Як прожила, протрималась важкий 2024 рік Білопільська громада, наприкінці року ми говоримо з Білопільським міським головою Юрієм Зарком.
- Юрію Васильовичу, зазвичай наприкінці року, як кожна людина, так і організації, підбивають підсумки і говорять про здобутки. Але в нашій ситуації почнемо з втрат. Які, на Вашу думку, в громаді найбільші?
Втрати
- Під час війни вони, на жаль, неминучі. Найболючіше для нас – це втрати людей. Гинуть наші захисники, гинуть мирні мешканці. Кількість загиблих мирних мешканців громади за час повномасштабного вторгнення вимірюється десятками... Тому, якщо можна почати матеріал із хвилини мовчання і вшанування пам’яті загиблих, то я почну з цього.
Кожен український прапор на місці вічного спокою Героїв має нам нагадувати ціну, яку ми платимо за збереження нашої незалежності. Не можна не згадати і тих наших земляків, які потрапили у полон, зникли без вісти, або отримали поранення.
За цей рік у громаді маємо найбільше руйнувань. Фактично знищені всі села в п'ятикіломеровій зоні. Страшна хронологія знищення почалась із села Волфине і зараз уже фактично майже повністю в руїнах Рижівка, Павлівка, Ободи, Іскрисківщина і більшість сіл цих старостатів. Це дуже коротко про втрати.
Важко аналізувати ситуацію, адже історія не має умовного способу. Головне питання, яке я ставлю собі: чи все було зроблено в громаді для зменшення втрат?
Безпека
Ніколи раніше ні наша міська рада, ні інші територіальні громади на Сумщині не займались безпосередньо збереженням життя своїх жителів. Гіпотетично, влада несла відповідальність за безпеку, проводили навчання з цивільної оброни, вживали протипожежні заходи тощо. Але таких викликів як загроза вбивства, поранення, знищення людей на території ми не мали. Здавалось, за два роки війни вже б мали навчитись та зрозуміти, що поруч ворог і можуть бути будь-які ситуації, що загрожують життю наших земляків. Цього року ми пережили нові виклики.
У 2024 році громада зазнала наймасштабніших руйнувань та найбільшу кількість вбивств і поранень ворогом жителів. Тож питання безпеки стояло і гостро стоїть нині.
Воно має безліч складових: від навчання з тактичної медицини до евакуації хворих мешканців прикордоння до медзакладів, від підтримки сил оброни до евакуації людей, від будівництва укриттів до налагодження системи сповіщення.
Почався рік із важкої ситуації в Рижівці. Оголошена ще влітку 2023 року евакуація не змусила людей масово виїжджати з села, хоча там уже більше року не було електрики, туди не виїжджали ДСНС і поліція, під’їзди до села були заміновані. Навіть у такій ситуації люди все одно не хотіли залишати власні домівки.
Критичний стан з обстрілами в лютому-березні піддавали ризику і тих, хто залишився, і тих відчайдушних сміливців, які допомагали людям виїхати. Виїхати в тій небезпечній ситуації - це означало втекти часто босоніж із невеликою сумкою в руках із розбитого будинку.
Село Рижівка Білопільської громади
Ми розміщували людей, надавали можливу допомогу. До цього раніше облаштували певні укриття.
У квітні почались масовані обстріли Білопілля. Завдяки налагодженій системі оповіщення, яке працює фактично в усіх куточках міста, ми попереджували по пуски КАБів. Саме ці дві-три хвилини іноді були вирішальними для порятунку.
Розбомблений центр міста, знищені магазини, оселі, адміністративні приміщення. Але саме через те, що люди дослухались до наших попереджень і перебували в укриттях, вдалося врятувати не одне життя. Безпека людей невіддільна від безпеки наших установ і організацій.
Непросто утримувати в робочому стані підприємства і установи, які мають цілодобово працювати під час загроз і тривог, під час обстрілів і бомбардувань. Наші служби максимально вчасно сприяли відновленню електро-, газопостачання, інтернету та зв’язку, транспортного сполучення та надання медичних послуг.
На безпеку жителів не менше впливала і ситуація на кордоні, можливість наших сил і засобів оборони протидіяти ворогу.
