Заповідник “Михайлівська цілина”
На Сумщині є єдина в Україні цілинна ділянка лучного степу лісостепової зони, якої протягом століть, а й може тисячоліть не торкався плуг - це природній заповідник “Михайлівська цілина”.
Майже всі лучні в нашій країні степи розорані, але цю земельну ділянку від людського впливу вдалося повністю зберегти. Тільки тут можна побачити і відчути яка ж вона наша земля. Трава тут виростає в пояс і має просто фантастичний п'янкий аромат.
Заповідник "Михайлівська цілина" створений у 1928 році. Він розташований на території Лебединського та Недригайлівського районів в басейні річки Сула (біля с. Великі Луки Катеринівської сільської ради Лебединського району) та займає площу 882,9 га.
Тут ніколи не жили люди, і навіть війни не торкнулися цієї землі. З 1741 року ці землі належали графу Капністу, відомому конезаводчику. Він використовував цю ділянку для випасання своїх породистих рисаків. З приходом радянської влади земля стала державною, і тут був офіційно створений заповідник.
Протягом року степ змінює своє «забарвлення» не менше 10-ти разів.Флора нараховує близько 525 видів і починаючи з ранньої весни і до пізньої осені лучний степ стає неповторно красивим. Початок весни в степу проявляється барвами квіту брандушки різнокольорової, горицівіту весняного, сону широколистого. В травнi з'являються квiти волошки сумської, які утворюють в заповiднику яскраві килими. Під час цвітіння зіноваті руської степ охоплюють жовті кольори. А в кінці травня різнокольорових відтінків степу додають квіти чини панонської, анемони лісової, пiвникiв угорських, шолудивника степового.
Зараз саме час відправитись на прогулянку до Михайлівської цілини на велосипеді. Але не забувайте, що відвідувати заповідник можна тільки в межах еко-стежок та з дозволу адміністрації заповідника. Завжди поводьтеся у заповіднику дуже обережно, там не повинно залишатися ніякого впливу людини. Нам треба зберегти цю красу для наступних поколінь.
За довідками звертатися тел.:(0542) 77-17-01 або на ФБ-сторінку Природний заповідник "Михайлівська цілина"
Скіфські кургани
Знаєте Ви що Сумщина багата на скіфські кургани?
Один з них, найбільший курган Посульської групи скіфських некрополів знаходиться неподалік Пустовійтівки та має назву “Старша могила”.
Скіфська могила початку VI ст. до н.е. є найбільшою серед 250 курганів Посулля і знаходиться вона в урочищі Стайчин Верх (місцеві жителі називають ще оксютинські кургани або посульські кургани), неподалік села Оксютинців Роменського району Сумської області. Посульська група поховань скіфських воїнів-дружинників VI-V ст. до н.е. є «царським» цвинтарем
Висота «Старшої могили» становила 21 метр, а окружність досягала 400 кроків. Поховання вождів і представників знаті в насипних курганах дозволило багато чого довідатися про культуру і мистецтво цього народу. Більшість знахідок, виявлених в могилах скіфів, викликають величезний інтерес вчених усього світу. За багатством поховань їх кургани можна порівняти лише з микенскими гробницями в Греції.
Під час наукових досліджень в 1888-1889 рр., під насипом була відкрита велика гробниця у вигляді дерев'яного зрубу, з похованням скіфського вождя, з великою кількістю озброєння й кінського убору.
Отримані знахідки підтверджують унікальність, яка характерна посульській групі скіфських курганів – це обряд поховання, облаштування гробниці, залізні бойові сокири, бронзові прорізні навершя, прикрашені голівками круторогих биків, кістяні приналежності кінського убору. Характерно, що вождь був похований один. Очевидно, що відбулися певні зміни в устоях давнього племені, і саме тут, на берегах Сули, «Священна Земля Геррос», за переказами Геродота, приймала великих воїнів на вічний спочинок.
На сьогодні курган, як пам’ятка культурної спадщини, входить до складу Державний історико-культурний заповідник "Посулля"
Спадщанський ліс
Спадщанський ліс біля Путивля – місце де зародився партизанський рух під командуванням одних з найвідоміших партизанських командирів Другої світової війни Сідора Ковпака та Семена Руднева.
