Так згадують свого земляка Миколу Литвиненка його однокласники. Багато теплих і щирих слів говорили захиснику друзі, побратими, однокласники, віддаючи йому шану 20 листопада. Цього дня односельці зустріли Героя живим коридором...
Старший водій, солдат Микола Литвиненко, виявивши стійкість та мужність під час виконання бойового завдання, загинув 8 листопада 2024 року в ході штурмових дій противника в районі
н.п. Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області.
- Нам не віриться, що загинув наш однокласник, - говорить Валентина Шатрюк. - Ми навчались із Миколою з першого класу в нашій Жовтневій школі. Коля був завжди щирий і спокійний, добрий і неконфліктний, завжди готовий допомогти. Працьовитий, завжди турбувався про рідних, допомагав сестрі, батькам, поки були живі.
Найбільшою відрадою в його житті була донька і пізніше – онучок. Він їх безмежно любив і цінував кожну хвилину поруч.
Відповідальний не лише у роботі, а й у захисті Батьківщини. З перших днів вторгнення Микола пішов у місцеве ДФТГ і допомагав військовим нести оборону. В серпні його призвали до лав ЗСУ. Як водій, він був дуже запитаний і війську. Не відмовлявся, не ховався за довідки. Пішов служити.
Микола Литвиненко повернувся додому на щиті, залишивши найкращі спогади, гіркоту втрати для рідних і вічну пам’ять і шану для всіх нас...
