Олена Яркова, начальник відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та екології Білопільської районної адміністрації, за 22 роки роботи в Білопільській райдержадміністрації може порівняти не лише стилі роботи, вимоги, а й інші якості колишніх керівників. А «пережила» вона їх десять.
Коли у 1998 році прийшла працювати начальником державної архітектурно-будівельної інспекції, то була чи не наймолодшою у колективі райдержадміністрації.
- Тоді керував нею Петро Васильович Кулик. До нього на звіти та на наради ходили тільки заступники. Ми, молодь, а прийшла я разом із Віктором Радченком, зайвий раз на очі не хотіли потрапляти. Більше працювали зі своїми безпосередніми керівниками, - згадує Олена Миколаївна. І продовжує:
-У 1999 році я перейшла працювати в організаційний відділ. І невдовзі змінився керівник: призначили Володимира Миколайовича Гречаного. Ой, тут є що згадати!
Я зі своєю будівельною спеціальністю за роки роботи з ним вивчила все і про надої, і про сівбу озимини, і про трактори та коткування полів.
Пам’ятаєте, тоді за кожним працівником РДА було закріплено якесь господарство і до 8 ранку «уповноважені» повинні були знати ситуацію в цьому господарстві: скільки вийшло на ранкове доїння доярок, скільки тракторів працює в полі, скільки посіяно якої культури… Все це треба було знати «на зубок», бо на нараді о 8.00 Гречаний міг запитати і ти повинен чітко відповідати на всі вузькопрофільні аграрні питання. А щоб знати, треба було о 7 ранку або в Марківку їхати, за якою я була «закріплена», або в Побєду йти.
Перший раз прийшла, питаю про роботу сільгосппідприємства у Сергія Івановича Ковальова. А він дивиться на мене, як на якесь чудо, і починає ставити мені питання про земельні відносини. Я, звичайно, нічогісінько не розумію. Він тоді прогнав мене зі словами: «Нічого не понімаєш, то і не приходь».
Час був непростий. Але найбільше страху наганяло чергування в приймальні. От де була кара небесна!!!
Сидиш після роботи і на дисковому телефоні накручуєш сотні номерів. Зв’язок негодний, а місцями його взагалі немає. Завдання голови – негайно викликати «в район» того чи іншого керівника. І нікого не цікавить, що у Верхосулці чи Марківці у кабінеті голови чи приймальній о 20.30 ніхто слухавки не бере! І сусідам дзвонили, і родичам, і по селу шукали людей, аби знайти потрібного керівника.
Мобільних же не було, а зв’язок із селами самі пам’ятаєте який був. Було так, що до 60 осіб доводилося викликати. І чергували, поки голова був у кабінеті: і до 20, і до 22 години була повна приймальня людей. Ранком навіть говорити не могла, голос «сідав», але це нікого не цікавило: о 8 треба було знову бути на робочому місці.
Після Гречаного з 2005 року, нашу адміністрацію очолював Володимир Петрович Баличев. Він сам був будівельником, тож із ним працювалось і легко, бо людина знала про будівництво все, і з тієї ж причини - важко, бо не обдуриш і не сховаєш якийсь свій недолік у роботі. Керівником відділу житлово-комунального господарства та містобудування тоді працював Сергій Володимирович Сайко, і я багато чого саме в нього навчилась. Дякую Сергію Володимировичу за науку і підтримку!
Після Баличева з 2006 року райдержадміністрацією керував Сергій Іванович Дворник. Тут ми вже на поля не ходили, а переключилися всі на рубання посадок, узбіч і численні суботники. Власною роботою, а вимоги до відділу житлово-комунального господарства були завжди високі, займатись було ніколи. То клумби впорядковували, то дерева садили, то рубали. І саме нашому відділу доводилося рахували, а потім фотографувати, скільки смітників де ділося, скільки клумб де з’явилося, постійно звітувати на колегіях і апаратних нарадах.