Ми максимально допомагали і допомагаємо нашим захисникам. За цей рік лише з нашого бюджету виділили понад 20 мільйонів гривень для підтримки захисників. Це один із найбільших показників в області, який становить 25 відсотків від власних бюджетних надходжень.
Окрема тема – будівництво та ремонт укриттів.
Ніхто не говорить про особливі умови перебування в захисних спорудах, але на сьогодні в громаді на обліку перебувають 28. У кожному мікрорайоні багатоповерхової забудови є укриття, де можна і де треба ховатись під час тривоги.
Всього на будівництво сховищ та укриттів ми запланували 6 млн грн. Більша частина цих коштів використана на поліпшення умов та стану вже існуючих захисних споруд. Окрема подяка нашому місту-побратиму Трускавцю, який виділив 1 млн грн на розробку проєктної документації на будівництво укриттів для закладів освіти.
Залучення коштів і допомоги
Всі загадані заходи безпеки не були б можливими без підтримки і допомоги десятка організацій і фондів, без коштів з інших бюджетів.
Ми працювали над залученням коштів і допомоги, які передовсім ішли на безпеку громадян, адже безпекові заходи це не лише ремонт укриттів. Це і переміщення людей у безпечні місця, тобто евакуація, і створення безпечних умов роботи для працівників бюджетної сфери, і багато інших заходів, які ми виконуємо, але не про всі говоримо.
Під час евакуації найбільше допомогли фонди та благодійні організації. Саме завдяки їм понад 5 тисяч евакуйованих жителів громади отримали так звану «евакуаційну допомогу» в розмірі 10 тис 600 грн. Це, зауважу, не кошти державного чи місцевого бюджету, це винятково кошти міжнародних благодійних фондів.
Не менш важливою є і допомога від недержавних фондів, зокрема Червоного Хреста, ЮНІСЕФ, ООН для сталого проходження опалювального сезону населенню міста, яке користується пічним опаленням. Так звані «кошти на дрова» в розмірі 21 тисячі гривень у громаді станом на 19 грудня отримали понад 2000 домогосподарств. На черзі ще 1600, які, сподіваюсь, отримають виплати найближчим часом. Всього для наших мешканців на проходження зимового опалювального сезону надійде майже 90 млн гривень допомоги.
Варто також згадати допомогу малозабезпеченим та багатодітним родинам. Вони отримували продуктові набори, дитяче харчування, засоби гігієни, догляду, одяг, окремі види грошових допомог. Саме цим родинам приділялась першочергова увага під час евакуації. І зараз ці сім’ї не залишаються без уваги міської ради.
Все це – міжнародні небюджетні кошти та кошти благодійників. Але не вся допомога вимірюється грошима.
Глибока вдячність нашим помічникам-рятувальникам, які ліквідовують пожежі, розбирають завали та під обстрілами евакуюють людей із прикордонних сіл.
Допомагає виживати і обладнання, техніка, яка передана в першу чергу для потреб комунальних закладів для забезпечення безперебійного надання комунальних послуг.
В цьому році ми продовжували отримувати генератори для забезпечення роботи комунальних підприємств, соціальних служб та ін. Від міжнародних організацій USAID, GiZ ми отримали 2 мікроавтобуси, вантажний автомобіль із навантажувачем, автовишку. Від ООН отримали обладнання для ремонту системи водопостачання, набір для швидкого ремонту пошкодженого житла та інших об’єктів.
Залученням допомоги для Білопільської громади займаються всі - від голови та його заступників до відділу економічного розвитку. Також наші комунальні заклади та установи успішно залучають мікрогранти.
Серед комунальних закладів чи не найбільше залучено допомоги у Білопільську міську лікарню та центр надання первинної допомоги. Керівники закладів мають особисті контакти з різними фондами та благодійниками. Спільними зусиллями міської ради та головних лікарів було забезпечено надання медичних послуг.
В будь-яку хвилину ГО Проліска, Міжнародна організація Червоного Хреста України, ГО «Елеос» (Україна), УКБ ООН, (представники ЮНІСЕФ в Україні), БФ БАЛУ та інші урядові та неурядові фонди готові приїхати для допомоги у ліквідації наслідків обстрілів.