Зараз це Музей партизанської слави, де відвідувачі мають змогу простежити шлях партизанського з’єднання від Спадщанского лісу до далеких Карпатських гір, побачити особисті речі партизан: справжню тачанку партизанського генерала, яку йому подарували білоруси та друкарську машинку, на якій було надруковано перші накази Ковпака, партизанський сейф. На партизанське з'єднання під командуванням С. Ковпака рівнялися інші партизанські загони Східної Європи. В експозиції музею присутні зразки зброї, боєприпасів, сотні фотографій, багато документів та матеріалів, в яких описано злочини фашистів на Сумщині.
Біля музею стоїть 76-мм гармата Ф-22, яка була на озброєнні у партизанському загон, а неподалік - корпус німецького танка, захопленого ковпаківцями під час бойової операції 19 жовтня 1941 року. Потрапивши до партизанського укріпрайону знайдете 9 землянок, які були пристосовані для житла та оборони: землянка штабу, санчастини, кухні, розвідників, мінерів, 2-ї, 4-ї, 5-ї опер груп; окремо, на відстані близько 2 км, знаходиться землянка С.А.Ковпака. Біля землянки санчастини – братська могила 14 партизанів.
Поруч із Музеєм партизанської слави розміщується Музей зброї та військової техніки. Тут представлені відомі та рідкісні види зброї, спеціальної техніки, які були на озброєнні з тридцятих по сімдесяті роки минулого століття.
В колекції оригіналів знаходиться понад 30 експонатів – авіація, бронетехніка, артилерія, бронепотяг. У тому числі: танк Т–64 А, бойова машина піхоти БМП–1, бронетранспортер БТР–60 ПБ, винищувач Міг–23, транспортний літак Ан–2, безпілотний літак Ту–141 «Стриж», 152-мм гармата 2А36 «Гіацинт Б», легендарна реактивна система залпового вогню БМ–13 «Катюша» і сучасна реактивна система залпового вогню «Град». Цікавими експонатами є паровоз Ер–799–02, встановлений на залізничній платформі разом із засобами протиповітряної оборони зенітною гарматою АЗГ С–60 та зенітною установкою ЗУ–23–2 (бронепоїзд часів Другої світової війни) та гармата ЗИС-3 (1945 року випуску), яку визнано «шедевром у історії проектування артсистем».
«Спадщанський ліс» варто відвідати не лише тим, кому було б цікаво дізнатися про партизанський рух в роки Другої світової війни, військову техніку та побачити все на власні очі. Місце, де розташований меморіальний комплекс, відрізняється чудовою лісовою красою, свіжим повітрям та мальовничою природою околиць. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника у м. Путивль.
Розташований за 11 кілометрів від міста Путивль або 100 км від Сум, їхати автомобілем через село Кардаші. До «Спадщанського лісу» по лісу веде асфальтова дорога, Рекомендовано брати з собою засоби захисту від комах в теплу пору року.
Геокоординати 51.374105, 33.730033
Шпилівка
Природа Сумщини вражає і одне з таких неймовірних місць ви знайдете в Шпилівці.
Всього лише на відстані 16 км від Сум, на семи буграх-шпилях, розкинулись вражаючі краєвиди, які надихають митців та захоплюють прихильників активного туризму. Тут збереглися унікальні палеонтологічні об’єкти яким вже понад 30 мільйонів років та археологічний комплекс VIII — XIV ст. у складі городища, 2 селищ та курганного могильника.
Містичності території додає Лиса гора на якій, за словами старожилів, ніколи не росли дерева. Ці місця популярні серед фотографів для створення романтичних фотосесій, любителі активного відпочинку використовують схили для польотів на парапланах та лижних спусків взимку. Багато людей називають це місце "Сумською Швейцарією".
Насправді це геологічна пам’ятка природи «Шпилі Полтавського ярусу».
Вона розташована на західній околиці с. Шпилівка, на схилі глибокої балки – правого, корінного берега р. Псел. Площа – 6,6384 га.
