11 червня 2026 року в лікарні внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту, перестало битися серце нашого земляка з Білопільщини, головного сержанта 1 батальйону зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ Юрія Вікторовича Павловського. Його серце зупинилося через рани, завдані підступним ударом ворожого FPV-дрона.
Як розповіли односельці, Юрій Павловський народився на Білопільщині, в селі Іскрисківщина, там минуло його дитинство та юність. Батько Юрія помер на початку повномасштабного вторгнення, мама проживає в Білопіллі. Донька Юрія Павловського також нині захищає Україну від ворога.
Про нашого земляка пише Чугуївська міська рада.
Юрій Павловський був військовим за покликанням. Він мешкав у Чугуєві та пов’язав своє життя із захистом Батьківщини ще у 2006 році, розпочавши службу у місцевій військовій частині. За роки служби він заслужив беззаперечний авторитет серед побратимів та командування, став досвідченим командиром та наставником для багатьох воїнів.
Юрій обороняв країну на найважчих та найнебезпечніших ділянках фронту під час проведення АТО/ООС та до останнього виборював свободу для України під час повномасштабного вторгнення. Побратими знали його під промовистим та гордим позивним «Харків» — як людину залізної волі, щирого патріота, вірного друга та надзвичайно мужнього воїна, який ніколи не ховався за спинами інших.
Поховали Юрія у рідному Чугуєві на Алеї пам'яті 14 червня 2026 року.
Щирі співчуття родині, близьким, друзям та бойовим побратимам Юрія Вікторовича. Жодні слова не зможуть загоїти рану від цієї втрати та втамувати біль у серцях тих, хто його любив і поважав.
Схиляємо голови у глибокій скорботі перед подвигом нашого Героя. Його внесок у майбутню Перемогу та свободу України назавжди вписаний в історію нашої країни.
Світла та вічна пам'ять Юрію Павловському...
