Православні християни і греко-католики 19 січня відзначають свято Хрещення Господнього або, як його ще називають, Йордану. За переказами, саме цього дня, коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, його охрестив у річці Йордані Іоан Хреститель. Після цього з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм сином, і на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.
Це третє і заключне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Його традицією є не тільки освячення води в церкві, а й обмивання тіла у водоймах. Віруючі люди вважають, що вода в цей день набуває цілющих властивостей і, занурившись у неї тричі, подібно до Христа, людина вбереже себе від хвороб на весь наступний рік.
У багатьох населених пунктах України місцева влада в переддень свята облаштовує спеціальні місця для купання. Зокрема, на водоймах робиться ополонка – «Йордань» - як правило, у формі хреста, облаштовуються безпечні підходи до неї.
Безпосередньо купання проходить у Водохресний святвечір (ніч із 18 на 19 січня) або ж у день свята. Після церковної служби відбуваються урочисті процесії до ополонок на водоймах, вони освячуються і, власне, вже можна занурюватися в воду.
Що варто пам'ятати під час купання?
Як треба купатися (занурюватися) в ополонку на Водохреще, жорстких правил немає. Однак є речі, які варто пам'ятати, якщо вже ви на це зважилися.
Сімейний лікар Олег Глущенко
Про основні правила підготовки та самого занурення розповідає сімейний лікар Білопільського центру первинної медичної допомоги Олег Глущенко:
- Сам процес занурення в ополонку дуже корисний: зміцнює імунітет, покращує терморегуляцію, стимулює обмінні процеси.
Разом із тим, це – великий стрес для організму. На нашій шкірі міститься дуже багато холодових рецепторів, через які можна вплинути на організм як у позитивному, так і в негативному плані. Тому, перед тим, як купатися в ополонці на Водохреще, треба, щонайменше, протягом трьох місяців поспіль загартовувати організм.
Починати цей процес потрібно вже з літа, ближче до осені, за температури повітря +20-22 градуси, і абсолютно здоровим, щоб не було респіраторних захворювань, вірусів грипу тощо.
Для цього можна робити повітряні ванни, розтирання чи обливатися водою.
Повітряні ванни слід приймати, починаючи з однієї хвилини і поступово збільшуючи час до 15 хвилин. Роздягаємося, виходимо на балкон чи на ганок, стоїмо, дихаємо свіжим повітрям. З кожним днем температура повітря стає нижчою, тривалість процедур зростає, організм загартовується.
Інший спосіб загартування: інтенсивне розтирання. Змочуємо рушник водою, температура якої – близько +33 градусів і щодня розтираємо своє тіло. Раз на десять днів температуру води знижуємо на 10 градусів, досягнувши +18-20 градусів. Так робимо протягом трьох місяців.
Якщо вирішили обливатися, температура води для початку має бути +20 градусів. Поступово її знижуємо.
Лише після цього, з медичної точки зору, можна пірнати в ополонку.
В іншому випадку наслідки можуть бути непередбачувані.
Подразнені холодові рецептори можуть спричинити шоковий стан і втрату свідомості. Навіть якщо цього не станеться, є великий ризик захворіти на застуду, пневмонію чи застудити нирки.
Хотів би наголосити, що починати загартовуватися ніколи не пізно. Можна робити це навіть із самого народження, якщо, звісно, виконувати все правильно, за консультацією вашого лікаря. Вікових обмежень тут не існує. Хтось робить це з дитинства, а хтось вирішує зміцнити свій організм у більш старшому віці. Головне – не перестаратися одразу і не очікувати, що хороший результат прийде за тиждень-два.
Щодо купання в ополонці та загартування є і чимало протипоказань. Зокрема, це ішемічна хвороба серця, гіпотонія та гіпертонія (знижений та підвищений артеріальний тиск), порушення серцевого ритму, підвищений очний тиск.
Якщо всі рекомендації виконано, у вас здоровий організм і ви не маєте протипоказань, варто дотримуватися й певних правил під час купання в ополонці.
Перед тим, як занурюватися, треба вдома добре поїсти. Категорично заборонено вживати алкоголь, який розширює судини, через що підвищується тепловіддача організму, людина може постраждати внаслідок судинного колапсу та шоку.
Коли роздягаєтеся біля ополонки, перед купанням необхідно зробити гімнастику, невеличку пробіжку, розігрітися. До ополонки треба підходити у капцях із неслизькою підошвою, аби не послизнутися і не травмуватися. Пірнати у воду медики радять по шию, з головою – не рекомендовано, адже рефлекторне звуження судин може викликати втрату свідомості. Особливо, якщо людина не підготовлена, не загартована. В жодному разі не треба купатися на самоті, і в необладнаних місцях. Біля ополонки мають бути якщо не рятувальники, то хоча б досвідчені спостерігачі, загартовані люди, які добре плавають і, у випадку чого, зможуть надати допомогу.