Палеонтологічні об’єкти – це надзвичайно важливі джерела інформації про минулі стани біосфери, у багатьох випадках є унікальними. Досить часто інформація що знаходиться в шарах з різних причин збереглася лише в певному районі (Сумському) і навіть в одному розрізі (околиці с. Шпилівка). Об’єкт має велике наукове значення – відображає конкретний історичний етап геологічного
літопису заключної частини палеогенового періоду Дніпровсько-Донецької западини (30 млн років тому). Гірські породи олігоценового часу вкрай рідко
містять залишки викопних макроорганізмів та на території України не чисельні.
Як об’єкт природно-заповідного фонду являє собою відслонення типових піщаних континентальних відкладів новопетрівської світи міоцену та морських відкладів берекської світи олігоцену (зверху вниз):
Межигірська світа:
- пісок жовтувато-зелений з коричневим відтінком, дрібно- та середньозернистий, кварц-глауконітовий з полосами озалізнення. Потужність – 10-12 м;
- зеленувато-сірі дрібнозернисті кварцово-глауконітові піски. Потужність – 4 м;
- інтенсивно-зелені глауконіт-кварцеві різнозернисті піски. Потужність – до 1,5 м;
- зеленувато-сірий, середньозернистий нещільний кварц-глауконітовий, зцементований колоїдним кремнеземом пісковик з багато численними ядрами та відбитками бівальвій. Потужність – 0,5-0,8 м;
- зеленувато-сірі піскуваті горизонтально шаруваті глини. Потужність – 0,5-0,8.м;
- зеленувато-сірий глауконіт-кварцовий опоковидний пісковик. Потужність –0,1-0,2 м.
Обухівська світа:
- темно-сірий, зеленувато-сірий тонкозернистий глинистий кварц-глауконітовий слюдистий пісок у підошві з конкреціями лімоніту. Потужність –до 4 м.
Київська світа:
- світло-сірий та жовтуватий середньо- та дрібнозернистий пісок з тонкими прошарками іржаво-бурих піскуватих глин. Видима потужність – 5 м.
Використані матеріали Владислав Вертель
Мовчанський монастир
Мовчанський монастир-фортеця - місце, оповите легендами.
Мовчанський жіночий монастир розташований на крутому березі річки Сейм, у місті Путивль на Сумщині.
У XVI ст. люд, який проживав на цій території, та монахи перетворили монастир на кам'яну цитадель з мурованою огорожею, пристосованою до оборони. Такі багатофункціональні культові споруди ще називають «монастирями-фортецями».
На початку ХVII століття монастир був резиденцією самозванця Лжедмитрія I, який видавав себе за сина Івана Грозного - царевича Димитрія. Підтриманий жителями Путивля в 1605 році він забрав військо кількістю 40 тисяч осіб і вирушив завоювати Москву. Йому таки вдалося зайняти царський престол.
Справжній царський трон, так зване “тронне крісло Самозванця”, сьогодні можна побачити в Путивльському краєзнавчому музеї, а до прихованої кімнати, де переховувався Лжедмитрій І, піднятися потаємними сходами в стінах вівтарної башти древньої церкви.
Святинею Різдва Богородиці Мовчанського Печерського жіночого монастиря є Мовчанська чудотворна ікона Божої Матері. Явлення ікони сталося на місці поховання києво-печерських іноків, які переховувалися на початку XIV в печері Чудної гори поруч із Мовчанським болотом.
За легендою в 1405 році засяяв невимовним світлом образ Божої Матері на дереві поблизу Мовченського болота.
За часів радянської влади монастир був зруйнований. Реставрація цієї святої обителі, продовжується і досі за допомогою небайдужих людей, парафіян монастиря і зусиллями самих монахинь. Унікальна пам’ятка архітектури XVII століття входить до Державного історико-культурного заповідника «Путивль».
Чи знаете Ви, що на Сумщині вже 35 років мешкають могутні зубри?
Конотопська популяція зубрів складається з більш ніж 50 тварин і є другою за розміром в Україні. Вони живуть декількома стадами на території Сеймського регіонального ландшафтного парку.
Зубр - це великий бик, європейський вид роду бізонів. Вага сучасного дорослого самця може досягати однієї тони, довжина тулуба — 3 м, а висота у холці — 2 м. Більшу частину дня зубри сплять чи дрімають, а ввечері йдуть на пашу та водопій. На відміну від домашніх корів зубри мовчазні тварини, мукають вони лише зрідка і дуже тихо — їх не чути вже за кілька десятків кроків.Цікавою особливістю зубрів є те, що ці масивні тварини гарно стрибають.
