Як реалізовують реформи на Житомирщині, зокрема посилюють конкурентні економічні переваги регіону, пропонують громадські та приватні ініціативи, а також як намагаються зацікавити гостей туристичними маршрутами – про це та інше дізналися журналісти з багатьох куточків України під час прес-туру наприкінці листопада минулого року до екологічно чистого, мальовничого краю.
Захід відбувся в межах проекту Харківського прес-клубу за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Баранівська міська ОТГ: від фарфору – до органічного виробництва
Перший день нашої екскурсійної поїздки по Житомирщині був доволі насиченим, оскільки, як виявилося, Баранівська об’єднана територіальна громада, дійсно, багата на бізнесові, соціальні та інфраструктурні об’єкти.
Довідково:
- Баранівська ОТГ заснована 27 липня 2016 року.
- Площа – 593,7 м кв, населення – понад 23 тисячі.
- Старостинських округів – 12.
- До складу входять місто Баранівка, смт Полянка та 32 села.
- Відстань до обласного центру – 76,9 км.
Як повідомила під час зустрічі заступниця голови ОТГ Оксана Загорська, їхня громада наразі – одна з найкращих в області, адже досягла чималих успіхів у модернізації соціальної інфраструктури та розвитку економіки. Протягом трьох років спеціалісти готують вдалі проєкти, виграють гранти і залучають інвесторів.
Зокрема пані Оксана зупинилася на реалізації проєкту «Молодіжний кластер органічного бізнесу» (кластер (англ. – скупчення) –це група взаємопов’язаних компаній та інших організацій суміжних галузей (секторів) економіки).
– Робота над стратегією розвитку Баранівської ОТГ показала, що у громади є потенціал для розвитку, - зазначила вона. - Зараз про нас знає вся Україна, як про першу громаду, що не тільки має власну стратегію, логотип та бренд, а й перемогла у конкурентному конкурсі на отримання гранту Європейського Союзу. Так, 1 мільйон 15,8 тисячі євро передбачено на реалізацію проєкту, що складається з декількох компонентів: це розвиток твердої інфраструктури; залучення молоді; створення бізнес-клімату та розвиток кластеру органічного бізнесу.
За словами Оксани Загорської, реалізація проєкту розпочалася 2018 року й протягом цього часу зроблено чимало. Передусім виготовили проєктно-кошторисну документацію для будівництва прозорого офісу з приміщенням під тренінговий центр. На першому поверсі буде розташовано сучасний продуктовий ринок, на другому – центр для консультативно-інформаційної роботи, спрямованої на розвиток підприємництва на території громади.
Аби розвивалися сільські території, створили ягідний, молочний і рибальський сільськогосподарський кооперативи. Також виділено кошти для облаштування морозильного сховища для зберігання ягід у смт Полянка. Розпочали будівництво міні-сироварні в с. Рогачів, щоб підвищити закупівельну ціну на молоко у селян. Наразі завершується будівництво нової ферми на 600 голів великої рогатої худоби й придбано обладнання для молочної доїльної зали.
Чималу увагу в громаді приділяють збору та сортуванню побутових відходів. Зокрема придбали 104 роздільні баки, сміттєзбиральну машину та розробили маршрут вивезення відходів.
До реалізації проєкту активно залучають молодь. Так, у громаді створили міжшкільний ресурсний центр (МРЦ), який спільно з Міністерством освіти і науки України є пілотним проєктом для апробації нового підходу до шкільної програми трудового навчання, аналогів якого немає в Україні. Інновація полягає у тому, що доступ до сучасного обладнання матимуть не лише школярі з навчальних закладів усієї громади, а й будь-хто із жителів ОТГ. Забігаючи наперед, скажу, що ми теж мали змогу побувати в міжшкільному ресурсному центрі, екскурсію по якому провів директор Василь Назарчук.
Також у громаді створено технічний, швейний та тепличний ковор-кінги. Що означає це маловідоме широкому загалу слово? Коворкінг (англ.-співпраця) – це своєрідний підхід до організації праці людей із різною зайнятістю.
А ще запроваджено шкільне телебачення, розроблено курс для старшокласників «Підприємцем бути легко». Для створення бізнес-клімату та розвитку кластеру органічного бізнесу в Баранівській ОТГ почала функціонувати Агенція місцевого органічного розвитку.
Дізналися журналісти й про те, що території громади не мають шкідливих підприємств чи великих агрохолдингів, які забруднюють землю. Відтак керівництво ОТГ активно працює над популяризацією свого бренду та розвитком туризму, очікуючи щороку приймати до двох тисяч туристів.
