Олександр Шафорост, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Сумської області, керівник фермерського господарства «Женьшень» розповідає, як виживає їхнє підприємство під час широкомасштабного вторгнення.
- Якби інша ситуація, то цьогоріч ми б по-іншому відзначили 30-річчя нашого фермерського господарства. Створив його мій батько Микола Петрович у далекому 1994 році й назвав тоді дуже екзотично «Женьшень».
Як розповідає Олександр, фактично з дитинства він бачив, що таке робота в сільському господарстві.
- Не було у нас у селі дитячих парків і розважальних центрів, тож «грались» на сільгосптехніці. Їздили на комбайні, тракторі. Фактично з дитинства – в полі. Спочатку допомагали батькам, а згодом – уже повноцінно працювали.
Брат Олександра Шафороста продовжив навчання в аграрному виші. А майбутній керівник здобув економічну освіту та майже 10 років працював у банківській сфері. Найчастіше його робота була пов’язана з кредитуванням сільськогосподарського виробництва.
Родина продовжувала працювати у Річках, Олександр часто радив використовувати сучасні економічні інструменти, в тому числі брати кредити, придбавати нову техніку. Через десять років він відійшов від банківської справи й перейшов працювати у сімейне господарство.
- Починаючи з 2016, ми щороку або придбавали нову техніку, або щось будували. Першим на Білопільщині я отримав сертифікат на продаж сої за кордон. Ми впроваджували сучасні технології як у виробництві, так і в економіці. Головним залишалося правило: вчасно розраховуватися з орендодавцями та сплачувати податки, - розповідає Олександр Шафорост.
У 2022 році, коли держава в черговий разпоміняла «правила гри», ввела новий податок
для сільгоспвиробників, Олександру довелося продати дві квартири, аби не мати боргів.
- Ми наполегливо працювали над збільшенням землі. Односельці довіряли нам паї, бо ми
завжди вчасно і повному обсязі розраховувалися. Придбали комбайн Кейс, трактор НьюХолланд, відремонтували ангар для зберігання зерна тощо. Мали багато планів. Найграндіозніший – будівництво в Річках елеватора. Ми не маємо свого, тож величезні кошти йдуть на сушку та зберігання зерна. Зробили за 7 млн гривень проєкт і повинні були розпочати роботи у 2022 році, - говорить керівник.
Війна порушила не лише ці плани. З перших днів значну частину коштів підприємство направляло на допомогу захисникам. Допомагали родинам захисників, громадам, які опинились в оточенні.
- Продукти, пальне, гроші – важко все перерахувати... Втім, ні на день не припиняли роботу в сільгосппідприємстві. Звичайно, про будівництво елеватора мова не йшла, але заасфальтували частину ангара, де зберігали зерно, додали ще 35 гектарів землі до обробітку.
З кожним роком війни вивозити й продавати зібраний врожай ставало все важче. Зернотрейдери не хочуть ризикувати життям своїх водіїв і приїжджати за збіжжям у Річки. Зараз фактично неможливо знайти водія з вантажним авто, який би погодився їхати у Річки й вивозити зерно. Всі ж читають новини про обстріли колон із зерном, підриви на мінах, скиди з дронів на комбайни. Забюрократизована система бронювання не завжди дозволяє вчасно отримати бронь на тракториста чи водія зерновоза, - продовжує Олександр.
За його словами, за останні місяці у Річках знищено або пошкоджено майже всю інфраструктуру. Не виняток і господарство "Женьшень". На полях під час обробітку землі знаходили й нерозірвані снаряди, і залишки безпілотників. Чекали закінчення обстрілів, аби продовжити роботу.
Між перервами в роботі підприємство продовжує допомагати громаді. Після обстрілу лікарні привозили матеріали для закриття вікон, заправляли машини пальним, допомагали робочою силою. Сьогодні, хоч би як було важко, зібрано весь урожай.
- Яким буде наш наступний рік? Віримо в ЗСУ і сподіваємось, що продовжимо свою роботу, інакше хто ж годуватиме Україну? - запитує й одночасно дає підстави для роздумів Олександр Шафорост. І на завершення розмови бажає змлякам - Вірте у свої сили, вірте в майбутнє і в боже благословення. Воно є для кожного з нас, бо ми маємо можливість жити та працювати в своїй країні. Ми – живі, поруч із нами – наші близькі й рідні. І маємо всі разом працювати на результат, на майбутнє, яке ми маємо всі разом наближати.
