Після довгих місяців очікування до рідної Ворожбянської громади на щиті повертається наш Герой Євген Павлович Сохань...
- Женя - мій старший брат... Він завжди був дружелюбним і спокійним хлопцем. Із самого дитинства мав хист до музики, полюбляв співати. Ще зі школи ходив на музичний гурток, грав на баяні, а пізніше вирішив вступити до музичного коледжу, де і здобув відповідну освіту, - згадує про Євгена його сестра Вікторія.
Як розповідає жінка про свого брата, в місті всі знайомі і друзі знали його як - Женя музикант. Він умів грати на багатьох інструментах. Завжди приходив на допомогу, ніколи не відмовляв. Також полюбляв із товаришами їздити на риболовлю.
- Женя дуже любив своїх племінників! Навіть коли жив в іншому місті, завжди цікавився, як вони і що вони... А коли переїхав до Конотопа, і там знайшов собі багато друзів, бо був товариською людиною. Там, у Конотопі, в нього лишилася цивільна дружина Олена та їхня донечка Єлизавета, яку Женя любив понад усе. Завжди говорив, що донька в нього - найкраща... Він ніколи їй ні в чому не відмовляв.
Євген разом із донечкоюФото: з особистого архіву родини
Поспілкувавшись з побратимами брата, зрозуміла, що і там він проявив себе не лише як солдат, а ще й як музикант: у вільний час співав хлопцям пісні та собі диригував у ритм пісень, саме через це й отримав позивний «ДІРІЖОР», - розповідає пані Вікторія.
Востаннє Вікторія говорила з братом по телефону десь 7-9 жовтня. Після цього Євген вийшов на позицію і зв'язок із ним обірвався...
- Женя завжди говорив, що все у нього добре, що він любить свою родину, мене та батька... Навіть коли був у найгарячіших точках, коли під час штурмових дій противника отримував поранення, контузію, всім нам говорив, що з ним усе добре, аби тато сильно не хвилювався. А в останній телефонній розмові мені сказав: "Сестричко, тут тяжко, к*ц*пи наступають і сильно гатять»... - згадує Вікторія.
25 жовтня 2024 року татові Євгена принесли сповіщення що 20 жовтня 2024 року його син зник безвісті. А 13 травня 2025 року зателефонував слідчий і повідомив що є збіг ДНК Вікторії та її тата з загиблим військовим.
- Тепер Женя - на небесах, разом із нашою мамою... Через тяжку хворобу наша матуся пішла в інший світ у 2008 році. Вона завжди пишалася Женею і у вільний час любила співати разом із ним... - говорить сестра загиблого захисника.
Фото: з особистого архіву родини
Довідково:
Євген Павлович народився 21 липня 1986 року в селі Соляники, згодом із батьками переїхав до Ворожби, повідомляє Ворожбянська міська рада. Навчався у Ворожбянському ліцеї №1, а після закінчення 9 класів продовжив здобувати освіту в Сумському фаховому коледжі мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського.
Закінчивши навчання, працював на ПрАТ "ВМЗ" (Ворожбянському ЗМК). Згодом прийняв рішення про переїзд до Конотопа, де жив із цивільною дружиною та обіймав посаду вантажника на ПрАТ «Конотопський хлібокомбінат». Останній час працював у Конотопському ЖКГ.
Солдат Євген Павлович Сохань був призваний на військову службу Конотопським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 22 травня 2024 року.
Загинув 20 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області.
У загиблого захисника залишилася цивільна дружина та десятирічна донечка.
"Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам'яттю Євгена Павловича. Його відвага, незламний дух, вірність Україні та безмежна жертовність назавжди залишаться в наших серцях. Слава Герою України! Вічна пам'ять!" - пише Ворожбянська міська рада.
