Дев’яності – це була справжня епоха! Саме тоді на прилавках місцевих базарів почали з’являтися найрізноманітніші, як нам здавалося, круті речі.
Сьогодні ані діти, ані онуки, тримаючи в руках надсучасні гаджети, вже не зрозуміють, яке ж це щастя отримати від батьків, наприклад, лосини кольору «вирви око» або ж топік з улюбленими героями з кінофільму «Титанік».
Білопілля.City підготувало підбірку популярних речей дев’яностих, аби разом із вами згадати, чим ми, білопільські, як і будь-які інші дітлахи пострадянського періоду, захоплювалися у ті буремні часи.
Іграшки
Саме тоді ми вперше побачили електронні цяцьки.
Тамагочі. Ну хто з нас не пам’ятає перших електронних звіряток? Їх треба було лікувати, годувати, прибирати за ними та розважати. Незважаючи на те, де ти був: у школі, в магазині – тамагочі «пікнув» і ти, відклавши всі справи, починав задовольняти свого електронного улюбленця.
Пам’ятаєте наші тетріси? Культова гра-головоломка. У них було лише кілька ігор, та незважаючи на це, цими «прадідами планшетів» однаково захоплювалися як хлопці, так і дівчата. Пройшовши черговий рівень, ми були по-справжньому щасливі!
Не пасла задніх також «Електроніка». Пригадуєте: вовк ловить яйця? Це була легендарна гра. Існувала також легенда, що, дійшовши до останнього рівня, обов’язково побачиш секретну серію «Ну, постривай!». Зізнайтеся, ви її бачили?
Лізуни та «попригунчики» - справжня гроза шкільних і домашніх стель!
Приставки «Денді» та картриджі до неї з різноманітними іграми.
Саме завдяки цим гаджетам вперше познайомилися з легендарними братами Маріо, контрою та черепашками Ніндзя. Ми насолоджувалися грою, а батьки журилися: «Не грай так багато, ти ж посадиш кінескоп!»
Телебачення
Жодних реаліті-шоу та Ютубу. Тільки «Санта Барбара», тільки хардкор! Незважаючи на вподобання родини, ввечері мами окуповували телевізор і вся сім’я насолоджувалася переглядом іноземних серіалів. Згадайте «Просто Марію», «Дикий янгол», «Заможні також плачуть» та «Беверлі Хілз» - їхній перегляд стало традицією для кожної родини пострадянщини.
Журнали
Наша перша література – журнали «Cool» та «Cool girl». Найбільше ми їх цінували за постери, які знаходилися всередині видання. Неважливо, хто там зображений, головне наклеїти у своїй кімнаті на стіну. Саме тоді твої друзі зрозуміють: ти по-справжньому крутий!
Фотоапарати
Перші «мильниці» та полароїд. Саме завдяки ним, всі ми перетворювалися на фотомитців. Витратити тридцять шість кадрів на улюбленого котика? Так! Ми вміли і практикували.
Ласощі
Сухі напої «Зукко», «Інвайт» та «Юпі». Хіба можливо забути неповторний смак цих пакетиків з хімічною таблицею Менделєєва? А кольори? Справжня райдуга.
Жуйки – це взагалі окрема історія. Наліпки були своєрідною дитячою валютою, ми їх колекціонували, вигадували з ними ігри. А також з радістю прикрашали ними все навколо: письмові столи, улюблені мамині меблі й дзеркала, а також кухні!
А пам’ятаєте, скільки непідробного щастя та захоплення нам дарували звичайнісінькі «Кіндери»? Ми збирали колекції: бегемотиків, акул, левів, пінгвінів тощо. І дарма, якщо траплялися однакові, адже в школі на перерві можна обмінятися на потрібний екземпляр з однокласниками. До речі, жовті бокси, в яких перебувала іграшка, теж не викидали: тут можна було зберігати деталі від конструкторів, бісер, гайки й інші дрібні предмети.
Косметика
Дівчатка, а хто з нас забув першу косметику? Майже «французькі» аромати дезодорантів «Ох!», блакитні й зелені туші для вій, заморські тіні для повік «Рубі роуз». Накопичити грошенят зі шкільних обідів та придбати жадану косметику – більшого щастя не було!
Чудернацькі прикраси для волосся також мали неабиякий попит: пухнасті резинки, заколки метелики, пружинки тощо. Отримавши все це, почувалися моделями.
Плейери та аудіокасети
Господар цих гаджетів одразу відносився до розряду «крутий». І пусте, що батарейок вистачало лише на кілька днів, а касети «зажовувалися» у справжні «бороди». Все це дрібниці, адже є олівець!
Колись ми жили без мобілок та смартфонів. Зустрічалися у дворах, а найстрашнішою фразою, коли загулявся, була: «Тебе мама шукала». Головний смаколик: скоринка чорного хліба, змащена вершковим маслом та притрушена цукром. Ми - покоління, яке не знало, що таке Інтернет, а реферати та уроки вчили у бібліотеках.
Навіть сьогодні у невеличких крамничках нашого міста інколи можна знайти відголоски нашого дитинства. На жаль, сучасна малеча не розуміє, навіщо грати у чорно-білий тетріс, якщо є кольоровий планшет.
А що запам’яталося вам?