Також ми вдячні фондам GEM, IМОМ, ULIED, ГО «Право на захист», ГО «Людина в біді», Агенції регіонального розвитку й іншим фондам та організаціям.
Комунальна сфера
Діяльність комунальних підприємств – найбільш обговорювана тема у місцевих соцмережах та в інших публічних місцях. І найбільший, якщо можна так сказати, головний біль усього керівництва громади.
Телебачення могло не працювати в місті кілька тижнів, але відсутність води кілька годин викликає обурення. Незасипана яма чи не вивезене вчасно сміття – перетворюється у якусь «зраду і проблему».
В тому, що сьогодні в місті подається вода, в квартири - тепло, посипаються тротуари та квітнули клумби – величезна заслуга наших комунальних підприємств і кожного, хто там працює.
Елементарний приклад. Аби вода надійшла в квартиру, треба кілька складових: електрика для підйому води зі свердловини, труби, якими ця вода подається, і люди, які обслуговують цю систему.
Постійні прильоти по енергосистемі виводять із ладу наші насосні станції. Відсутність води у трубах призводить до їх внутрішньої корозії (наслідок, тече руда вода). Мобілізація чоловіків, працівників комунальних служб, зупиняє багато робіт. Але головне, кількість електроенергії, вартість якої постійно зростає, необхідної для підйому води, однакова і для 100 споживачів і для 10 тисяч. А платять за воду – ті сто споживачів, які залишились у місті. Чим компенсувати різницю?
Вимкнути водопостачання – найпростіше. Ми знайшли інший шлях - виділяємо додаткові кошти з міського бюджету, аби не підвищувати вартість користування водою для населення.
Такі ж проблеми і з обслуговуванням прибудинкових територій, вивозом сміття, ремонтом підвалів тощо. Я вже мовчу про те, що працівники ЖЕКу, як ми його називаємо за звичкою, перші приходять ліквідувати наслідки обстрілів у будь-який день тижня і час доби.
А чого варті постійні дзвінки тих, хто виїхав і хоче зберегти квартиру, у якій вибиті вікна: «Підіть забийте нам вікна, закрийте дах, бо вода тече. Уже два тижні вікна немає, у вас там що, дві дошки прибити нікому…»
Так, дійсно іноді нікому. В комунальних службах працюють фактично лише жінки. Чоловіки загалом усі мобілізовані.
Коли в травні-червні до нас приїжджали іноземні журналісти, то фотографували не лише зруйновані будівлі, а й наші квітники. І дуже дивувались, що на вулицях, де майже немає людей, працюють комунальні служби: підмітають тротуари, прополюють клумби, викошують бур’яни.
Мало хто вірив, що ми розпочнемо опалювальний сезон. Тож сьогодні – щирі слова подяки всім комунальникам, усім, хто залишився і працює в цій сфері. У кого є претензії до цих служб, приходьте працювати сюди. Вільних місць повно.
Соціальний захист
Не менш важлива для нашої громади, а точніше – життєво важлива – соціальна сфера. Хоч би як було складно, але ми зберегли роботу всіх соціальних установ та організацій, які фінансуються з місцевого бюджету. Всі вони працюють і надають послуги, навіть деякі збільшили через особливі умови життя в громаді.
Кожна служба по-своєму важлива. Це і територіальний центр обслуговування, працівники якого відвідують підопічних, незважаючи на загрози та обстріли, відділення цілодобового перебування, яке прихистило людей, котрі потребують захисту, це і інклюзивний центр, і центр реабілітації дітей, і центр зайнятості. Всі ці служби працюють і виконують завдання відповідно до їхніх положень.
Відділ соціального захисту та наш ЦНАП працюють у посиленому режимі, бо до основних обов’язків додались і оформлення всіх видів допомог. Я вже згадував так звану допомогу «на дрова». Це майже 5 тисяч зібраних і оброблених документів. Це перевірка всіх наданих довідок і оформлення для отримання коштів. Це і надання довідок ВПО, і довідки для виплат щодо відшкодування втрат від обстрілів, довідки на евакуацію.
