В рамках проєкту «Ради ВПО Сумщини: досвід, який допомагає» розпочинаємо серію матеріалів про діяльність кращих рад ВПО на Сумщині.
Війна змусила тисячі мешканців колишнього Білопільського району залишити рідні домівки та шукати прихистку в інших громадах Сумщини й України. Хтось переїхав до обласного центру, хтось оселився в сусідніх громадах, зокрема Садівській, а хтось опинився за сотні кілометрів від дому. Та незалежно від того, де сьогодні живуть наші земляки, вони мають право бути почутими, брати участь у житті нових громад і впливати на рішення, що стосуються їхнього повсякдення.
Як знайти житло? Куди звернутися за допомогою? Хто підкаже, як отримати соціальні чи адміністративні послуги? Як розповісти місцевій владі про проблеми, з якими стикаються переселенці, і домогтися їхнього вирішення? Для багатьох внутрішньо переміщених осіб ці запитання стали частиною щоденного життя. І далеко не всі знають, що в громадах працюють, в усякому разі мають працювати, ради з питань внутрішньо переміщених осіб — консультативно-дорадчі органи, які допомагають налагоджувати діалог між переселенцями та місцевою владою.
Саме тому ми розпочинаємо серію публікацій у межах проєкту «Досвід кращих громад: ради ВПО для Сумщини». Хочемо ознайомити наших читачів із досвідом роботи активних рад ВПО Сумщини, розповісти про людей, які їх очолюють, про конкретні справи, успішні рішення, труднощі та можливості, які відкриває така співпраця.
У наших матеріалах шукатимемо відповіді на практичні запитання: де знайти раду ВПО у громаді, до якої ви переїхали, як звернутися зі своєю проблемою, як долучитися до її роботи та чи справді цей дорадчий орган може впливати на зміни.
Для нас особливо важливо, щоб мешканці Білопільщини, які через війну опинилися далеко від рідних домівок, знали: їхній голос має значення. Вони можуть не лише отримувати допомогу, а й ставати активними учасниками життя громад, у яких сьогодні проживають. Адже рада ВПО — це не просто засідання, протоколи та рекомендації. Це насамперед можливість об'єднати людей навколо спільних проблем, донести їх до місцевої влади, знайти партнерів і разом шукати рішення.
Першою героїнею нашого проєкту стала Марина Єжкун — правозахисниця, голова Ради з питань ВПО при виконавчому комітеті Садівської сільської громади. Досвід громади цікавий тим, що тут намагаються переходити від обговорення проблем - до конкретних справ. Серед прикладів, про які розповідає пані Марина, — облаштування центрів надання адміністративних послуг у Саду та Низах, пошук можливостей використання комунального майна для потреб переселенців, налагодження спілкування з мешканцями віддалених сіл.
Як невелика громада знаходить ресурси для таких ініціатив? Чому для вирішення проблеми важливо спочатку відкрито про неї сказати? І що можуть зробити самі переселенці, аби їхнє життя на новому місці стало комфортнішим? Про це — наша перша розмова з головою ради ВПО Садівської громади Мариною Єжкун.
Марина Єжкун: «Щоб вирішувати проблему, про неї треба знати. І шукати можливості»
Рік тому правозахисниця Марина Єжкун очолила Раду з питань ВПО при Садівській сільській раді, що у Сумському районі. Ми поговорили з пані Мариною про роботу Ради, комунікацію з мешканцями та органами влади, конкретні результати, а також про те, над чим ще належить працювати.
— Марино, як Ви почали допомагати внутрішньо переміщеним людям? Що спонукало Вас, місцеву жительку, долучитися до цієї роботи й очолити Раду ВПО Садівської громади?
— Це почалося 1 червня 2022 року, коли я прийшла на роботу в громадську організацію «КримСОС» на посаду регіональної координаторки по роботі зі спільнотами. І от тут криється відповідь на питання «чому?». Тому що моя посада зобов'язувала мене співпрацювати з організаціями громадянського суспільства, які створені саме внутрішньо переміщеними особами або мають довготривалі перспективи роботи з цією категорією громадян. Оскільки «КримСОС» реалізує масштабний проєкт, який фінансується за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), це стало нашим ключовим фокусом.
А восени 2025 року на запрошення громадських організацій та представників ОМС я долучилась до роботи Ради, була обрана Головою під час голосування і вже рік займаюсь налагодженням діалогу та вирішенням локальних проблем.
— Як пояснити простими словами, що таке Рада ВПО і навіщо вона потрібна? На які питання вона може впливати?
