Сьогодні ворог не полишає спроб захопити наші території, і Сумщина знову під нищівним вогнем. Ми все більше озираємося на ті дні і робимо висновки: як вдалося звільнити область і що маємо робити, аби максимально не допустити ворога в наш дім.
З часом забуваються дрібниці, деякі реалії тих часів. Найбільше залишаються у спогадах емоції: від розгубленості і страху перед майбутнім до злості і ненависті до ворога та нестримного бажання щось робити, аби допомогти захисникам. І саме тоді, у ті лютневі і березневі дні на Сумщині, як і в інших регіонах, відбувався неймовірний підйом бойового духу. Згуртованість і організованість людей стали запорукою звільнення від ворога.
Втім, за справді народним підйомом ми іноді забуваємо, що керування здійснювалося Силами оборони України. Саме вони і тоді, і зараз відіграють головну роль у захисті нашої країни — за підтримки добровольчих формувань, органів влади, місцевого самоврядування, волонтерів і кожного небайдужого українця.
Про ті дні, деякі деталі, які ми, можливо, не знали тоді і не до кінця усвідомлюємо зараз, говоримо із заступником командувача Сухопутних військ Збройних сил України, генерал-майором Олександром Нестеренком, який родом із Сумщини.
— Перше питання, з якого починаються всі спогади про війну: де ви були 24 лютого 2022 року?
— У Києві, на службі. На той час я обіймав посаду заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. У перші години ми мали багато інформації, і наше завдання — ухвалювати рішення лише після ретельної її перевірки. Допомогти у верифікації могли тільки ті люди, які на власні очі бачили ситуацію.
Ви ж самі знаєте, навіть на прикладі Білопілля, скільки чуток було в перші дні: і ворог уже в Сумах, і Білопілля зайняте, і вже майже зайшли до Києва… Ситуація змінювалася щогодини, і лише завдяки особистим зв’язкам на Сумщині, довірі людей і їхній сміливості ми знали про всі рухи ворога. Тоді важко було передбачити розвиток подій, і за будь-яку зйомку техніки чи передачу інформації можна було поплатитися життям. Але наші люди чітко все фіксували і передавали.
Не менш важливим був і спротив на місцях: десь підбили вантажівку, знищили бензовоз, взяли в полон ворога, вкрали танк… Ворог не був готовий до такої протидії. Саме завдяки згуртованим діям добровольців — від хлопців 17 років до чоловіків за 60, завдяки співпраці з місцевою владою, волонтерами, які готували гарячі обіди, знаходили пальне й одяг для захисників, і, безумовно, завдяки Силам оборони, ми тоді вистояли. Сили оборони об’єднували свої ресурси: це і ЗСУ, і прикордонники, і Нацгвардія, і ССО, і СБУ.
Знаєте, іноді дуже неприємно читати деякі «спогади», мовляв, усі з Сум втекли, залишили область сам на сам із ворогом. Це зовсім не так. Військове керівництво не залишало без уваги область ні на хвилину, і бої за участі Сил оборони точилися по всій території.
Тоді здійснювалися пошуково-ударні дії щодо виявлення і знищення ворога, визволення населених пунктів, взяття під контроль автошляхів. Проводилися рейдові дії в Чернігівській та Сумській областях із виходом на державний кордон у районах Білопілля, Хотіні, Юнаківки, Миропілля, Угроїдів, Краснопілля, Грабовського, Великої Писарівки.
Вже 4 квітня ми були в Конотопі, провели нараду з керівництвом району, поліцією та іншими силами оборони. Після цього було прийнято рішення про створення тактичної групи «Суми».
— Які висновки можна зробити з того часу?
— На початку ми діяли на адреналіні, на патріотизмі. Далі потрібне було стратегічне бачення: будувати оборону, створювати фортифікації, готувати резерви, налагоджувати співпрацю з медиками, організовувати евакуацію. Саме тоді, у 2022 році, коли оперативно-тактичне угруповання «Суми» разом з іншими підрозділами звільнило область, не дало ворогу реалізувати свої плани, почалися перші системні кроки з укріплення території. Перші фортифікаційні споруди — укріплення, бліндажі, бункери — зводилися саме на Сумщині в той період, коли тут працювало ОТУ «Суми». Це була фактично основа тієї оборонної системи, яка сьогодні продовжує захищати регіон.
Паралельно з цим уже тоді почали впроваджувати нові підходи до ведення війни. У 2022 році вперше активно почали застосовувати, вивчати та адаптувати сучасні технології — зокрема засоби радіоелектронної боротьби та безпілотні літальні апарати.
«Ми тоді, можна сказати, вперше почали масово використовувати так звані “цивільні” або “весільні” дрони, — згадують військові. — Їх адаптували під потреби війська, і це дало результат».
На Сумщині багато командирів пройшли свій перший бойовий шлях. Згодом вони стали керівниками підрозділів, здобули авторитет і сьогодні відомі на різних напрямках фронту. Чимало сформованих тоді підрозділів стали частинами великих бойових бригад або самостійними підрозділами, які нині виконують бойові завдання по всій лінії фронту.
Окремо варто згадати і про рівень довіри до військових, який сформувався саме в той час. Це був період, коли вдалося налагодити реальну співпрацю між військовими і цивільними. Було сформовано добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ), які спочатку виглядали як напівстихійні, фактично партизанські підрозділи. Але дуже швидко вони переросли у структуровані формування, які сьогодні виконують важливі завдання з охорони кордону та оборони територій.
Цей досвід став безцінним. Люди, які пройшли злагодження у 2022 році, сьогодні продовжують захищати Сумщину, працюючи вже як професійні, злагоджені підрозділи, що несуть цілодобову службу і постійно вдосконалюються.
Зараз ситуація залишається складною. Противник не відмовляється від своїх намірів. Але ми вже маємо досвід і розуміння, як діяти. Сумщина завжди буде в центрі подій, адже має найдовший кордон із рф. Ворог намагається виснажити людей, посіяти паніку, змусити залишити ці території. Але це не про нас. Люди працюють, військові тримають оборону, рятувальники реагують, медики допомагають.
Ми навчилися жити в цих умовах. І головне: ми знаємо, що зможемо вистояти. Дякую всім за підтримку. Вічна слава тим, хто віддав життя за Україну. Слава Україні.