Це величезне і моральне, і фізичне навантаження. Вартує уваги хоча б така цифра: річна кількість вхідної документації з початку року - 33 тисячі документів, за кожним із яких – необхідність реагування.
На жаль, сьогодні не працюють у Білопіллі відділення Пенсійного фонду, відділення районного управління соціального захисту, деякі інші служби. Але ми намагаємось максимально полегшити людям отримання довідок і всієї необхідної інформації.
Волонтери. Захист громади
Після згадування про роботу соціального захисту варто згадати волонтерську роботу. Багато працівників соцзахисту часто працюють у режимі «волонтер».
Власне, волонтерський рух у нашій громаді почався з 2014 року. Але за останній рік це стала потужна діяльність, спрямована передовсім як на підтримку нашого війська, наших захисників, так і на вразливі категорії людей.
Не хочу перераховувати всіх, хто долучився до волонтерського руху, бо це фактично кожний житель Білопільщини. Хтось донатить ЗСУ, хтось передає теплі речі чи продукти, хтось допомагає захисникам облаштувати житло, хтось ремонтує машини чи обладнання. Волонтери плетуть сітки і сушать чаї, знаходять житло і готують їжу, рятують тварин і допомагають ремонтувати пошкоджені будинки.
До зборів коштів та іншої допомоги часто долучаються і працівники Білопільської міської ради та комунальних підприємств. А головне, кожен із вас, підтримує віру в нашу спроможність об’єднатись і разом йти до Перемоги.
Міжнародна співпраця
Завжди мріяв, що у міської ради з’явиться такий вид діяльності, як міжнародна співпраця. Звичайно, мріяв про те, щоб спрямувати цю роботу на розвиток громади, на її популяризацію, на залучення коштів на інфраструктурні, культурні, освітянські проєкти, а не на її виживання.
Сьогодні увага міжнародної спільноти до Білопільщини – це частина уваги до всієї України. В цьому році ми продовжували як візити на запрошення наших іноземних друзів, так і вітали їх на Сумщині. Завдяки цим візитам за кордон, про Білопілля знають майже в кожному куточку Європи, від Норвегії до Італії, від Праги і Братислави до Люксембурга і Брюсселю.
У Брюсселі на конференції, присвяченій відбудові України, я мав спільну панель із прем’єр-міністром Люксембургу Люком Фріденом, у Брюсселі спілкувався з віце-президентом Європарламенту Марком Ангелем.
Чеські партнери нашому спілкуванню надали конкретне наповнення. Черношице – це місто-супутник Праги, але має статус муніципалітету. В цьому містечку жив і працював наш земляк Олександр Олесь, і в місцевій гімназії викладала його дружина Віра Антонівна Свадковська–Кандиба.
Ми познайомилися зі старостою міста Філіпом Коржинеком і спілкуємось уже не перший рік. Він постійно цікавиться ситуацією в Білопіллі не лише з новин. І вже не вперше звідти нам передають допомогу.
В короткий термін місцева влада виділила кошти на придбання автомобіля, а місцеві підприємці та мешканці придбали зарядні станції з сонячними панелями, спеціальний одяг та інше спорядження, яке посилить можливості захисту нашого міста. Ми привезли зібрану допомогу в Білопілля і віддали за призначенням.
Також хочу висловити велику подяку нашим партнерам зі Словаччини - компанії Narodna Energeticka та її директору Івану Дудаку за надані зарядні станції.
Заступник міського голови Володимир Відуєв брав участь у міжнародній конференції у Сараєво щодо відбудови України з урахуванням досвіду Боснії і Герцоговини. Знайомство з представниками міжнародних фондів посилило співпрацю Білопільщини з цими організаціями.
Ці та інші візити за кордон, в тому числі і відвідання депутатом міської ради Наталією Калініченко Ради Європи у Брюсселі та міжнародного фестивалю в Перуджі, висвітлення провідними іноземними ЗМІ ситуації в Білопіллі привертає увагу до нашого міста.