У цей час було багато іншої роботи: газифікація, дорожнє будівництво, введення в експлуатацію промислових площ, освітлення вулиць. Ми перерахували всі котельні, перевели за можливості на тверде паливо, застосовували всі енергоефективні заходи тощо. Хіба все згадаєш…
У перервах між кількома офіційно призначеними головами обов’язки голови виконував, мабуть, десь до двох років, Іван Миколайович Місюра.
Згадую роботу з ним тільки гарними словами. Він завжди міг дослухатися до думки спеціаліста, вимоги ставив такі, які можна було реально виконати, завжди зважав на особисті проблеми працівника і, чим міг, допомагав. Власне, така співпраця була і тоді, коли він працював першим заступником і опікувався нашим напрямком роботи.
Голови Білопільської РДА: В.Кубрак, С.Дворник. Ю.Гедерим, В.Дурноп'ян
Після політичних баталій 2010 року до нас прийшов працювати Василь Іванович Кубрак. Він керував адміністрацією недовго, нічим особливим співпраця з ним мені не запам’яталася. Я, вже тоді на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури райдержадміністрації, продовжувала працювати над розробленням і впровадженням заходів з енергозбереження, розроблення програм освітлення населених пунктів та інше, виконувати інші доручення.
Також досить спокійно, в усякому разі, в нашу роботу особливо не заглиблювалися і не заважали різними придумкуватими заходами, було працювати з Володимиром Винокуровим та Юрієм Гедеримом.
З наступним головою Володимиром Дурноп’яном ми працювали давно, ще за його головування в Куянівській сільській раді. І газопроводи будували, й інші роботи проводили. Тож він завжди підтримував наш відділ, і ми встигли зробити чимало. Згадаю знову, що першим заступником працював Іван Місюра, тож ми максимально виконували поставлені завдання і, разом із тим, без істерик і особистих образ.
З 2016 року мене призначили начальником відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва, екології та інфраструктури Білопільської районної державної адміністрації. Це посада відповідальна, і тут уже «не сховаєшся» за безпосереднього начальника. Надія лише на порозуміння з керівником, підтримку колег і вчасне та якнайкраще виконання поставлених завдань.
Багато років ми працювали разом з Олександром Євгеновичем Алексенком, Світланою Сергіївною Кульченко. Кожен із них – фахівець і відповідальний працівник. А головне – кожен розуміє, що таке робота в команді, як це «не підвести» начальника, іноді - район, виконати завдання і залишатись при цьому в нормальних стосунках із колективом.
З часом змінювалися не лише керівники, а й вимоги до нашого відділу. Ми пережили кілька реформувань. То нам можна було робити ті чи інші документи, давати дозволи, проводити перевірки, то забороняли це робити. Останні роки вже не було такого потужного будівництва тих же газопроводів, інших об’єктів інфраструктури. В основному - ремонти доріг, приватне будівництво і нова мода: енергозбереження!
За останнього голови, з яким працювала, - Володимира Верещагіна, робота також проходила спокійно. Виконали кілька важливих для району проєктів. У тому числі на території району було відремонтовано майже 120 кілометрів автомобільних доріг, ввели в експлуатацію в Куянівці сонячну електростанцію.
Звичайно, всі ці роки найбільше уваги приділяли зверненням громадян. Це – окрема тема. Ми і соцзахист завжди лідирували, нам від заявників уваги було найбільше. За що ми тільки не відповідали: від тарифів до «спиляти дерево», ремонти доріг чи шкіл, дотримання будівельних норм, покращення житлових умов, а найцікавіше - це прочищення доріг від снігових заметів: бо ці питання, як завжди, виникали у вихідні дні.
Сьогодні переживаємо не найкращі часи. Точніше – доживаємо, бо такому органу виконавчої влади, як райдержадміністрація, залишилося півроку. А тоді - реформа і виконкоми. Що воно буде – не знаємо. Чи знадобляться наші досвід і знання в нових структурах – побачимо. А від себе хочу подякувати всім, із ким усі ці роки довелося працювати і разом виконувати хай комусь і непомітну, але важливу роботу.
