Тату-майстер із Ворожби Ігор Волков захоплюється мистецтвом татуювання вже чотири роки

Коли з друзями у розмові зачіпаємо тему татуювання, часто згадую ім’я молодого майстра – місцевого жителя з Ворожби Ігоря Волкова. І не можу не висловити здивування, коли від декого з тих же місцевих у відповідь чую: «А хто це?» між тим, Ігор, як тату-майстер, відомий своїм захопленням не лише у рідному місті, а й в інших містах області, а також у Польщі. Практикувати мистецтво татуювання Ігор почав чотири роки тому, але більш серйозно зайнявся цим понад рік тому.

З цією людиною мене звела робота, коли кілька років тому писала про його неординарне захоплення – велику колекцію павуків, яких він не лише тримав удома, а й розводив! Тоді дізналася і про його інше хобі – татуювання. Промайнула думка записатися до нього на сеанс, яка згодом хоч і не зникла, та відійшла на другий план. Врешті, минув час, і я, всупереч осуду родичів і скептичним висловлюванням деяких знайомих, таки наважилася на цей крок і на довгих п’ять годин сіла у крісло тату-майстра.

А незабаром вирішила про нього написати. Хоч спершу цю ідею він вважав не досить вдалою, та я наполягла і поклала на стіл довгий список запитань. Мовляв, відкручуватися пізно…

Як розповів Ігор, татуюванням він захопився у 2015 році, коли побачив, що цим почав займатися його знайомий.

- Тоді й подумав: чим я гірший? Теж можу спробувати. Просто з цікавості купив обладнання - найпростіше, найдешевше. У перший рік практикувався на спеціальній штучній шкірі, так би мовити, набивав руку. Дивився багато відеоматеріалів в ютубі, вчився правильно користуватися обладнанням, обирати якісне. Хоча на все це не мав достатньо часу, бо ще мав основну роботу, - розповідає Ігор Волков.

З дитинства вісім років займався карате, брав участь у різних змаганнях, потім захопився панкратіоном. Крім того, любив ліпити різні поробки з пластиліну, саме це захоплення переросло в архітектурне ліплення. Цим захоплюється і зараз, виготовляючи різні вироби з гіпсу. Такі вироби можна використовувати як елементи декору, наприклад, у тату-салонах, студіях, тематичних барах, як світильники або ж просто як подарунок. Та поки що, за словами Ігоря, ці сувеніри залишаються просто хобі, попиту на них мало.

З подальшої розмови дізналася, що з самого дитинства захоплень у хлопця було чимало

Сьогодні у себе вдома Ігор обладнав окрему кімнату, максимально наближену до умов студії. Тут має все необхідне: тапчан, спеціальну підставку, якісне сучасне обладнання, телевізор та Playstation, де, друзі, котрі приходять за компанію з клієнтом, можуть подивитися фільми, кліпи чи пограти в ігри.

Іноді, клієнтів дещо насторожує той факт, що тату-майстер працює на дому, та головне – не місце, а рівень майстерності та максимальне дотримання санітарних умов. Часто питають, чи хотів би я працювати десь у студії. За останні чотири роки моєї практики, мене двічі запрошували працювати в студії в Польщі і двічі – в Україні. Та це поки що мене не приваблює. Вдома почуваюся більш вільно, сам собі і майстер, і директор

Приїжджають до нього клієнти і з Ворожби, з Путивля, Конотопа, Білопілля, часто - із Сум.

- Домовився зробити тату і клієнту із Польщі, який незабаром приїде в гості до свого друга. Звісно, в мене це коштуватиме набагато дешевше, аніж там. А ось у Європі «забити рукав» у хорошого відомого майстра коштує як середньої вартості автомобіль – від 400-500 доларів за сеанс. А їх потрібно кілька, - говорить Ігор.

Дивлячись на руки хлопця, вкриті татуюваннями, не могла не поцікавитися, коли і де він зробив собі перше тату та скільки має їх зараз.

