Щороку 4 червня Україна схиляє голови в пам’ять про дітей, чиї життя забрала війна. За кожною цифрою офіційної статистики — обірвані мрії, недописані шкільні зошити, нездійснені плани та розбиті серця батьків. російська агресія забрала сотні дитячих життів по всій країні. Серед них — маленькі мешканці Білопілля, чиї імена назавжди залишаться болючим нагадуванням про ціну цієї війни.
Вранці 30 листопада 2022 року російські війська обстріляли Білопілля. Того дня загинув 15-річний Богдан Дордик. Хлопчик повертався додому на велосипеді. До рідного подвір’я залишалося лише кілька метрів, коли неподалік вибухнув російський снаряд. Один із осколків смертельно поранив підлітка. Богдан загинув на місці.
Менше ніж за рік Білопілля пережило ще одну непоправну втрату. 18 червня 2023 року російська артилерія завдала удару по центру міста. Серед загиблих був чотирирічний Дмитро Бабенко. Разом із батьком він намагався дістатися укриття. До безпечного місця їм не вистачило лише кількох метрів. Ворожий снаряд забрав обидва життя.
Сьогодні про Богдана і Дмитрика нагадують фотографії, спогади рідних та біль, який не минає з часом. Вони стали частиною трагічного списку українських дітей, чиє майбутнє було вкрадене війною. І кожне таке ім’я — це не просто рядок у статистиці. Це життя, яке мало тривати, життя, яке обірвала російська зброя…
Світла пам’ять – маленьким янголам…
