Щороку початок нового навчального року асоціюється з особливим хвилюванням, новими планами, зустрічами з учителями та друзями, дитячими мріями й очікуваннями. Для Хотінської селищної територіальної громади 2026/2027 навчальний рік розпочинається в умовах, які вже вкотре випробовують на міцність усю освітянську родину. Війна змінила звичний ритм життя, змусила багато сімей залишити рідні домівки, розділила учнів і педагогів відстанями. Проте вона не змогла зупинити найважливіше — прагнення наших дітей навчатися, розвиватися, спілкуватися і будувати своє майбутнє.

Саме тому підготовка до нового навчального року для Хотінської громади — це не лише організаційна робота. Це насамперед відповідальність за кожну дитину, прагнення зберегти безперервність освіти та зробити все можливе, аби навіть за нинішніх непростих обставин учні відчували підтримку своєї школи й громади.

Упродовж підготовчого періоду відділом освіти Хотінської селищної ради спільно з керівниками закладів освіти проведено значну комплексну роботу. Уточнено мережу закладів та контингент здобувачів освіти, проведено кадрову роботу, підготовлено необхідну документацію, освітні програми та плани роботи, визначено особливості організації навчання у новому навчальному році. Кожне рішення приймалося з урахуванням головного пріоритету — життя і безпеки дітей та працівників освіти.

З огляду на складну безпекову ситуацію, територіальну розосередженість учнів і педагогічних працівників, а також відсутність приміщення, яке відповідало б необхідним вимогам для безпечного проведення очного навчання, у 2026/2027 навчальному році освітній процес у закладах загальної середньої освіти громади буде організовано за дистанційною формою.

Та дистанційне навчання для Хотінської громади — це лише форма організації освітнього процесу. Воно не означає дистанції між школою і дитиною. Учителі залишаються поруч зі своїми учнями, підтримують їх, допомагають долати труднощі, пояснюють навчальний матеріал і, що не менш важливо, зберігають той зв’язок із рідною школою, який для багатьох дітей сьогодні є ще й зв’язком із домом.

У 2026/2027 навчальному році Хотінський ліцей об’єднає 148 учнів, у Кіндратівській філії навчатимуться 65 дітей, а дошкільний підрозділ Кіндратівської філії охопить 5 вихованців. Ще 79 дітей продовжать розвивати свої здібності у Центрі дітей, юнацтва та молоді.

Водночас реалії прикордоння залишають свій болючий відбиток. Через відсутність контингенту вихованців Хотінський заклад дошкільної освіти ясла-садок «Струмочок» із 1 вересня 2026 року буде переведено на простій. За цим коротким адміністративним формулюванням стоїть набагато більше — вимушено залишені домівки, евакуйовані родини та дитячі голоси, яких сьогодні так бракує рідній громаді.

Війна розкидала наших дітей не лише різними регіонами України, а й різними країнами світу. Тому важливим завданням залишається збереження освітнього зв’язку з кожною дитиною незалежно від її місця перебування. Для учнів, які через вимушене переміщення проживають за межами України, передбачено можливість здобувати освіту за індивідуальною сімейною формою. Так навчатимуться 40 дітей: 27 учнів Хотінського ліцею та 13 учнів Кіндратівської філії.

Особлива увага приділяється й дітям з особливими освітніми потребами. У новому навчальному році інклюзивним навчанням буде охоплено чотирьох учнів. Адже незалежно від війни, місця проживання чи життєвих обставин кожна дитина повинна мати рівний доступ до освіти та необхідну педагогічну підтримку.

Одним із найбільших викликів останніх років залишаються освітні втрати. Повітряні тривоги, евакуація, переїзди, зміна звичного середовища, проблеми зі зв’язком та електропостачанням, постійне емоційне напруження — усе це впливає на здатність дітей повноцінно навчатися.

Тому в громаді не обмежуються лише проведенням дистанційних уроків. Організовано системну роботу з подолання та надолуження освітніх втрат. Для дітей створено можливості отримувати додаткові консультації педагогів, працювати індивідуально та в невеликих групах. У визначених приміщеннях проводяться додаткові заняття, де можна ще раз опрацювати складну тему, поставити запитання вчителю, заповнити прогалини у знаннях і отримати ту увагу, якої іноді не вистачає під час дистанційного уроку. Така робота триватиме протягом усього навчального року з обов’язковим урахуванням безпекової ситуації.

