Наша розмова з Білопільським міським головою Юрієм Зарком відбувалась під час тривоги і звуків роботи наших мобільних вогневих груп, які збивали ворожі шахеди на території громади. Говорили ми про безпеку наших людей, про умови евакуації та можливості громади зберегти життя людей.
- Юріє Васильовичу, ми вже понад рік живемо у Білопіллі в умовах оголошеної евакуації. Як змінилося життя в громаді?
- Евакуація Білопільської громади – це дуже важкий і складний процес, який розпочався фактично наприкінці 2022 року. Ми пережили різні етапи, і кожен із них залишив глибокий слід у пам’яті нашої громади.
Першими доводилося вивозити людей із-під постійних обстрілів із таких сіл, як Волфино, Безсалівка, Рижівка, Павлівка, Іскрисківщина та інших, які розташовані безпосередньо по лінії кордону з рф. Нагадаю, що ми маємо таке «сусідство» впродовж понад 40 кілометрів. Із перших днів вторгнення ворог не шкодує ні будинків, ні людей, і ці населені пункти зазнавали значних руйнувань та втрат іще з 2022 року, - говорить міський голова.
За словами Юрія Зарка, протягом усього цього часу від ворожих атак постійно потерпали Рижівський, Іскрисківщинський, Павлівський, Ободівський старостати. Там евакуація була оголошена вже у 2023 році.
- Ми бачили, як страждають люди, як руйнуються їхні оселі, як вони гинуть від того, що на їхні подвір’я, у їхні домівки прилітали ворожі ракети та бомби. Це був надзвичайно сумний і болючий досвід, але ми робили все, щоб урятувати кожне життя. Людей розміщували у Білопіллі та інших тоді ще відносно безпечних містах, - продовжує голова громади.
Однак із травня 2024 року загроза стала реальною і для самого Білопілля. Місто почало зазнавати жорстких втрат від авіаційних ударів, артилерії, дронів, бомбардувань.
Ворог руйнував будинки, горіли установи, а найстрашніше – гинули люди. Тоді було ухвалено важке, але необхідне рішення – оголосити евакуацію і з Білопілля, яке потрапило до зони можливих бойових дій.
- Це було нелегко як для нас, міської влади, так і для жителів міста. Ми всі розуміли: евакуація – єдиний шлях урятувати життя. Частина білопільців виїхала до більш безпечних місць, рятуючи своїх дітей, літніх батьків, себе.
Наприкінці 2022 року, коли вивозили людей з Волфиного, ми навіть слова «евакуація» не вживали. Просто рятували людей, - згадує Юрій Зарко.
У 2024 році ситуація дещо змінилась. На державному рівні були створені системи підтримки, зокрема статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та передбачені виплати для вимушено переселених громадян. Це стало важливою допомогою для тих, хто залишив свої домівки.
До підтримки евакуйованих долучилися і численні міжнародні фонди та організації, серед яких Білі Янголи, Червоний Хрест, Шлях України, Проліска, Людина в Біді та інші.
Вони реалізовували програми, спрямовані насамперед на захист малозабезпечених родин, сімей із дітьми, людей похилого віку. Завдяки цим програмам люди отримували продуктові набори, засоби гігієни, грошову допомогу, їх вивозили в більш безпечному броньованому транспорті.
Товариство Червоного Хреста допомагає евакуювати людейФото: Сумська обласна організація ТЧХ
- Ми усвідомлюємо, що жодні кошти та допомоги не можуть повністю компенсувати втрати, яких зазнали наші люди, вимушено залишивши свої домівки. Але кожна людина, яка евакуювалася з Білопільської громади, перебуває на обліку. Ми робимо все, що в наших силах, щоб створити для них умови і, перш за все, забезпечити вашу безпеку, - говорить міський голова.
- Які найбільші труднощі виникають під час евакуації?
- Евакуація – це завжди складне і болюче рішення, але воно рятує життя. Найбільші труднощі для людей, які вимушено залишають своє житло, полягають у двох речах: знайти безпечне місце для проживання та забезпечити себе роботою і засобами проживання.
Щодо працевлаштування, сьогодні ситуація для працездатних осіб, які мають спеціальність, є досить сприятливою. Робочі руки потрібні скрізь. Наші партнери з інших регіонів, зокрема зі Львівської, Тернопільської, Рівненської та інших областей України, активно запрошують родини з дітьми, пропонують роботу та створюють нормальні умови для життя. На жаль, не всі хочуть скористатися цими можливостями, але вони є і відкриті для кожного, хто прагне почати нове життя у безпечному місці.
