Ганна Павлівна Петренко народилася 17 квітня 1925 року в селі Миколаївка. Так склалася її доля та обставини в країні, що доживає вона віку також у Миколаївці, яка тепер уже є селищем. Пережила й назву Жовтневе, й зміну назв рідної вулиці, де народилася, й вулиці, де живе зараз. Старожили Миколаївки часто навіть не переходили на нову назву «Жовтневе», а називали по-старому. І з назвами вулиць часто не встигали. Втім, саме на цих вулицях проходило їхнє життя.
Ганна Павлівна була найстаршою донькою в родині. Дві сестри і брат не дожили — померли. Першою пішла з життя мама, одразу після війни. І найстаршій доньці довелося допомагати меншим. Допомагала як могла. Згадує, як рятувала родину від голоду після війни. А було це так...
Молоду, 17-річну Ганну, у 1942 році, під час окупації Сумщини, забрали до Німеччини на примусові роботи. Так влаштована людська пам’ять, що далекі події згадуються краще, ніж
вчорашній день. І сьогодні бабуся Ганна з хронологічною чіткістю розповідає про свою роботу в Німеччині. Називає міста і імена господарів. Каже, що ставилися до неї поблажливо, не знущалися й не гнобили. Навіть згадує молодих хлопців, які звертали на неї, юну і красиву, увагу. Та всі думки були про дім.
Повернулася Ганна в рідну Миколаївку вже після війни. Німці на дорогу дали цукерок, а також інші речі, які вона везла як подарунки. І саме ці «подарунки» багато в чому рятували під час післявоєнного голоду.
Ганна Павлівна залишилася жити й працювати у Жовтневому — Миколаївці. Недалеко від батьківської садиби у 60 роках придбали з чоловіком будинок, де зараз і мешкає. Бог не дав родині діточок, тож допомагала сестрам, племінникам.
Майже 30 років жінка працювала на пекарні Жовтневого цукрозаводу. Сьогодні поруч із Ганною Павлівною мешкають її родичі, які допомагають і опікуються старенькою. Родина Тютченків щодня навідується до тітки Ганни і носять у першу чергу борщ.
— Торік вона ще сама до магазину ходила, — згадує родичка Валентина. — Має гарну пам’ять, читає газети, слухає і дивиться телевізор. Жінка дуже вимоглива до порядку. «Ліжко має бути застеленим, як я казала!» — такі вимоги у неї. Подушки складені певним порядком, застелене потрібною ковдрою. А серед бабусиних гастрономічних вимог — борщ! Супу й інших перших страв не визнає. А от борщ — в будь-якій кількості. Багато згадує й розповідає. Зберігає всі грамоти і нагороди. Вони в неї в окремих рамочках на стіні.
Дуже допитлива. Ми їй уже показали її фото на сторінках Фейсбуку, де її вітав голова громади Сергій Пасько. Уважно переглянула і прочитала. Тепер чекаємо газету, яку передплачуємо. Ото бабусі буде приємно!
Ми приєднуємось до вітань і бажаємо, щоб довгожителів було якнайбільше. Ганні Павлівні — оптимізму і терпіння, здоров’я і миру!
На знімку: ювілярку вітає Миколаївський селищний голова С.Пасько.
