17 січня Білопільська громада попрощалася з нашим земляком Володимиром Старіковим - люблячим батьком, відданим другом, воїном Збройних сил України. Володимир загинув 15 січня 2026 року внаслідок ворожого авіаудару по місту Білопілля.
- Ми з Володимиром не були дуже близькими друзями, але спілкувались уже близько 20 років. Познайомились у спорті, здається це був 2005 рік, коли відвідували з ним Білопільський центр «Спорт для всіх». Він більш по важкій атлетиці, я переважно – турніки, бруси… - згадує про свого знайомого земляк Андрій Анісов. - Коли почалась повномасштабна війна, Володимир пішов служити. А згодом побачились із ним уже після важкого поранення. Пам’ятаю, у нього тоді була нога в гіпсі, розповідав, що по ньому прилетів ВОГ…
Для мене Володимир був хорошою, світлою людиною. З-поміж інших якось наче вирізнявся своїм позитивом, навіть попри те, що йому довелося побачити війну і пережити поранення.
Коли, бувало, зустрінемось у місті, поспілкуємось, дізнаємось, як справи, як життя… він завжди ввічливий, веселий, щирий. А ще Володимир мав загострене почуття справедливості. Хотів, щоб завжди все було-чесному. Я дуже поважаю його за таку принципову позицію. І неймовірно прикро, що таких людей забирає війна…
Довідково:
Володимир Володимирович Старіков народився 30 січня 1990 року в Білопілля, де прожив усе своє життя. Навчався у Білопільській загальноосвітній школі № 2, згодом здобув фах оператора комп’ютерного набору в Сумському хіміко-технологічному ліцеї. Працював у приватному підприємстві, мав добру славу серед колег і знайомих, повідомляє Культура Білопільської громади.
У 2012 році одружився, разом із дружиною виховували доньку Ксенію. Володимир був турботливим чоловіком, люблячим батьком і гідним сином своєї землі.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав муніципальної варти, а вже 1 травня 2022 року добровольцем вступив до Збройних сил України. Проходив службу стрільцем у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Брав участь в обороні Авдіївки, де у квітні 2023 року був поранений. Після лікування проходив службу в роті охорони Першого відділу Сумського РТЦК та СП. Мав статус ветерана, учасника бойових дій.
На жаль, 15 січня 2026 року Володимир загинув унаслідок ворожого авіаудару по місту Білопілля, отримавши поранення, несумісні з життям. Поховали захисника в рідному Білопіллі з усіма військовими почестями
Володимир до останнього залишався вірним присязі та своєму народові. Він чесно, віддано і з гідністю виконував військовий обов’язок. Його життєвий шлях - приклад справжнього героїзму та людяності. Щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Нехай Господь дарує йому Царство Небесне, а нам - силу і вдячну пам’ять про нашого захисника.