Після виходу з ополонки необхідно одразу розтертися сухим рушником, аби розширити судини та зігрітися. Але не варто розтиратися надто інтенсивно, аби не пошкодити шкіру. Після цього – одягнутися і випити чаю або ж якогось ягідного теплого напою, аби зміцнити імунітет.
Взагалі, я й сам думаю колись наважитися скупатися в ополонці. Тим більше, серед моїх друзів є такі, котрі роблять це не перший рік: обливаються холодною водою, купаються, загартовують організм. Можливо, колись і я на це наважуся.
Дізналися журналісти Білопілля.City й про те, як купаються в ополонці на Водохреще жителі нашого району.
Роман Баня, м.Ворожба:
- Вперше купався на Водохреще в ополонці у 2012 році, коли ще був студентом. Це було в Сумах. Вийшло все спонтанно, без будь-якої підготовки. Вирішив зробити це за годину-півтори. Бачу, товариш кудись збирається. Я запитав куди, він розповів. І я загорівся ідеєю. Біля ополонки була велика черга охочих пірнути в ополонку. Дивно, правда? Черга, щоб пірнути в холодну воду! Тоді дуже цьому здивувався. До речі, приїхали з нами й інші однодумці: хтось вже вдруге, а хтось вирішив зробити це вперше. Коли підійшла моя черга, звісно, було страшно, та бажання перебороло всі страхи. Для себе зрозумів: як себе до цього налаштуєш, так все і буде.
Навіть зараз, після стількох років, буває трішки не по собі. Хоча від холоду і сумнівів намагаюся відволіктися думками про велике свято, яке вселяє віру. Важко передати й ті відчуття, що охоплюють тебе після виходу з води: енергія, бадьорість просто переповнюють! Навіть зараз пам’ятаю свій перший досвід у цьому плані. Після занурення одяглися і пішли до піцерії: пили чай, ділилися враженнями. Наступного року купався на Водохреще вже вдома, у Ворожбі. Звісно, було набагато простіше, та, знову ж таки, підготовки не було ніякої, тільки бажання і віра в Бога, а ще – тверде рішення – зробити це традицією. На третій рік було ще цікавіше: пірнав два рази, вранці у Ворожбі та ввечері в Сумах. Ще й друзів «підбив» на все це діло.
Після того, як виходиш із води, обов’язково треба інтенсивно обтерти тіло сухим рушником і випити гарячого чаю. І головна умова – ніякого алкоголю! І якщо вже вирішили купатися на Водохреще, ніколи не думайте про те, що захворієте. Думки матеріальні.
Відтоді почав загартовуватися: щоранку обливався холодною водою, не зраджую цій традиції й до сьогодні. Бувало й таке, що їздив до ополонки не лише на Водохреще, а й у звичайний день, аби ще раз пережити ці емоції. Та й, варто сказати, що хворіти став менше. Планую купатися в ополонці і цього року. Це вже буде вдев’яте.
Антоніна Кравченко, м.Ворожба:
- На Водохреще я купалася в ополонці тільки раз, минулого року. До цього лише обливалася холодною водою, загартовувалася. Крім того, вже протягом п’яти років не уявляю свого життя без цілющої води з нашої ворожбянської Криниці, п’ю лише її. Тож, влітку – стандартний маршрут із велосипедом – до Криниці.
Більше того, два роки поспіль, на Водохреще, ходили туди разом із сестрою. Наберемо у бутилі криничної води, відійдемо і обливаємося нею. А потім обов’язково – інтенсивне розтирання сухим рушником. Після таких «процедур» вантажимо тару з водою на санчата і пішки – додому. І, слава Богу, не захворіла, навпаки – загартувалася.
А минулого року зануритися в ополонку мене «підбила» моя внучка, яка на той час купалася на Водохреще вже три роки поспіль, наслідуючи приклад свого тата. То я і погодилася. Тим більше, погода була просто шикарна: морозець, сонечко. Та й я була до цього готова як фізично, так і морально.
Внучка Антоніни Кравченко Софія
Спочатку хотілося зачекати, доки людей буде менше, почувалася трішки ніяково, та врешті зважилася і пірнула. Звичайно, було холодно, але відчуття після занурення просто неймовірні!
За кілька днів відчула біль у ногах, який не давав спати до півночі. Дуже засмутилася, що захворіла від купання в ополонці. Та на ранок прокинулася в нормі, відтоді ноги більше не турбували.
Перший раз пірнала в ополонку в купальнику. Хоча так робить багато людей, але це неправильно. Тому цього року придбала спеціальну довгу сорочку.
Олена Тимко, м.Білопілля:
- Спробувати скупатися на Водохреще в ополонці вирішила чотири роки тому. Рішення прийняла сама, чомусь відчула в собі таку потребу, хоча до цього навіть не готувалася, не загартовувалася. На відміну від мами, яка, хоч і не купається в ополонці, але щороку, у день цього свята набирає води і обливається у дворі. Іноді їй допомагаю. Купається на Водохреще і мій брат.
