Новорічно-різдвяні свята – час здійснення мрій та заповітних бажань, час подарунків та приємних вражень, час зустрічей із близькими та найріднішими людьми. А як святкують Новий рік та Різво ті люди, яким пощастило народитися саме в ці святкові дні? Про це журналісти Білопілля.City вирішили дізнатися у своїх знайомих та добрих друзів.
Галина Дударєва, фармацевт, м.Ворожба:
- Взагалі-то, у мене днів народження два. Насправді я народилася 23 грудня, але в документах записана першого січня. Тож, «перший» день народження святкую з родиною, близькими людьми, які знають коли я народилася, готую святковий стіл, приймаю побажання, подарунки… Першого ж числа від друзів у соцмережах приймаю вітання і з Новим роком, і з Днем народження, бо у Фейсбуці зазначена дата відповідно до документів. Хоча і рідні все одно вітають мене першого числа, але суто символічно.
А сталося так, бо коли мою маму виписували з пологового будинку, сказали, мовляв, ми вже закрили всю минулорічну документацію, давайте запишемо першого числа! Мама й погодилася.
Буває і доньки, коли доводиться заповнювати якісь документи, зайвий раз уточнюють: «Мамо, то яку дату народження писати?».
- Звичайно, перше січня, як у паспорті! – відповідаю їм.
Василь Лобода, заступник генерального директора агрохолдингу «Укрлендфармінг», м.Суми:
- Так склалося роками, що Різдво ми завжди святкували у колі родини. До нас приїжджали рідні, як по маминій, так і по батьковій лінії. Збереглася ця традиція й до сьогодні: у гості приїжджають діти, брат із сім’єю, всі разом ідемо на нічну різдвяну службу. Тож, незважаючи на те, що цього дня у мене день народження, на першому місці для нас усіх, як і для мене особисто, завжди було і залишається Різдво Христове. За святковим столом також у першу чергу говоримо про це свято – народження Ісуса Христа, а вже потім я приймаю вітання з нагоди своїх іменин. У соцмережах, звісно, буває по-різному. Люди більш набожні вітають найперше з Різдвом, інші – навпаки.
Варто сказати, я й сам постійно відчуваю певний вплив цього світлого свята на своєму житті. Вважаю, що Господь визначив мені народитися саме цього дня не просто так, тим самим доручивши виконувати певну місію. Дуже багато людей звертається до мене з проханнями допомогти у вирішенні проблемних питань, завжди роблю свій посильний внесок й у відновлення храмів. Мабуть, так повинно бути, і саме тому мені близькі отакі моменти, і я вже не уявляю свого життя якось по-іншому.
Сергій Місюра, працівник Білопільської РДА, м.Білопілля:
С.Місюра зі Снігуронькою Білопільщини Т.Сумароковою
- Я народився 1 січня. В дитинстві трохи ображався, що мав один подарунок і на Новий рік, і на День народження, а став доросліший, оцінив усі переваги цієї дати: за один день два свята!
Хто приходив до нас додому на Новий рік, автоматично ставав гостем на моєму Дні народження. А ще в Іскрисківщині поруч мешкають сусіди, і Галина Василівна Гайдук теж народилася 1 січня. Тож ми ї ходили родинами туди-сюди. І це навіть не все. У нас новорічно-різдвяні свята так просто не закінчуються. Мій рідний брат Владислав народився 6 січня, якраз перед Різдвом. Тож січень у нас врожайний на дати! Ми завжди збираємось родиною і відзначаємо ці святкові дні.
Іван Коропець, депутат Білопільської районної ради, с. Ободи:
- Я народився 6 січня, якраз напередодні Різдва. В нашій родині цього дня варили кутю та узвар і з нетерпінням чекали Різдва Христового. Колядували в Ободах вранці 7 січня. Я теж разом із дітворою, озброївшись колядками, залюбки поспішав в оселі односельців.
Пам’ятаю, що однією з моїх дитячих мрій було придбання новеньких ковзанів, адже ми з хлопцями взимку полюбляли грати в хокей. Одного разу на Різдво я не полінувався й наколядував чималенькі, як на ті часи, гроші. А невдовзі збулася й моя мрія: батьки нарешті купили мені довгоочікувані ковзани.
Не забуваємо про традиції й зараз. Тепер куми вітають мене з днем народження й Святвечором та обов’язково приносять кутю. Скуштувавши цієї страви й запивши узваром, усі разом ми йдемо ще до одних кумів. Ось так неквапливо наше застілля триває до першої Різдвяної зірки. А наступного дня й самі з радістю зустрічаємо маленьких колядників…
Надія Онищенко, заступник директора АФ "Вікторія", смт Миколаївка:
Під час святкування новорічно-різдвяних свят
- Я народилася 1 січня. Ніколи не любила день народження і завжди раділа Новому року!
Як новорічні свята - завжди веселощі, вітання, а тут раптом починається «Ну і з Днем народження тебе!»
Втім, пам’ятаю одне свято, коли разом із однокласницею Людою пішли до неї в гості. Її мама, наша вчителька географії Людмила Захарівна теж народилася 1 січня. Тож вона нас запросила, накрила нам стіл. Це було так зворушливо і мені дуже запам’яталось. Тож, користуючись нагодою, хочу поздоровити, передусім, нашу вчительку Людмилу Захарівну Бугаєнко, яка цього року 1 січня відзначила 90 років! От із кого треба брати приклад!
Олексій Рожок, м. Білопілля:
О.Рожок із родиною
- У нашій родині Святвечір відзначають щороку. Оскільки я народився саме 6 січня, ми завжди відзначаємо подвійне свято. Мама варить кутю, узвар, ставить на стіл інші пісні страви. Приходять гості й всі дружненько сідаємо за святковий стіл. Дуже гарно запам’ятав, як одного разу прямісінько за столом я чхнув. Усі чомусь зраділи, бо вважали це гарною прикметою, й хтось із гостей дав мені грошей. Ну, думаю, наступного разу обов’язково знову чхну. Та де там! Навмисно, виявляється, не виходить…
Це все було в дитинстві. Наразі я сам – батько двох дітей. Традицій, як і раніше, намагаємося дотримуватися. Ось і сьогодні велика родина та куми зберуться в моїй оселі. Як і годиться, відзначатимемо й мій день народження, й Святвечір…
