17-річна Катерина Якушка з Білопільщини стала Лауреатом Першої премії в VIII Міжнародному двотуровому багатожанровому фестивалі-конкурсі мистецтв “Наталка Полтавка” та III Міжнародному благодійному двотуровому конкурсі мистецтв “Golden Talents of Madrid”.
Катя родом із прикордонного села Іскрисківщина Білопільської громади. Повномасштабна війна змусила її покинути рідну домівку, та не змогла зруйнувати любов до музики і прагнення до перемог.
Займатись музикою дівчина почала десять років тому, ще в той час, коли її прикордонне мальовниче село не знало, що таке обстріли, вибухи та руйнування.
Фото: з особистого архіву К. Якушки
Мама, Тетяна Миколаївна, фельдшер з Іскрисківщини, активна учасниця місцевої художньої самодіяльності, згадує, що дівчину брали на репетиції місцевого ансамблю з дитинства. Катя була активною учасницею всіх шкільних заходів, та мистецьких подій у селі.
- В Іскрисківщині не було музичної школи, та і загальноосвітню закрили, коли Катя навчалась у сьомому класі. Тож довелося завершувати навчання у Білопіллі. Тільки перевелись туди – Ковід, навчання онлайн… Але думки про те, щоб кинути музичну школу, не було, - говорить пані Тетяна..
- У музичній школі я навчалася сім років. Пам’ятаю, ще коли була в початковій школі, їздити з Іскрисківщини до Білопілля, на музичні заняття, доводилося 2-3 рази на тиждень. Іноді їздила автобусом, іноді возив машиною тато.
Пізніше школу в селі закрили і нас почали возити шкільним автобусом у Білопільську школу № 3. Вже звідти, після уроків, я сідала на міську маршрутку і їхала до музичної школи. А пізно ввечері мене забирав тато і віз додому, в село.
Був час, коли їздила на заняття з двома своїми подружками. Та, на жаль, у подальшому вони вирішили лишити навчання, я продовжила, - згадує дівчина.
Фото: з особистого архіву К. Якушки
Як розповідає Катя, коли в Україні почалась повномасштабна війна, навчатися стало важче. Розгубленість, невизначеність, острах за майбутнє змусили її зробити перерву в навчанні. Музичну школу дівчина не відвідувала близько двох місяців. Пізніше поступово почала відновлювати навчання.
- Коли почалися обстріли нашого села, стало зовсім складно: постійні вибухи і страх за життя дуже «давили» на психіку.
Після масованого обстрілу центру Іскрисківщини у 2022 році, коли згоріла школа та училище, ми з мамою вирішили виїхати в Білопілля. Тоді у місті було більш-менш спокійно. Доки дозволяла ситуація, тато лишався у селі, доглядав господарство. А коли вже стало зовсім нестерпно, він також переїхав у Білопілля.
У місті я остаточно відновила навчання в музичній школі. Моя вчителька Діана Володимирівна Дойнікова приїжджала, допомагала мені з усім. Ми з нею і досі дуже добре спілкуємось, вона мені багато в чому допомагає.
Фото: з особистого архіву К. Якушки
- Чому ти обрала саме акордеон?
- Загалом, займатись музикою почала завдяки музичному керівнику Олексію Михайловичу Чухлібу, який працював із нашим сільським вокальним ансамблем «Відрада», а також завдяки своїй мамі, яка у цьому ансамблі співала. Вона і відвела мене до Олексія Михайловича, він послухав, оцінив мене і порадив спробувати займатись у музичній школі, бо, напевно, побачив у мені певні здібності до музики. А чому саме акордеон? Навіть не знаю. Запитали, чи хочу навчатись саме на акордеоні. Сказала – так. Сподобалось.
- Ти брала участь у багатьох музичних конкурсах. Які для тебе найбільш пам’ятні у плані досягнень?
- Пам'ятаю, був онлайн-конкурс у Чехії, у Празі, на який Білопільська мистецька школа відправила і наші роботи. Тоді я виборола перше місце. Також мені вручили сертифікат на 30 євро, на той випадок, якщо я вирішу поїхати до Чехії і взяти участь у конкурсі вже офлайн.
- Які музичні твори тобі подобаються найбільше? Скажімо так, для душі…
- Загалом найбільше подобаються віртуозні, вальсові п'єси. Ще в музичній школі вивчила композицію «Bossa Nova» Віктора Власова. І навіть зараз, під час літніх канікул, люблю сідати і грати, насолоджуватись її джазовими нотками та віртуозністю.
Зараз Катерина живе в Сумах, навчається в Сумському фаховому коледжі мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського. Цього року закінчила другий курс. Як говорить дівчина, навчання їй дуже подобається.
- Чи не напружує тебе нинішня обстановка в Сумах? Не страшно жити під обстрілами?
- Знаєте, після того, що я чула і бачила у своєму селі, ситуація тут, у Сумах, особисто для мене – спокійна. Немає того внутрішнього страху, що був в Іскрисківщині. Іноді навіть трохи дивуюсь деяким сум’янам, котрі сильно переживають чи панікують від того, що відбувається в місті. Втім, їх теж можна зрозуміти. Вони не бачили гіршого. І дай Бог їм того не дізнатись…
- Які плани маєш на майбутнє, коли закінчиш коледж?
- Якщо все буде добре і я добре закінчу коледж… якщо ситуація в Україні не погіршуватиметься, буду навчатись далі. Хотілося б вступити до музичної консерваторії – у Харків або Київ, знову ж таки, дивлячись, що буде далі в нашій країні. В будь-якому випадку, своє подальше життя планую пов’язати з музикою.
Фото: з особистого архіву К. Якушки
Щиро вітаємо Катерину та її викладача по класу акордеона Артема Усенка з черговою перемогою. Адже перемоги такого рівня – це справжній тріумф, який свідчить про талант, наполегливу працю та високий професіоналізм викладача і студентки. Бажаємо подальших творчих злетів, натхнення та нових перемог!