Саме особиста співпраця з громадським діячами, політиками, журналістами відкриває багатьом іноземцям очі на справжній стан справ на Сумщині. Через це велика увага з боку міжнародної спільноти. Фактично щотижня ми приймаємо делегації від Америки до Японії.
Хтось іронічно ставиться до таких візитів, але їх важливість недооцінювати не можна. Кожна поїздка за кордон і спілкування з іноземцями (всі ці візити формують проукраїнську позицію жителів країн), додають авторитету Україні. Згадайте хоча б тріумфальні виступи на міжнародних змаганнях нашого земляка – ветерана Миколи Заріцького.
Ветеран Микола Заріцький
Сьогодні в Дрездені в галереї Європи діє фотовиставка про зруйновані культурні цінності України і там представлені два об’єкти з Білопільщини: церква Святої Варвари Великомучениці з Іскрисківщини і приміщення початкової школи №4 у Білопіллі.
У провідних закордонних газетах та на телеканалах вийшли сюжети про Білопілля, навіть у Токіо. У кабінеті прем’єр-міністра Люксембургу є сувеніри з Білопілля, у віце-президента Європарламенту є білопільський сувенір – лялька-мотанка, яка уціліла в зруйнованому Центрі дитячої та юнацької творчості.
Хотілось би, щоб до підтримки іміджу України долучились і численні наші земляки, які зараз живуть за кордоном, адже українці мають об’єднуватись заради головної мети: Перемоги.
Старостати
Перша каденція старост громади стала величезним випробовуванням для кожного з них. За цей рік дещо змінився склад старост, особливо прикордонних територій. Залишились безстрашні і віддані громаді люди. Без старост і працівників старостатів навряд чи змогли б охопити належною увагою всіх жителів, у тому числі і найбільш вразливих територій. Від організації евакуації, надання гуманітарної допомоги, вивезення архівів до оформлення довідок тим, хто виїхав: далеко не повний перелік обов’язків старост. Чого зараз варта хоча б одна поїздка в Павлівку чи Рижівку, де ще мешкає кілька людей.
Велике навантаження і на старост інших населених пунктів. У Куянівку, Ганнівку, Воронівку, Терещенки зараз переселяються сотні наших земляків із прикордонних територій. І всім треба знайти житло, оформити документи, надати допомогу. Старости також долучаються до волонтерської роботи, до допомоги військовим.
Що надихає
Коли мої знайомі читають новини про Білопілля, то більшість із них переконані, що міста вже немає. Але місто живе і тут не просто залишились люди, а й працюють, зберігають те, що є.
Хіба не вражає цьогорічна кількість медалістів у наших школах? Це діти, які чотири роки навчались онлайн, але отримали найвищі бали за свої знання. Це показник і роботи вчителів, і наполегливості самих учнів.
Хоч як важко, але продовжують радувати наші футболісти. Цього року команда «Аграрник-Авангард» (Білопілля) посіла 2 місце в чемпіонаті області (вища ліга) з футболу. Також срібними призерами стали наші футзалісти на замаганнях за Кубок області з футзалу.
Коли я бачу, як містом у бік кордону їдуть комбайни, трактори, то з одного боку хвилююсь, адже знаю ситуацію на кордоні, а з іншого – пишаюсь нашими аграріями, які працюють у надскладних умовах прикордоння. Вони не просто обробляють землю, попри обстріли, а й платять податки, заробітну плату працівникам. Їхня техніка, люди страждають від обстрілів, але аграрії ремонтують і знову - в поле. Попри величезні втрати в міському бюджеті, допомагаємо тим, що в наших силах, максимально зменшили податкове навантаження. Як і наші підприємці, які забезпечують жителів громади всім необхідним, ремонтують магазини, офіси і виходять на роботу.
Дякую і пишаюсь своїми колегами з Білопільської міської ради, які працюють у підвалі і виконують будь-яку важливу роботу. Треба – вантажать і роздають гуманітарну допомогу. Треба – складають списки чи їдуть у родини самотніх та багатодітних.
Нам є ким пишатись і з ким працювати. Дякую всім, хто допомагає і підтримує нашу громаду. Нам тут жити, відступати нікуди.