— Простими словами – це люди, яким не байдуже. Актив громади збирається з представниками органів місцевого самоврядування і вони говорять між собою про нагальні питання і проблеми. Ця робота є абсолютно неоплачуваною для всіх її учасників — як для представників влади, так і для членів Ради. Ми завжди відкриті й запрошуємо всіх активних ВПО долучатися до нашої команди, ми можемо змінювати склад, долучати нових людей і спільно працювати над необхідними змінами в громаді.
Щодо впливу, то варто розуміти, що важелів примусу немає. Є тільки важелі діалогу, донесення інформації до влади про те, що існують певні невирішені питання, незакриті проблеми. Ми можемо запропонувати, як покращити те, що ми бачимо, і вже разом шукати шляхи для такого покращення.
Від себе скажу, якщо у вас є проблема, і ви просто мовчите, це не значить, що влада погана. Це значить, ви про це не сказали ні в який спосіб: ні усно, ні письмово, не зателефонували. І от якраз через раду ВПО можна «підсвічувати» такі моменти.
— З якими викликами стикається ваша громада у роботі з ВПО?
— Садівська громада має надзвичайно складну територіальну протяжність та логістику без прямого сполучення між центром і віддаленими селами. Мешканцям віддалених пунктів доводиться спочатку їхати до міста Суми, а вже звідти добиратися до села Сад. Крім того, переважна більшість ВПО в сільській місцевості – це люди старшого віку, які потребують особливої уваги. Молоді та сімей із дітьми мало, оскільки центр громади розташований відносно близько до Сум, і працездатне населення часто працює саме там, туди ж спрямовуються й податки.
На папері у нас зареєстровано близько 2 000 ВПО, але фактично в населених пунктах проживає менше 500 людей. Здебільшого це вразливі категорії, люди старшого віку, а також ті, хто за ними доглядають. І наша діяльність як Ради ВПО була націлена в першу чергу на те, як ми будемо запрошувати до нашої громади ВПО середнього віку, сім'ї з родинами; які у нас є переваги і що ми можемо запропонувати? Чи це житло, чи це офлайн відвідування шкіл, дитячих закладів? Які ми запропонуємо преференції новим мешканцям?
Ми провели аудит комунального майна та переглянули положення про його розподіл, щоб у разі, якщо знайдемо інвесторів і зробимо там ремонти, розуміти, кому ми в першу чергу будемо надавати таке житло.
— З якими запитами найчастіше звертаються і якої допомоги потребують родини ВПО?
— Це регулярні точкові кейси: оперативне інформування про гуманітарні видачі від благодійних фондів, детальні роз'яснення щодо умов зимової підтримки, розтлумачення складних процедур державних виплат, допомога в координації ремонту пошкодженого житла тощо. Така інформація як правило розміщується на офіційних сторінках, але далеко не всі знають, де її шукати, остерігаються неправдивої інформації. То Рада ВПО через свої канали може це робити. І саме спілкування «очі в очі» допомагає нам вирішувати питання, які не вирішувалися через брак комунікації. Особливо важливо це зараз, коли інтернет та телефонія можуть зникнути у будь-який момент.
— Розкажіть про конкретну справу, у якій Рада пройшла шлях від визначення проблеми і до результату. Який досвід Садівської громади могли б використати інші Ради ВПО Сумщини?
— Напевно, буду хвалитися. Як я вже говорила, наша громада територіально досить розтягнута, а прямого сполучення між центром громади й іншими населеними пунктами, наприклад як Голубівка, чи Терешківка, чи Низи, немає. Мешканцям спочатку треба їхати в місто Суми, а потім із міста добиратися в село Сад. Ми бачили, що внутрішньо переміщені особи в громаді — це люди старшого віку і їм вкрай важливо, щоб був доступ до адміністративних послуг у своєму населеному пункті і не виникало проблеми, як доїхати до центру громади.
За підтримки УВКБ ООН ми змогли облаштувати два ЦНАПи. Один із них буде створений безпосередньо в селищі Сад, і ще один ЦНАП - модульний - вже встановлюється в селищі Низи. Але тут питання не лише у фінансуванні цього проєкту. Необхідно було суттєво попрацювати і місцевій владі: знайти земельну ділянку, провести необхідні комунікації.
Якщо ми говоримо про Сад, то на сесії було прийняте рішення про опалення будинку, де розміститься ЦНАП. Надалі його треба утримувати, сплачувати заробітну плату фахівцям, які там працюватимуть. Тобто, це спільна діяльність, але сама проблема, що нам важко доїжджати до центру громади, щоб отримати адміністративні послуги, була озвучена Радою ВПО. І вже потім ми знайшли того, хто міг би профінансувати цей проєкт, а завдяки роботі органу місцевого самоврядування і депутатського корпусу, голови громади, заступниці голови громади, вдалося реалізувати цю можливість фактично. Ми не збираємося зупинятися. У планах – ЦНАП в Сулі, а якщо все вдасться, то і в Терешківці.