Чоловік пробував занурюватися в ополонку один раз, і все. А от менший син пірнав уже два роки поспіль. Правда першого разу вдалося зануритися лише раз, а вже наступного – як і належить, три рази. Йому дуже сподобалося, був просто в захваті, тому, якщо все буде нормально, підемо разом до ополонки і цього року.
Щодо підготовки та самого процесу купання, знаю, що треба робити це у спеціальній сорочці, та особисто мені в ній дуже незручно. Але обов’язково заходжу в ополонку з покритою головою та натільним хрестиком.
Звісно, відчуття від такого дійства важко описати словами! Прилив енергії, купа вражень та емоцій… і відчуття повного очищення. Кожному, хто хоч раз замислювався щодо того, купатися на Водохреще чи ні, зробити вибір все таки на користь купання. Звичайно, якщо для цього немає протипоказань лікаря.
Дмитро Кальченко, м.Ворожба:
- Я вже збився з ліку, скільки років купаюся на Водохреще, напевно років вісім. Перед цим довго збирався це зробити, років чотири поспіль, та ніяк не наважувався. І от врешті сталося! Пам’ятаю, мороз тоді був зранку – 24 градуси, поки зібралися, вже – 22 на термометрі. Ну, думаю, вже не так холодно! Тож, можна і скупатися!
А вже наступного року було на вулиці усього мінус 3 градуси і сиро… Тож, було з чим порівняти. І можу сказати з власного досвіду: коли на вулиці мінус 15 і нижче, купатися в ополонці набагато приємніше, аніж коли на градуснику мінус два чи три…
Минулого року дозволили з дружиною купатися і нашому сину, бо дуже вже йому хотілося, просився. Тож, я не встиг озирнутися, він уже пірнає, швидше за мене. Та ще й з головою!
Просилася скупатися і донечка, та через застуду не вийшло. Цього року, можливо, й піде разом із нами, якщо зі здоров’ям буде все гаразд.
А от дружина вже років п’ять зважується. Так само і кум із кумою. Перед Водохрещем наче погоджуються, а потім «задкують».
Та хочу сказати, що відчуття після купання в ополонці просто відмінні! Організм ніби омолоджується, відчуваєш поколювання по всьому тілу, прилив енергії. Скупнувся, вийшов, випив смачного трав’яного чаю… Разом із тим, я категорично проти купання після випитої чарки. А таких відчайдухів, на жаль, вистачає… Хоч доброго з цього не вийде нічого. Організм і так отримує неабиякий стрес, а якщо ще й випити, невідомо як він себе поведе. Якщо вже є бажання відзначити свято, можна це зробити вдома, після купання, та аж ніяк не перед ним.
Павло Костюченко, м.Білопілля:
- На Водохреще купаюся вже років 17-18 поспіль. Був у мене товариш, який на той час навчався у Харкові на медика і ходив до клубу моржів. Одного разу він мені показав фото, як вони з друзями зустрічають Новий рік в ополонці. Там і стіл був накритий, і шампанське стояло. Чесно кажучи, був просто шокований! Дуже шкодую, що не попросив тоді у нього це фото…
На Водохреще того року пірнути так і не наважився, лише подивився, як це робить мій товариш. А вже наступного – спробував і сам! Хоч, пам’ятаю, на той час у Білопіллі на Водохреще купалося не так багато людей.
Дуже великий вплив на моє рішення зробив білопілець Микола Іванович Трофімов. Коли я побачив, як він без поспіху підійшов до води, поклав рушника і просто спокійно переплив ополонку, я остаточно вирішив пірнути. Тим більше, морально вже давно був до цього готовий. Для себе розумів, що в цій справі треба виконувати основні умови: по-перше, не треба перемерзати до того, як роздягаєшся перед купанням та й коли вже роздягнувся, також якомога швидше треба зайти в ополонку, щоб не переохолодити організм. Крім того, якщо людина не загартована, максимальне перебування в ополонці не повинно перевищувати 30-40 секунд, максимум – хвилина. І головне – ніякого алкоголю. Адже він притупляє відчуття холоду, страху, і може зіграти з людиною злий жарт, що коштуватиме дуже дорого. Якщо ж виконувати всі рекомендації щодо купання, поганих наслідків не буде.
Передати враження від купання в ополонці дуже важко. Сподобалося неймовірно! Окрім того, що задовольнив свою внутрішню потребу реалізувати та перебороти себе, ще й відчув гордість за себе, що все таки зміг це зробити.
Протягом усіх років купатися на Водохреще доводилося на різних ставках, не лише в Білопіллі. Цього року, якщо все гаразд, напевно, поїдемо у Ворожбу, на Климівку, разом із чоловіком моєї сестри, лікарем-хірургом Олегом Бокалом. Він, хоч і не щороку, але також пірнає на Водохреще в ополонку.
