Про це нам повідомила головний спеціаліст Білопільського райвідділу державної реєстрації актів цивільного стану Катерина Шокун. А припав він цьогоріч на вересень.
— Найурожайнішим днем для відзначення весіль стало 7 вересня: саме цього дня поєднати свої серця вирішили сім пар, — продовжує пані Катерина. – А ось модна тенденція реєструвати шлюби, наприклад, 9, 19 чи 29 вересня у Білопіллі, так би мовити, «не прижилася». Напевне у магію чисел наші земляки таки не вірять або просто не хочуть ставати на весільний рушник, скажімо, у понеділок чи четвер. До слова, одружуємо молодят ми з вівторка по суботу. Наприклад, наступного тижня весілля заплановані на вівторок та середу, а найчастіше реєструємо шлюби, як і раніше, — у суботу та п’ятницю.
Стати на весільний рушник саме у Білопільському РАЦСІ виявляють бажання не лише жителі міста, а й району. Приїздять жителі Києва, Полтави, Житомира, які зазвичай тут народилися й виросли, а згодом доля закинула їх в інші краї. Як зізнаються молодята, їм подобається місцевий весільний обряд.
— Приємно, коли нашу працю так оцінюють. Зі свого боку ми робимо все можливе, аби весільна церемонія запам’яталася парі на все життя, — говорить Катерина Шокун. — Передусім налаштовуємо їх на урочистий момент: щоб не хвилювалися, не думали про зайве (чи вдало фотографії вийдуть, чи всі друзі на весілля вчасно прибудуть тощо). Говоримо, що таких хвилин у їхньому житті не буде ніколи, відтак слід триматися природно, без напруги. І це спрацьовує.
Намагаються працівники місцевого РАЦСу більше, ніж зазвичай, приділяти уваги молодятам.
— Традиційно у відділах РАЦСу на кожну пару відводять десь до десяти хвилин, і — «До побачення!», — зазначає пані Катерина. — У нас — до тридцяти хвилин, і не за шаблоном: у кожне слово ми вкладаємо душу.
Зала Білопільського РАЦСу оновлена обрядовими декораціями, тут встановили арку європейського зразка. Тепер пари під час церемонії стоять на подіумі обличчям до батьків та гостей, а не спиною, як це було раніше. Залучають до обряду й мам: саме вони, а не свідки, стелять дітям рушники. До того ж, час, що залишився після весільної церемонії, молодята можуть використати для фотографування. І це їм подобається.
Одружитися пари можуть як у європейському стилі, так і в українському. Останнім часом стали популярними так звані кольорові весілля: лавандові, рожеві, сині. Тож і вся атрибутика під час церемонії — відповідного кольору.
А ще тут пропонують парам урочисто відзначати й заручини у день подання заяви на реєстрацію шлюбу, коли вони набувають статусу нареченого й нареченої. Поки що охочих небагато, але це — справа часу.
Що стосується вікового цензу, він останнім часом змінився. Якщо раніше в залі урочисто одружувалися пари до 30 років, то тепер — і поважного віку.
Зупинилася Катерина Шокун і на темі відзначення ювілейних весільних дат. Так, за її словами, цьогоріч у березні пара відсвяткувала рубінове весілля. На церемонії були присутні діти, онуки ювілярів. Винуватці свята отримали подарунки також і від Білопільського відділу РАЦСу.
Практикує відділ і виїзні весілля. Так, 4 серпня цього року вітали жителів Бобрика з 25-річчям подружнього життя. Чоловік вирішив зробити дружині сюрприз: замовив срібні каблучки з написом усередині: «Сергій і Світлана».
— На день села під час урочистостей ми й провели святковий обряд, — розповідає пані Катерина. — Авторську пісню до ювілею подружнього життя написав і виконав Олег Бут. До слова, ми тісно співпрацюємо з Центром культури і дозвілля «Україна», зокрема з Олегом Вікторовичем. Зазвичай він дарує пісні на ювілейні весілля, на церемонії, які проходять у день закоханих, 14 лютого. Саме такі миті запам’ятовуються надовго.