Набагато складніше доводиться людям похилого віку, пенсіонерам, які звикли до свого дому, до свого городу, до сусідів, звичного життя, зазначає Юрій Зарко. Особливо важко, коли доводиться переїжджати із села до міста, у квартиру. Це не лише побутові, але й морально-етичні труднощі. Не завжди поруч є діти, які можуть допомогти.
- Ми пропонуємо людям переїжджати у безпечні міста, надаємо адреси і всю необхідну інформацію, куди звертатися. У місті Суми діють постійні хаби для евакуйованих. Там можна отримати тимчасове житло на кілька днів, а працівники допомагають домовитися, куди можна поїхати далі і де оселитися на тривалий час.
Як говорить голова громади, одним із найскладніших питань, із яким стикаються люди під час евакуації, є фінансові труднощі. Коли мешканці залишають свої домівки та переїжджають до інших міст, вони стикаються з високими цінами на оренду житла. Ситуація така, що вартість оренди інколи злітає не просто до небес – вона стає непідйомною для більшості родин. Люди змушені витрачати всі свої заощадження на оплату оренди, комунальних послуг та інші витрати.
Як правило, після місяця чи двох життя на новому місці кошти закінчуються, і люди повертаються додому, навіть якщо там досі небезпечно. На жаль, ті компенсації, які надає держава – і для внутрішньо переміщених осіб, і у вигляді одноразових виплат, – не покривають реальних витрат на життя в іншому місті.
- Так, існують програми безкоштовного тимчасового житла, є допомога від родичів або добрих людей, але це радше винятки, ніж правило. Найбільша проблема – відсутність стабільного та доступного житла для переселенців. Якби були продумані програми, які забезпечували б людей хоча б житлом, то питання роботи та інших аспектів життя вирішувалися б набагато легше.
Тому я звертаюся до тих, хто вже облаштувався на новому місці або має інформацію, де можна знайти доступне житло: допоможіть, поділіться контактами, підкажіть тим, хто цього потребує. Навіть якщо це не безкоштовно, але за мінімальною ціною – це вже величезна підтримка для людей, які змушені рятувати своє життя та життя своїх близьких.
Разом ми зможемо полегшити цей складний шлях для кожного, хто опинився в біді.
- Чи вирішується питання компенсації за втрачене житло людям, які вимушено виїхали з п'ятикіломерової зони?
- Багато проблем, пов’язаних з евакуацією та безпечним переселенням, могли б бути вирішені, якби механізм відшкодування працював ефективно.
Станом на сьогодні ми маємо повністю знищену 5-кілометрову прикордонну зону – це сотні зруйнованих будинків, цілі вулиці і навіть села, які стерті з лиця землі. Люди, які жили у Павлівці, Волфиному, Рижівці, Іскрисківщині та інших населених пунктах, фактично втратили все. На жаль, наразі вони не мають реальної можливості отримати компенсацію за своє зруйноване житло.
Формально закон, який передбачає таку компенсацію, уже прийнятий. Також ухвалені зміни, що дозволяють проводити фіксацію руйнувань заочно, наприклад, за допомогою фото та відео. Але, на думку голови громади, головна проблема – процедура поки що не прописана і не запрацювала на практиці.
- Ми бачимо, що якби ця схема працювала, люди, які втратили свої будинки, змогли б за отримані кошти придбати нове житло або безпечно переїхати до інших міст. Це суттєво полегшило б питання евакуації і відновлення життя переселенців.
Наразі певні компенсації вже діють:
- мешканці Білопілля, чиї будинки були зруйновані, отримали допомогу і змогли придбати житло в інших містах;
- надаються кошти на відновлення частково пошкоджених будинків – заміну вікон, дверей, проведення ремонтів.
Однак повного механізму відшкодування на прикордонних територіях ще немає. Ми, як місцева влада, постійно звертаємося до державних органів із вимогою пришвидшити запуск цієї програми. Адже вона могла б стати ключем до вирішення проблеми евакуації і дати людям шанс почати нове життя у безпеці.
- Евакуація це не лише «технічка проблема» вивезти людину з-під обстрілів. Наскільки я знаю, це і морально-етичні проблеми…
- Ми всі розуміємо, наскільки важко залишати рідну домівку, особливо людям похилого віку, які звикли до свого дому, свого подвір’я, свого укладу життя. Однак під час війни питання безпеки має стояти на першому місці.