Людей вони уникають. Якщо спробувати підійти дуже близько, то можуть погрожувати — метеляти головою, наставляти роги та злостиво сопіти. Відповідно, побачити їх на невеликій відстані, зазвичай можна тільки взимку, під час підгодівлі.
Зубр був поширений у давнину в лісах Європи, в Україні зник в XVI–XVII ст., сьогодні занесений до «Червоної книги України». Рідкісними тваринами на Сумщині опікується “Конотопське лісове господарство”.
Шелехівське озеро
Найдавніше озеро України знаходиться на Сумщині!
Ним вважається Шелехівське озеро, утворене ще за часів льодовикового періоду.
З висоти пташиного польоту озеро нагадує розігнуту підкову із "зеленою цяткою" острівця посередині. На берегах ростуть берези, верби, вільхи, вздовж яких можна знайти ожину, малину. Площа озера невелика – усього 7 гектарів
Вода в ньому чиста, прозора та дуже холодна, яка на п’ятиметровій глибині ніколи не прогрівається. Поруч в лісу, разом з дубами, ростуть груші, клени, акації та сосни. Північний берег озера, до якого пробиваються численні джерела, називають Гузирем. За невеликим ярком - залишки садиби поміщиків Селиховських, з якими пов'язують назву озера. Сотник Селехівський з’явився в цих краях в середині 17 століття разом із козаками-переселенцями з Правобережжя.
За переказами старожилів, місцева джерельна вода допомагає від багатьох недуг та додає неабиякої сили туристам під час подорожей.
В цих місцях можна побачити стежки, якими ходять дикі кабани, бобри,створюють природні бар'єри, загати, якими регулюють рівень озера. В північній його стороні більше водиться чистоводна риба: окунь, щука, линок, в південній домінує червоний карась та в'юн. Можна порибалити поплавковою вудкою.
Для насолоди краєвидами є невеликий островок з альтанкою і лавками, до якого веде місточок. Також туристам можна розміститися в наметі і насолодитись усамітненням з природою.
Доїхати до Шелехівського озера можна автодорогою Н07, яка веде з Києва до Сум. За Ромнами, біля села Штепівка, повернути на дорогу місцевого значення Т1906 в бік села Межиріч. Далі, на в’їзді в Межиріч треба повернути ліворуч, на північ, а через півтора кілометри – на ґрунтову дорогу, яка й приведе до потрібного місця. GPS-координати: 50.714464, 34.502572.
Гідрологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення Шелехівське озеро. розташоване географічно на території Межиріцької сільської ради Лебединського району Сумської області. Довкола нього мальовнича природа гідрологічного заказника місцевого значення «Шелехівський».
Яблуня-колонія
Єдина в світі яблуня-колонія, що родить ”молодильні” яблука, росте на Сумщині!
Це унікальне диво природи, віком більше 200 років, знаходиться в м. Кролевець Сумської області. Дерево-сад займає площу близько 1000 квадратних метрів на якій, у різних місцях, знаходяться 15 прирослих до землі стовбурів.
У яблуні-колонії давно вже немає її первісного материнського стовбура. Вважається, що яблуня-колонія знаходиться на перехресті магнітних силових ліній, і, можливо тому, коли один зі стовбурів має відмерти, його віти нахиляються до землі та приростають.
Пояснень цьому феномену не знайдено навіть відомим селекціонером Іваном Мічуріним. Набравшись сил, вже не віти, а деревця піднімаються знову догори, рясно вкриваючись цвітом навесні та червоно-білими, приємними на смак, яблуками, восени.
Борщ з яблуками з диво-яблуні, за рецептом Тетяни Сокур, в 2019 році на етнофестивалі «Борщик у глиняному горщику» в Полтаві отримав Гран-прі та визнаний одним з кращих серед 60 приготовлених борщів.
Люди кажуть:
За повір’ями старожилів, у того, хто постоїть притулившись до стовбура спиною минають болі в спині. Навіть кожен, хто просто постоїть в лоні яблуні відчуває якусь силу, що додає жаги до життя.