Однак сьогодні турбота про дитину не може завершуватися після закінчення онлайн-уроку. За кожним учнем стоїть його сім’я. Багато родин Хотінської громади пережили вимушену евакуацію, залишили власні будинки, звичний побут і фактично починали життя на новому місці. Саме тому поряд з освітньою роботою громада продовжує підтримувати своїх людей.

До початку нового навчального року всі сім’ї, у яких виховуються учні закладів освіти Хотінської громади, будуть забезпечені продуктовими наборами. Для когось це допомога у повсякденних потребах, для когось — можливість трохи зменшити фінансове навантаження на родину. Але водночас це ще один спосіб сказати нашим людям: хоч би де ви сьогодні були — громада про вас пам’ятає.

Робота з евакуйованими мешканцями не припиняється. Підтримується зв’язок із родинами, проводиться інформування про доступні види допомоги, організовується видача гуманітарної підтримки, опрацьовуються потреби сімей. Особлива увага приділяється родинам із дітьми, адже саме діти найбільш гостро відчувають втрату звичного середовища, друзів, школи та дому.

Окремою турботою охоплено дітей військовослужбовців. Поки їхні батьки захищають Україну, ці діти також щодня живуть своєю маленькою війною — чекають дзвінка, хвилюються, сумують і вірять у повернення найрідніших.

Напередодні нового навчального року учні 1–11 класів із числа дітей військовослужбовців отримають подарункові канцелярські набори з необхідним для навчання приладдям.

Це зошити, ручки, олівці, фарби та інші звичайні шкільні речі. Але ми хочемо, щоб разом із цим подарунком кожна дитина отримала значно більше — відчуття уваги, тепла і вдячності. Щоб знала: поки тато чи мама боронять країну, громада пам’ятає про їхню родину і намагається бути поруч.

Сьогодні Хотінська громада значною мірою живе поза своїми географічними межами. Її люди тимчасово мешкають у різних містах, селах і країнах. Але громада — це не лише територія і адміністративні кордони. Громада — це насамперед люди.

Саме тому для нас надзвичайно важливо не втратити жодної дитини. Не втратити зв’язок із родинами. Не дозволити війні остаточно розірвати ті невидимі нитки, які поєднують людину з рідним домом. І школа в цьому має особливу місію.

Коли дитина бачить на екрані знайомого вчителя, чує голос своїх однокласників, виконує спільне завдання чи просто говорить із друзями після уроку — вона хоча б на мить повертається у своє звичне життя. Для дітей, які були змушені залишити рідні домівки, школа стала не просто місцем отримання знань. Вона стала частинкою дому, яку вдалося забрати із собою.

Попереду ще один непростий навчальний рік. Можливо, з тривогами та перебоями зв’язку. З уроками на відстані. З дітьми, які відкриватимуть один і той самий електронний підручник у різних куточках України та світу. Але він обов’язково буде і роком нових знань, дитячих досягнень, підтримки, взаємодопомоги та віри.

Ми вдячні нашим педагогам, які попри всі обставини продовжують навчати. Вдячні батькам, які підтримують дітей та співпрацюють зі школою. Вдячні партнерам і благодійникам, завдяки яким маємо можливість допомагати родинам громади.

І наша особлива, безмежна вдячність — Захисникам і Захисницям України. Саме завдяки їм сьогодні вчитель може розпочати урок, дитина — відкрити підручник, а всі ми — планувати новий навчальний рік і продовжувати вірити у майбутнє.

Найбільше ж ми мріємо про той навчальний рік, до якого вже не доведеться готуватися в умовах війни. Про ранок, коли діти знову поспішатимуть не до екранів, а до своїх шкіл. Коли коридорами лунатиме дитячий сміх, учитель зустрічатиме клас не через монітор, а біля дошки, а батьки хвилюватимуться лише через оцінки, контрольні та забуті вдома зошити.

Бо школа — це значно більше, ніж будівля. Це люди, знання, дружба, дитинство, пам’ять і відчуття дому. І поки наші діти навчаються, мріють і вірять — живе Хотінська громада. Хоч би де сьогодні були наші родини, ми залишаємося разом.

Підтримуємо одне одного. Бережемо наших дітей. Не втрачаємо зв’язку з домом. І віримо в день, коли всі дороги знову поведуть додому — у мирну Хотінську громаду, у вільній Україні.