Перше тату зробив на собі 1 квітня 2009 року, в одному з сумських тату-салонів

– На той час мені було лише 17 років. Із ним пов’язана досить цікава історія. Зазвичай, тату дозволено робити тільки з 18. Якщо раніше, то лише з дозволу батьків. Коли я записувався, у салоні сказав, що мені є 18. Повірили, та все ж на сеанс попросили принести паспорт. Пообіцяв, та у призначений день трішки довелося схитрувати і сказати, що паспорт забув удома і пізніше його мені нібито підвезе друг. А тут саме і майстер прийшов, до якого я був записаний. І прийшов із жахливим алкогольним отруєнням, тому, звісно, працювати не зміг. До речі, у своїх колах він навіть прізвисько відповідне мав «П’яний майстер», бо занадто захоплювався алкоголем. Про паспорт усі забули, викликали мені іншого майстра-початківця. Сьогодні це – один із найкращих тату-майстрів України Олександр Харциз. Постійно бере участь у фестивалях та конкурсах в Україні та за її межами, його запрошують в журі.
Тоді він зробив мені ієрогліфи: «Щастя. Достаток. Довголіття». Але зараз планую їх зводити, бо хочу зробити інше тату, а старе зовсім не вписується у загальну картину. Сьогодні маю на тілі шість татуювань.

1

Його першим клієнтом була… мама.

- Вона в мене досить креативна жінка, і на той час уже мала татуювання, тож погодилася на такий експеримент. Кольорове тату робив якісними фарбами, сеанс тривав близько 10 годин, та все ж, результатом ми обоє залишилися задоволені, - усміхається співрозмовник.

Приділяти особливу увагу мистецтву татуювання Ігор почав понад рік тому. Коли звільнився з основної роботи, з’явилося більше вільного часу, почав їздити на фестивалі, майстер-класи. Обрав для себе кілька основних стилів тату, в яких зазвичай працює, – Neotraditional (нео традишнл – кольорове тату) та Black&Grey (блек енд грей), який, за словами Ігоря Волкова, особливо користується попитом серед клієнтів. Сьогодні він спілкується з багатьма досвідченими майстрами, які у цій сфері вже понад 10 років, і їх можна назвати першовідкривачами сучасного тату. Вони висловлюють свою думку стосовно його робіт, вказують на деталі, на які треба звернути увагу, відзначають і сильні сторони. Підтримує зв’язок і зі знайомими майстрами-українцями, які нині переїхали до Польщі і продовжують свою справу вже там. Багато з ким Ігор познайомився на конвенціях і тату-фестивалях, що постійно проходять у Харкові, Києві, Дніпрі, Львові, Полтаві, Одесі. Поки що на них Ігор виступає в ролі моделі, та згодом планує випробувати себе і в ролі конкурсанта.

- Це досить цікаві заходи, - говорить тату-майстер. - Звідусіль з’їжджаються майстри зі своїми моделями, на яких у ході фестивалю демонструють свої вміння – роблять татуювання. Хоча, до слова, для тату-майстрів це задоволення не з дешевих. Дуже багато там і глядачів, які, окрім того, що можуть подивитися на роботи кращих тату-майстрів країни, мають можливість переглянути дивовижне фаєр-шоу з музичним супроводом, вогнеметами та еквалайзерами, як це було у Харкові. Відвідувачі також можуть скуштувати різноманітні страви, приготовані за рецептами різних країн світу. Тож, навіть ті, хто не надто захоплюється мистецтвом татуювання, як таким, знайдуть для себе чимало цікавого та видовищного.
Поставила я своєму співрозмовнику і доволі некоректне запитання: чи були на його практиці невдалі татуювання, які доводилося переробляти.
- Їх не можна назвати невдалими, - відповів він. - Та кожен майстер, із роками практики самовдосконалюється, напрацьовує досвід, підвищує кваліфікацію. Його роботи стають більш якісними, тож, згодом у своїх попередніх роботах він починає бачити помилки і розуміти, що можна було б змінити в тій чи іншій роботі, зробити її гарнішою. Протягом цих років доводилося коригувати кілька своїх робіт, вдосконалювати.

Поцікавилася я у Ігоря і про принципи тату. Як правильно обрати, зробити, доглядати за ним?