На жаль, ми маємо факти, коли батьки, люди похилого віку, особи з інвалідністю або тяжкими хворобами залишаються самі. Діти, які живуть в інших містах чи країнах, перекладають відповідальність за своїх рідних на місцеву владу, сусідів або родичів. Часто ми отримуємо дзвінки з-за кордону: «Рятуйте наших батьків!» Але, вибачте, це ваші батьки. Передусім ви маєте подбати про них.
Ми завжди готові допомогти, але не можемо формально надати прихисток і забезпечити житлом людей, у яких є діти або онуки, які можуть, але не хочуть узяти на себе цю відповідальність. Водночас ми не залишаємо нікого – наші служби роблять усе можливе, щоб допомогти кожному, хто опинився у біді.
Фото: Білопілля.City
Окремо хочу звернутися до батьків, які залишаються з дітьми в небезпечних зонах. Діти не повинні жити під звуки вибухів, ховатися у підвалах, бути позбавленими спілкування, навчання та радості дитинства. Ваша головна відповідальність – забезпечити їм не тільки безпеку, а й нормальний розвиток – фізичний, моральний, духовний та інтелектуальний.
Закликаю кожного з вас усвідомити: евакуація – це не втеча, а турбота про життя і здоров’я своїх рідних.
- Чи є можливість врятувати наші підприємства?
- Для нашої громади сьогодні першочерговим є збереження життя людей, а вже потім – збереження нашого виробничого і промислового потенціалу. Ми розуміємо, що без підприємств, без робочих місць і податків громада не може розвиватися, а зараз навіть – виживати.
Як розповідає голова громади, найбільших втрат зазнає сільське господарство. Близько 20 тисяч гектарів наших земель опинилися у зоні бойових дій, де заборонено будь-яке виробництво. Це величезні втрати – і для бюджету, і для фермерів, і для всіх, хто працював у цьому секторі.
- Ворог знищує нашу інфраструктуру, обстрілює промислові та аграрні об’єкти. Під час виконання робіт гинуть наші аграрії – трактористи, комбайнери, люди, які просто намагалися зберегти врожай або техніку.
Ми робимо все, щоб зберегти підприємців, їхні потужності і можливість працювати. Частина підприємств була релокована у більш безпечні регіони – зокрема, у Суми, Буринь, Путивль, де вони продовжують діяльність і створюють робочі місця. Приємно, що їх підтримують і наші білопільці, які вимушено виїхали туди.
Наші аграрії, незважаючи на всі труднощі, продовжують працювати як на території Білопільщини, так і на орендованих землях в інших районах. Важливо зберегти людей, техніку і виробничий потенціал, щоб після перемоги всі ці ресурси повернулися у Білопілля і стали основою для відбудови громади.
Ми підтримуємо кожного підприємця, який приймає рішення релокуватися, допомагаємо з координацією та пошуком можливостей для роботи в безпечних умовах. Адже наша головна мета – вижити сьогодні, щоб відродитися завтра.
- Куди звертатись, якщо людина вирішила виїхати з небезпечного місця?
- На сайті міської ради закріплено таке повідомленя кщо ви не маєте можливості евакуюватися самостійно – звертайтесь до Білопільської міської ради. Також у Телеграм створено спеціальну групу «Білопілля Евакуація». Тут можна отримати актуальну інформацію щодо евакуації та допомогу від волонтерів, організацій і фондів. Жителі громади можуть звертатись до цієї групи цілодобово.
На сьогоднішній день у Білопільській територіальній громаді евакуації підлягають мешканці з населених пунктів: Рижівка, Атинське, Будки, Голишівське, Стукалівка, Іскрисківщіна, Безсалівка, Нескучне, Рогізне, Соляники, Старі Вирки, Ободи, Дігтярне, Павлівка, Мелячиха, Волфине, Катеринівка, Кисла Дубина, Шпиль, Новоіванівка, Білопілля, Сохани, Нові Вірки, Мирлоги, Гуринівка, Бубликове, Василівщина, Гиріне, Кандибине, Мороча, Олексенки, Степанівка, Штанівка, Воронівка, Янченки.
Евакуація – рятує життя! Бережіть себе, рідних та близьких!
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту "Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа", що впроваджується ГО "Агенція розвитку локальних медіа АБО". Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