— Розкажіть про співпрацю з «КримСОС» та іншими громадськими організаціями.
— «КримСОС» у межах великого проєкту «Посилення спільнот ВПО в західних та центральних областях України» надає системну підтримку молодим організаціям. Це стосується як організаційного розвитку, так і міжрегіонального мережування, обміну досвідом та залучення додаткових ресурсів від партнерів на чолі з УВКБ ООН. Проєкту 11 років, це один із найтриваліших проєктів в Україні, який постійно функціонує. Ми виступаємо надійним містком між невеликими спільнотами та структурами державного рівня.
— Які результати роботи Ради ВПО Ви вважаєте найважливішими і що залишається невирішеним?
— Нашими ключовими досягненнями є створення ЦНАПів у Саду та Низах, аудит комунального майна та налагодження постійного живого діалогу з жителями. Ведеться робота щодо забезпечення меблями ЦНАПів. Можливо будемо працювати над укриттями, але це стане зрозумілим після опитування мешканців.
Одним із головних викликів залишається складне транспортне сполучення, але це питання важко вирішити в межах повноважень однієї ради. Крім цього ми дуже хотіли б долучитися до урядового проєкту «Будиночок у селі». Він передбачає, що громади купують будинки вартістю до 500 тис. грн і безкоштовно передають їх ВПО на три роки. Але, на жаль, нашу громаду внесли до переліку ймовірних бойових дій і ця програма для нас недоступна.
Я б також хотіла посилити роботу саме щодо залучення ВПО в роботу Ради, можливо, створення якогось окремого чату для якіснішого спілкування.
— Як саме Ви зараз залучаєте внутрішньо переміщених осіб та корінних мешканців до роботи ради ВПО?
— У нашій Раді вже працюють ініціативні переселенці (зокрема секретар Ради Юлія Якущенко), які допомагають поширювати інформацію через особисті контакти, зустрічі та довірчі відносини. Дуже хотілося б, щоб люди не були байдужими до свого майбутнього, а активно і дієво брали участь в тому числі в роботі консультативно-дорадчих органів, таких як Рада ВПО.
Я ще раз наголошую на тому, що запрошую всіх, хто готовий приділити свій вільний час, хоче впливати на зміни в громаді, може ділитися своїми знаннями регіону – ми радо з вами будемо співпрацювати!
Також ми розробили спеціальні опитувальники, які поширюємо через старостати, щоб виявити приховані потреби мешканців у кожному селі. Вже проводили попередні зустрічі зі старостами населених пунктів громади з цього питання. Зрозуміло, що ми не вирішимо глобальних проблем, як пенсії чи зарплати, бо це компетенція держави. Але якщо ми можемо чимось допомогти більш реально, лавочку встановити або залучити громадські організації для проведення якихось заходів в громадах, бо люди хочуть спілкуватися і бачити одне одного, я думаю, це зовсім не важко зробити.
— Як людині звернутися до вашої Ради?
—Потрібно надіслати офіційне письмове звернення на адресу Садівської сільської громади [email protected] (у темі листа обов'язково зазначайте: «Для Ради з питань ВПО» або «Голові Ради ВПО Єжкун М.В.»), або звернутися за тел. (0542) 69-99-78 чи (067) 511 44 23 (з понеділка по п’ятницю з 9.00 по 16.00).
— Що підтримує Вас у цій роботі? Що Ви хотіли б сказати переселенцям, які ще не наважуються звертатися за допомогою чи брати участь у житті громади?
— Підтримує мене наявність можливостей. Я знаю, які є потреби; я знаю, де є проблеми, а ось тут я бачу можливості. Коли я бачу можливості, я їх використовую. Оце мене мотивує. Що б я сказала нашим мешканцям? Якщо ви бачите проблему, про неї обов'язково треба відкрито казати владі, пропонуючи своє рішення, або спільно це рішення шукати.
Наприклад, якщо на вулиці темно через правила безпеки чи маскування, але дітям страшно повертатися з гуртків, треба прийти до органу самоврядування і запропонувати компроміс (скажімо, вмикати світло у визначені години). Рада ВПО — це саме той відкритий майданчик і місток діалогу, де вас почують, підтримають та допоможуть спільно змінити життя громади на краще.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту.