- На мою думку, кожен обирає те, що йому подобається. Хоча, звісно, бувають так звані «чоловічі» та «жіночі» татуювання. І деякі «чоловічі» не надто гарно виглядатимуть на витонченому жіночому тілі, і навпаки. Але якщо людині вона до душі, то не варто заганяти це в якісь рамки типу можна робити чи не можна. Зустрічалися мені жінки, які хотіли зробити «войовничі» тату, бачив і чоловіків із татуюванням ластівок чи квітів, що, здавалося б, більш підходять дівчатам. Це те ж саме, коли, наприклад, діти граються у пісочниці «не тими» іграшками. Не варто виривати у хлопчика з рук ляльку з криками, що це іграшка для дівчат чи забирати у дівчинки солдатиків. Кожен має власний смак і свої вподобання.
Щодо догляду, Ігор розповів, що найсучаснішим способом є плівка Suprasorb F, яку наклеюють після татуювання і знімають за п’ять днів. Хоча, знову ж таки, все залежить від індивідуальних особливостей організму, пори року та інших факторів. Та й це не дуже дешево, тому зазвичай він рекомендує у перші дні протирати тату хлоргексидином, змащувати вазеліном, «Бепантеном» або ж «Етонієм» (залежно від пори року) та перемотувати одноразовою медичною пелюшкою. Крім того, є спеціальні досить непогані пінки для догляду на основі знеболювального. За правильного догляду протягом 5-7 днів татуювання має повністю зажити. Після цього ще кілька днів його варто змащувати зволожуючим дитячим кремом.

Крім того, в кожного різна шкіра. В одних тату заживає швидко, іншим доводиться терпіти на кілька днів довше, бо тату може викликати у них алергічні реакції, набряки, підвищення температури. Це може трапитися з трьох причин: неякісна робота майстра, неправильний догляд або особливості шкіри. Тому, якщо вже вирішили зробити тату, варто підійти до цього якомога серйозніше. Знайти хорошого майстра і дотримуватися всіх його рекомендацій, аби потім не мати проблем.
- Траплялися на моїй практиці випадки, коли клієнт-дівчина скаржилася на те, що тату довго заживало і взялося шрамами, а згодом з’ясувалося, що вже за кілька годин після сеансу вона працювала на городі та занесла інфекцію.
Сумним був перший досвід татуювання і в моєї мами. Вона їздила робити його в Конотоп до якогось майстра. Чекати довелося аж вісім годин, доки він її прийме. Коли врешті діждалася, за 40 хвилин він зробив їй, кажучи мовою тату-майстрів, жахливий «партак» (від.ред. - неякісне тату). Пояснив, як за ним доглядати: протирати спиртом, на третій день розпарити ногу, здерти кірку, що утворюється після татуювання.

Загалом, порекомендував усе, чого категорично робити не можна. В результаті заживало довго, і від татуювання лишилося тільки чорна пляма, віддалено схожа на скорпіона. Тож, нещодавно мені довелося його перекривати, - говорить Ігор.
Дізналася від Ігоря, що для тату є й кілька протипоказань. За його словами, вони діляться на два типи: постійні й тимчасові. Одними з основних є епілепсія, проблеми зі згортанням крові, цукровий діабет, залежно від типу (погано заживає, у кольорових тату «випадає пігмент»). Не варто робити тату під час вірусних захворювань, прийому певних препаратів, у разі загострення алергії чи астми.

Поцікавилася й думкою майстра, з якого віку доречно робити тату.

- Взагалі дозволено це робити з 18 років. Із дозволу батьків, деякі майстри роблять навіть із 14. Особисто я вважаю, було б доречно дозволити це робити з 16 років. Адже в цьому віці тіло повністю сформоване, - розповів Ігор. – Загалом, приходять до мене люди різного віку, і військові пенсіонери-чоловіки років 50 і старше, була і жінка за 50 років, яка зробила досить молодіжне (і не перше) татуювання – кольорову троянду. Часто записуються на сеанс жінки віком за 40, просять зробити щось непримітне.
«А чи дозволиш ти в майбутньому зробити тату своїй доньці?» - запитала жартома і отримала досить серйозну відповідь:

- Так, дозволю, з 16 років, або ж після 18 розроблю їй власний проєкт, аби тату виглядало естетично та якісно. Хоча, з суто моральних міркувань, сам їй точно не робитиму, запишу до іншого майстра.

- Чи зустрічалися тобі люди, які проти татуювань?