До слова, очільники громади стверджують, що досить вдалим є герб: баранець - бренд українського керамічного посуду, на честь якого місто, як осередок гончарства, отримало свою назву Баранівка; сосна – дерево, що росте на третині території громади, символ безсмертя; льон – традиційна для цих країв культура; жито – невід’ємний атрибут життя, що уособлює багатство й родючість землі.
Керівництво громади зізнається, що саме після затвердження герба справи громади пішли на краще.
Найдавнішому посуду – понад двісті років!
Хочете безкоштовно побачити двометрові вази, мініатюрні чашечки й тарілки, кавові та чайні сервізи на будь-який смак, деяким із яких – понад двісті років? Тоді, будь ласка, відвідайте музей фарфору й порцеляни в Баранівці, створений 1952 року.
Від екскурсовода Тамари Родигіної ми дізналися, що в Баранівці понад двісті років пропрацював фарфоровий завод і по праву був найдавнішим представником порцелянового виробництва в Україні, виборюючи високі європейські нагороди.
А почалося все наприкінці вісімнадцятого століття, коли відомі на Житомирщині брати Мезери викупили в магнатів Любомирських декілька будиночків і 1802 року організували виробництво посуду.
Чому обрали саме Баранівку? Виявляється, неподалік були глиняники, які своєю якістю не поступалися глині естонських родовищ.
Замовниками були відомі дворяни, навіть імператори. За часи правління Олександра І у Петербурзі фабрика представляла свої вази, а вже згодом отримала право помічати вироби імперської держави гербом (на той час – найвищий знак якості).
Декілька разів завод змінював власників, із роками змінювалася й символіка на посуді. Наприклад, за радянських часів – серп і молот, зірки тощо. Свого часу замовляли також і спортивні кубки та настільні скульптури.
Місцеві жителі розповідають, що посуд виготовляли великими партіями: по декілька тисяч за зміну. Характерним є художній розпис, який поєднує петриківські мотиви з поліськими.
У 2012 році завод викупили російські підприємці й невдовзі повідомили про його банкрутство.
Як зазначила пані Тамара, місцевим ентузіастам таки вдалося зберегти понад вісім тисяч експонатів, аби відвідувачі мали уяву про цю красу. Охоче скористалися можливістю відвідати музей туристи з Італії, Швейцарії, Польщі, США, Канади, Китаю та інших країн.
Долучилися до споглядання прекрасного й ми. Особисто мене приємно вразили чайні сервізи з тонкостінного фарфору ручного розпису, вази.
Одна з них – із зображенням Лесі Українки. Як повідомила екскурсовод, у дитинстві Леся разом із батьками приїздила погостити до знайомих, у село Жаборицю, (теперішній мікрорайон Заріччя міста Баранівка).
Цілком імовірно, що саме колоритні місцеві ліси й надихнули її створити «Лісову пісню».
Селище Полянка запрошує до «Поліської хати»
Це ще один із туристичних маршрутів Баранівської ОТГ. Вражає передусім ентузіазм киянина, полковника МВД у відставці Миколи Кобилянського, котрий після виходу на пенсію повернувся в рідне селище, придбав сусідню із батьківською хату, якій уже 105 років, і заснував музей українського побуту.
Гостинно зустрів пан Микола й журналістів. Та ще й не сам, а у супроводі місцевого, відомого далеко за межами району колективу «Поляночка».
Від господаря ми дізналися, що багато інформації про село він шукав в архівах, а експонати збирав протягом п’ятнадцяти років.
Люди охоче приносили до хатини предмети старовини, і на сьогодні музей нараховує близько трьохсот експонатів. Найстарішому із них – вулику – 250 років.
Ми теж побачили багато чого цікавого: це і верстак для виготовлення посторонок, і ярмо для волів, і пилку-драчку, і ткацький верстат, і вироби з лози. Я, наприклад, уперше побачила так звані трепи – взуття із дерева.
Пан Микола показав і декілька цеглин із викарбуваними латиницею назвами європейських столиць. Виявляється, у дев’ятнадцятому столітті, до початку двадцятого, на території Полянки працював цегельний завод.
Ми також дізналися, що у планах пана Миколи – проведення майстер-класів із лозоплетіння, гончарства та різьби по дереву.
Місцеві жителі раді бачити у своєму селищі як іноземних туристів, так і вітчизняних.
- Приїздіть до нас улітку: природа тут – просто казкова, а місцеві господині обов’язково пригостять варениками й дерунами, - запросили нас полянківці.
Подякувавши господарям за теплий прийом, ми заспівали разом із ними пісень й сфотографувалися на пам’ять.
Хотілося, звичайно, ще побачити й вольєр із плямистими оленями, що в Явненському лісництві, за 25 кілометрів від Баранівки. До слова, плямистих оленів завезли в село Явне ще понад чверть століття тому з Асканії Нової. Відтоді й розводять, люб’язно запрошуючи туристів до лісництва. Однак цього разу, на жаль, такою можливістю журналістам скористатися не вдалося, відтак і вирішили відвідати ці краї принаймні ще раз.
