Про цю людину не можна не згадувати, не можна не писати, з неї не можна не брати приклад. Віктор Олексійович Блажко всю свою трудову діяльність пов’язав із рідними районом і містом.
Зараз, коли в район чи не щороку приїжджають «зальотні» керманичі, які змінюються швидше, ніж їхні прізвища запам’ятовують жителі, важко уявити, як можна беззмінно очолювати райвиконком 15 років.
Зовсім молодого у 1969 році Віктора Олексійовича вперше обрали на цю відповідальну посаду. А обрали голову виконкому на сесії районної ради, до складу якої входили 120 депутатів. І переобирали кожні два роки!
За цей час Віктор Олексійович постійно навчався сам, передавав свої знання підлеглим. Виважений, вдумливий, він ніколи не ухвалював рішень, не продумавши їх наслідків. Завжди цілеспрямований, разом із підібраним і вихованим професійним кадровим потенціалом, в 70-80 роки вивели район за економічними показниками на третє місце в області. Район виробляв дванадцять відсотків промислової та сільськогосподарської продукції у загальнообласних обсягах.
Знову ж, сьогодні це звучить трохи дивно, але саме голова виконкому тоді відповідав за економіку району, за посіви буряків і будівництво житла, за ремонти доріг і надої молока!
За роки роботи саме в 70 роки Білопілля стало схожим на місто: з’явилися перші багатоповерхівки, асфальтовані дороги. А за межами міста сформувалася справжня промислова зона: збудована «Сільгосптехніка», автопідприємство та інші об’єкти.
В семидесятих розпочали газифікацію району, будівництво доріг з твердим покриттям до найвіддаленіших сіл.
За сприяння тодішнього голови виконкому Віктора Блажка збудували нове приміщення центральної районної лікарні.
І якщо більшість будівництв ішло в «залік» голові й району, за них хвалили, давали відзнаки, то за один збудований об’єкт Віктор Олексійович замість нагороди отримав... дві догани! Це - приміщення нинішньої районної ради та адміністрації. На свій ризик Віктор Олексійович у 1976 році без проєктної документації побудував нове приміщення райвиконкому, який до цього тулився у декількох старих. За таке «самоуправство» тоді могли б зняти з роботи і віддати під суд! Але Блажко «відбувся» двома суворими доганами за партійною лінією. Доган уже ніхто не пам’ятає, а приміщення стоїть!
Успіх будь-якої роботи визначали кадри, які вмів підбирати, згуртовувати навколо себе Віктор Олексійович. Він піклувався про професійний ріст не тільки керівників, а й спеціалістів. Багато хто зі створеного ще при ньому кадрового резерву обіймав високі посади, а дехто працює і зараз.
За всіх навантажень, проблем, надзвичайних ситуацій, а їх за ці роки було безліч, Віктора Олексійовича ніхто не бачив розлюченим, ніхто не чув, як він лається чи підвищує голос. Якщо робив зауваження, то говорив: «Не роби більше так».
Найбільше ж Віктор Олексійович любить землю і свою професію агронома. Працюючи головою ради та райвиконкому, він майже весь робочий час проводив у полі серед людей. Консультував, підказував, допомагав професійно, зі знанням справи, досягати вагомих результатів праці.
За час його роботи в районі «виросли» два Герої Соціалістичної Праці, багато сотень виробничників і спеці-алістів за свою працю отримали високі державні нагороди.
Сам Віктор Олексійович нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора та орденом «Знак Пошани».
Крім заслужених нагород, Віктор Олексійович має чи не найголовнішу - свою вірну і розумну дружину Віру Костянтинівну, з якою живе у шлюбі ось уже 57 років!
Сьогоднішній ювілей - це не лише нагода привітати нашого друга, наставника, колегу, а й нагадати всім жителям району про роль справді особистості в житті Білопільщини, ім’я якої Віктор Блажко!
Спогади колег і друзів записала Наталія Калініченко. Фото з архіву М.Мартьянова.
Шановний Вікторе Олексійовичу БЛАЖКО!
Прийміть наші найщиріші вітання з нагоди Вашого славного ювілею - 85-річчя від Дня народження.
Відзначаємо Ваші високий професіоналізм, наполегливість, принциповість і порядність у вирішенні дуже важливих питань соці-ально-економічного розвитку Білопільського району та міста Білопілля.
Два ордени Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани», звання Почесного громадянина м.Білопілля є заслуженими відзнаками Вашої трудової біографії. Особливо все це виявилося під час Вашої роботи на посаді голови виконкому Білопільської районної ради народних депутатів, якій Ви віддали 15 років.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного затишку, добробуту та мирного неба. Нехай мудрість і щирість, що є Вашими найважливішими рисами, дарують радість усім, хто має щастя спілкуватися з Вами. Людська шана хай буде подякою за плідну працю, вміння творити і дарувати людям добро.
Л.Глущенко, С.Павленко, П.Пугач, Н.Клименко, Р.Сидоренко, С.Сайко, О.Циганенко, В.Костенко, М.Костюченко, Л.Івахненко, Є.Твердохліб, В.Богдан, В.Литвинов, В.Лубенець, М.Ященко.