- Звісно. Хоча це особиста справа кожного. Не подобається – ніхто не змушує це робити. Якщо я не люблю їсти рибу, я не ходжу в рибний магазин. Та бувають люди, які перші зачіпають у розмові тему тату і розповідають, як вони їх ненавидять, або ж, в Інтернеті, під роботами найкращих тату-майстрів, що за півгодини набирають кілька тисяч лайків, пишуть гнівні коменти типу: «Шо попало!», «Нікчемна робота!». Чи то намагаються увагу до себе привернути, чи показати свою неосвіченість, - говорить хлопець.

За робочими моментами майстра спостерігає його улюблениця - агава Варвара

У подальшій розмові Ігор розповів, що іноді йому трапляється відмовляти клієнтів від тату.

- Навіть якщо обраний ескіз хороший і мені подобається, почасти жартома намагаюся посіяти зерно сумніву, аби перевірити, чи дійсно людина впевнена у своєму рішенні зробити татуювання чи воно їй непотрібно. Іноді дійсно бачу, що тату не підходить, тому намагаюся порадити щось інше. Дослухається клієнт чи ні – звісно вирішувати йому.
Звертаються і з досить дивним проханнями. В одного чоловіка був напис на латині «Спаси и сохрани». За кілька років він захотів «забити рукав» (від.ред. зробити татуювання повністю на всю руку, з усіх боків) і приховати той напис. Це було досить проблематично, бо напис був зроблений у готичному стилі, у темних тонах, але за два сеанси все таки це вдалося. Та на останньому сеансі, коли «добивали рукав», клієнт знову попросив зробити той самий напис на тій же руці.

Давно цікавила думка, чи реально тату-майстру зробити татуювання самому собі, тому не могла не поцікавитися про це, так би мовити, з першоджерел.

- Звісно, - усміхнувся Ігор. - Колись доводилося і робити, і коригувати. Для мене це не було проблемою у психологічному сенсі. Суто фізично – не завжди зручно, залежно від місця розташування тату. Хоча, чи потрібно це взагалі? Чому навчиться майстер, зробивши татуювання самому собі?
На практиці стикався з таким тату-майстром, який зробив собі не надто вдале тату на руці, яке мені довелося переробляти.
На запитання, як Ігор ставиться до пірсингу та шрамування, дізналася, що окрім тату, пірсингом він також займається, має для цього все обладнання. Хоча в цьому плані охочих небагато, не дивлячись, що практикує давно.

Особисто мені на дівчатах пірсинг подобається, якщо його не надто багато, а от робити його не дуже люблю, бо тату-машинка, то одне, а коли дістаєш величезну голку для пірсингу, клієнтів стає просто жаль. Втім, за відгуками, робити його не боляче. Шрамування категорично – ні. На мою думку, виглядає на тілі некрасиво, тим більше сама процедура його нанесення досить неприємна.

Наостанок поцікавилася у тату-майстра, чи є серед відомих майстрів його кумири, на яких він хотів би рівнятися чи стати їхнім клієнтом.

- Для мене найкрутійший тату-майстер – Eliot Kohek (Еліот Кохек), який працює у чорно-білому похмурому реалізмі. Це дуже відомий у світі тату-майстер, роботи якого – найреалістичніші у світі. Такий стиль, як у нього, прийдеться до душі далеко не кожному: кості, мумії, скелети немовлят, але сама якість виконання у 3D просто перехоплює подих. Навіть боюся уявити, скільки коштує сеанс у цього майстра.

Рівнятися на нього – навіть не ставлю перед собою такої мети, бо це просто нереально, - захоплено відповів Ігор і додав:
Хотів би знову потрапити на сеанс до тату-майстра з Сум Дениса Мелешка, якого знають під псевдонімом Джокер, який вже робив мені татуювання, а нині працює в Польщі і працює у тих же стилях, що і я. Це мій кумир. Окрім того, дуже подобаються роботи Скрипаля, Бутенка, Харциза та Коваленка. Це сумські майстри, які відомі не лише в області, а й в усій Україні, адже на фестивалях, конвенціях та конкурсах зазвичай отримують перші місця. Тож, у своїй роботі рівняюся на них.

Читайте також: Сезон найсоковитіших світлин! Білопільський фотограф — про секрети й місця для вдалих кадрів восени

Читайте також: Учень білопільської школи потрапив на білборди і обкладинки журналів Токіо, Парижа та Стокгольма!

Читайте також: Білопільщина крізь фотооб’єктив Миколи Зарка