Органічна продукція: корисно і смачно
Довідково: органічний продукт – це продукт харчування, вирощений у результаті ведення сертифікованого органічного виробництва, що передбачає:
- на полі – заборону використання синтетичних добрив, пестицидів, гербіцидів, ГМО та інших штучних речовин, що стимулюють ріст та кількість;
- у тваринництві – заборону використовувати гормони росту, лактації, генно-модифіковані корми та синтетичні домішки у корми. Телят чотири місяці випоюють материнським молоком, а не замінниками з генно-модифікованої сої;
- під час переробки продукції – заборону використовувати синтетичні домішки: штучні консерванти, стабілізатори, барвники, ароматизатори, поліпшувачі смаку.
Побували медійники й на першому в Україні комплексному заводі з виробництва сертифікованої органічної молочної продукції з власної сировини під назвою «Органік Мілк», власником якого є Олександр Ющенко.
– Завод працює близько шести років на місці колишнього хлібозаводу, наразі входить до структури компаній, які займаються виключно органічним землеробством, тваринництвом та переробкою, - повідомила менеджер із маркетингу Вікторія Рудницька. І продовжила:
- Ми обробляємо землю площею 10 тисяч гектарів. Вирощуємо жито, ячмінь, овес, вику, гречку, просо, кукурудзу. Наші ферми мають сучасне європейське обладнання для безконтактного доїння. Відсутній контакт молока з повітрям, а корови породи Симентал (стійкі до захворювань) споживають лише органічні корми та випасаються на органічних пасовищах.
За словами пані Вікторії, щодня завод переробляє близько 30 тонн молока, асортитмент продукції - широкий. До речі, чорниця росте в місцевих лісах, полуницю тут вирощують на власних полях. Для збирання ягід наймають сезонних робітників, у яких, як власне, і у всіх працівників, обов’язково є медичні книжки. Постійно перевіряють грунт, воду на відповідність вимогам належної якості. Тут є три власні лабораторії.
Два роки тому створили ТОВ «Органік Міт» й почали виготовляти органічну м’ясну продукцію, щодня переробляючи близько 7 тонн м’яса. А ще 6 тисяч курей несуть органічні яйця.
Працівники мають стабільну роботу, гідну заробітну плату, соціальний захист. - Відрадно, що місцева молодь повертається із закордоння додому й влаштовується до нас на роботу. Ми представлені в багатьох торгових точках України та за кордоном, зокрема в країнах Європи, Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії. Цікавим є той факт, що деякі українські туристи відшукують у закордонних країнах нашу продукцію й фотографуються з нею, - говорить Вікторія Рудницька.
Через те, що продукція заводу – дорога, українці, на жаль, переважно не можуть дозволити собі купувати її постійно, адже не секрет, який низький у нас рівень життя.
- Ніде правди діти, не всі наші працівники купують собі органічну продукцію. А ось дітям та онукам намагаються придбавати. У мене теж маленька дитина, відтак я цілком спокійна за те, що вона споживає, - продовжує пані Вікторія.
Важливо й те, що всі процеси – від вирощування кормів до виробництва готової продукції – контролює міжнародна сертифікаційна компанія «Органік Стандарт». Представники компаній десь три-чотири рази на рік без попередження приїздять на завод і беруть аналізи продукції для лабораторних досліджень.
- Наша мета – зробити все залежне, аби органічна продукція врешті-решт перекрила шкідливу, якою переповнений вітчизняний ринок, - наголосила під кінець зустрічі пані Вікторія.
Інноваційно-космічний кластер «Полісся»
З об’єктами цього кластеру журналісти ознайомилися наступного дня. Організатори зустрічі повідомили, що ініціювали його створення Житомирський національний агроекологічний університет та місцевий Музей космонавтики ім. С.П. Корольова, а Житомирська обласна рада схвалила концепцію.
Передбачено, що кластер займатиметься розвитком космічних технологій, а також питаннями інформаційної, продовольчої та екологічної безпеки. Поєднуватимуться технологічні, науково-освітні та культурні інновації із прикладним використанням космічних технологій у розвитку регіону.
Журналісти оглянули антенну станцію для прийому інформації з космічних апаратів.
Завершила прес-тур дискусія «Концепція Закону про медіа: чекати змін чи ініціювати обговорення?».
Підбиваючи підсумки прес-туру по Житомирщині, я особисто на власні очі побачила, що тут не чекають манни небесної, а сміливо пропонують важливі й цікаві ініціативи задля подальшого розвитку території. Відтак у житомирців є чому повчитися й є що запозичити.
Фото з відкритих джерел.
