту The Sumy Post
«Місто Білопілля з’явилось на перших шпальтах газет Люксембургу»
Фото: з сайту The Sumy Post
Фото: з сайту The Sumy Post
- Щодо вашої співпраці із Люксембургом?
Фото: з сайту The Sumy Post
- До певного моменту вони навіть не знали про існування Білопілля, але тепер все змінилось (усміхається, – ред.). Минулого року я відвідав тамтешній форум, присвяченій відновленню громад України, мав виступ на відкритті. Спілкувався із прем’єр-міністром Люксембургу, якому подарував промовистий сувенір – великий такий уламок від бомби (до речі бомба ця вибухнула біля мого дому) відшліфували, зробили лазерне гравіювання «Stand with Ukraine». Ви б бачили реакцію прем’єра, емоції – не передати словами. І зрештою, завдяки цьому заходу, місто Білопілля з’явилось на перших шпальтах газет, про нас і наш подарунок говорили по телебаченню, радіо, на вулиці до мене підходили люди, щоб потиснути руку, обійняти.
Фото: з сайту The Sumy Post
Коли наступного дня брали інтерв’ю у представника з Харкова то питали: «Скажіть, будь ласка, а Харків далеко від Білопілля?» Для нас це був досить кумедний момент, адже зазвичай запитують про великі міста, обласні центри, а тут наше Білопілля у всіх на вустах.
Фото: з сайту The Sumy Post
Цього року я також був запрошений на форум до Європи, у якому брав участь віце-президент Європарламенту. Після мого виступу, вони вже очікували, що, за традицією, має бути подарунок. Проте я відразу їх попередив, ще більшого шматка бомби не буде (посміхається, – ред.). А привіз я ляльку-мотанку, розповівши, що це – оберіг, символ українського духу, нашої незламності. І…єдиний експонат, що лишився після бомбардування Будинку дітей та юнацтва. Після цього розчулений віце-президент Європарламенту попросив надати інформацію і контакти зруйнованого дитячого центру.
Фото: з сайту The Sumy Post
…Знаєте, де б я не був, із ким би не спілкувався, намагаюсь донести ситуацію на Сумщині та Білопільщині: як ми живемо, як не хилимося перед війною, не здаємося обставинам, про нашу територію, про те, що насправді у нас відбувається.
Бажання допомогти є, однак не все так просто
- Є бажання допомагати і відновлювати Білопілля у закордонних партнерів?
- Ми бачимо бажання допомогти. Іноді це складно зробити, тому що для таких країн, як Норвегія, – це логістичні труднощі. Проте вони пообіцяли, якщо нам щось потрібно, то ми звертаємося і вони фінансують. Але, разом з тим, ми вже домовилися, що, якщо будуть якісь комплексні великі проєкти з відновлення, то європейські партнери готові допомогти нам з цим, щоб їх адаптувати до європейських вимог.
Треба розуміти, що в нас бачення одне, у них абсолютно інше. Справа навіть в самій назві, у них, чим красивіша назва, тим більше шансів на перемогу. У нас це абсолютно не працює, тому що повинно повністю відповідати вимогам казначейства, вимогам законодавства, ніякої романтики, ніяких сліз, виключно: «Реконструкція, будівництво …»
- То як домовились співпрацювати із закордонними партнерами?
- Домовились працювати таким чином: ми даємо ідею, а вони допомагають адаптувати цей проєкт, щоб він мав великі шанси на успіх.
Фото: з сайту The Sumy Post
До того ж, минулого і цього року у мене відбулась зустріч з президентом Європейського інвестиційного банку. Він запевнив: звертайтесь в будь-який момент і ми допоможемо. Але наразі робити проєкти – це ж невдячна справа. Принаймні великі проєкти, тому що ситуація кардинально змінюється кожного дня. Наприклад, якщо минулого року ми мали 9 шкіл, то зараз ми бачимо, що в нас їх ледве 3 за кількістю дітей. Крім цього, немає жодної школи, яка не отримала б ураження, пошкодження, деякі повністю зруйновані, деякі частково.
Фото: з сайту The Sumy Post
Тому будемо вирішувати проблеми, залежно від обставин, і, в першу чергу, звертати увагу на нагальні потреби людей та безпекову ситуацію. Стратегію розвитку громади я вже не один раз переписував, зараз всі процеси – на паузі.
Фото: з сайту The Sumy Post
- Як співпрацюєте із благодійними організаціями, можете їх назвати?
- Є Червоний Хрест, є ООН, які допомагали нам, наприклад, із відновленням водопостачання. Є німецький GIZ, які продавали нам автомобілі для різних потреб, для соціальних служб, також велосипеди на батареях, комп’ютерну техніку. Тобто є різні організації з якими ми співпрацюємо, хоча, ми розуміємо, що на третьому році війни активність цієї допомоги зменшується, і кількість організацій які надають допомогу також.
Фото: з сайту The Sumy Post
- Білопілля все частіше з’являється у міжнародних новинах...
- Ми беремо участь у міжнародних заходах, різноманітніі фонди та благодійні організації знають про проблеми Білопілля та приїжджають до нас. Часті гості також – закордонні телеканали, за три останні тижні їх було, напевно, більше десяти. Серед них: «The New York Times», «ZDF», «RTL», «France Press», «Al-Arabiya», перше телебачення Латвії, ТБ Польщі… Вони показують і озвучують різні ситуації, і тому Білопілля є по всьому світу. Тому деякі люди прагнуть надати реальну потрібну допомогу.
«Завжди є надія…»
- Вже плануєте, як будете відновлювати рідний край?
- Аякже! Завжди є надія на світле майбутнє, на покращення. Я для себе поставив задачу, що буду працювати, поки не відновимо місто і не зробимо його ще кращим, ніж було. Тому, звичайно, буде перемога і життя заграє кольорами.
Головне для мене зараз – повернути дітей і повернути людей. Тому що діти — це майбутнє. Ми розуміємо, що багато людей, котрі виїхали, вже не повернуться. Діти вивчають іноземні мови, знаходять нових друзів, звикають жити там. Разом з тим, ми повинні зробити все можливе, щоб ті, хто хочуть повернутися, мали таку можливість. І наше завдання – організувати нормальні, безпечні умови. І обов’язково забезпечити роботою. Бо місто можна відновити і зробити красивим, але якщо не матимуть люди робочих місць, то це ж буде мертве місто.
- Але ж вже є напрацювання на «після перемоги»?
- Ну, звичайно, їх безліч. Я просто не хочу озвучувати свої плани зараз. Ми інтенсивно працюємо з партнерами, обговорюємо різні моменти, щоб зробити ексклюзивні цікавинки. Налаштування – оптимістичні!
Наприкінці розмови Юрій Зарко перепросив за свій зовнішній вигляд, говорить: «Зранку була пожежа на полі, тому довелось їхати і тушити, не дай Бог вітер був би сильніший і все навкруги могло стати полум’ям. Я не міг стояти осторонь, тому зараз так непоказово виглядаю».
“Сакура, обпалена війною… обгорілі гілки, порваний уламками бомби стовбур, але вона цвіте”Фото: з сайту The Sumy Post
…Таким зараз є Білопілля, змученим, втомленим, місцями обгорілим, навіть зі слідами крові. Однак, варто побачити деталі і відразу розумієш: це те ж усміхнене, товариське та привабливе місто. Білопілля є одним із символів незламності Сумщини. Постійно потерпає від обстрілів, але не здається, страждає від втрат і вибухів, але в думках – все ж омріяна перемога.