Молодята приїжджають сюди, відразу, як побралися, щоб зміцнити сили та любовь для подружнього життя.
Ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Яблуня-колонія” унікальний об’єкт природно-заповідного фонду України..
Сьогодні, до речі, відзначається Всесвітній день матері-Землі. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка була затверджена з цього приводу в 2009-му році відзначалося, що термін «Матінка-Земля» досить поширений в різних культурах і загальноприйнятий у більшості країн світу, відображає чіткий взаємозв’язок між людиною та нашою планетою.
«Євангеліє Калнишевського»
“Євангеліє Калнишевського” - шедевр українського ювелірного мистецтва XVIII ст. та найцінніша прикраса експозиції музею меморіального комплексу Калнишевського. Його подарував храму на своїй батьківщині, що у селі Пустовійтівка на Роменщині, останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський.
Срібний з позолотою карбований оклад для книги виготовив у Києві талановитий майстер-золотар козацької доби Іван Равич. Євангеліє переплетене дубовими дошками, обгорнуте позолоченими листами та прикрашене накладним срібним різьбленням. Плетіння й застібки були теж срібними. На лицьовій стороні цього Євангеліє є зображення Богоматері, Іоанна Богослова та апостолів- євангелістів.
Для виготовлення оправи було використано більше ніж пуд срібла (1 пуд =16.38 кг), її довжина - більш півметра, ширина - 34 см, товщина - 10 см
Вартість такого коштовного дарунку, на той час, складала більше 500 рублів.
Для прикладу в XVIII столітті за 1 рубль на базарі можна було придбати близько 19 кг хліба чи 14 л горілки, 8 кг високоякісного тютюну, 200 кг жита, 50 кг пшениці, 200 цеглин.
Євангеліє було відреставроване в 2016 році до 325-ї річниці від дня народження останнього Кошового отамана Запорозької Січі, в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України.
Круглий двір – місце проведення яскравих фестивалів
Унікальною архітектурною перлиною є садибний комплекс з трьох будівель садиби Кеніга та Круглого двору (18-19 століття). В головному будинку жив і працював композитор Петро Чайковський. Круглий двір, дуже схожий на фортецю, жодного разу не використовувався за військовим призначенням, в часи князя Голіцина приймав театральні та циркові вистави, а сьогодні тут відбуваються видовищні фестивалі «Стара фортеця», «Чайковський Fest», «Схід-рок». Ззовні Круглий двір – це високий мур із чотирма вежами та в’їздною брамою. Всередині нього відкритий майданчик, навколо якого розташовані трибуни. Збудований Круглий двір братами Надаржинськими у 1749 році заради забави (прибрати). Це найдавніша громадська споруда північно-східної частини України, яка збереглася до нашого часу, та не має аналогів в українській архітектурі. За часів володарювання поміщиків Голіциних Круглий двір облаштували під цирк та стайні; під стінами містилися триярусні ложі для глядачів. За Радянського Союзу, коли в Круглому дворі розміщувалася база райспоживспілки, тут сталася пожежа, яка завдала значних пошкоджень зовнішній та внутрішній частині будівлі. Силами тростянецької громади пам’ятку було відновлено. Нині у Круглому дворі проводяться фестивалі та загальноміські творчі заходи.
Поруч Палац Голіциних. Розкішна садиба у стилі неокласицизму з елементами бароко була побудована спадкоємцями Тимофія Надаржинського у 1762 році. Рід Голіциних отримав будинок у якості приданого. Вони володіли палацом до 1874 року, згодом продали землі купцю Марку, а той перепродав цукрозаводчику Леопольду Кенігу. В інтер'єрі чудового палацу збереглися парадні сходи, що ведуть на другий поверх, дверні портали і танцювальний зал, оздоблений ліпниною і скульптурою. Палац розташований у розкішному парку з озером і чудовими парковими скульптурами. Садибу відвідали чимало знаних та відомих людей тих часів. Одним із найвидатніших гостей палацу був композитор Петро Ілліч Чайковський. У 1864 році він приїхав у Тростянець на запрошення О. Голіцина. Саме тут, він написав свою першу увертюру до драми "Гроза". На честь великого композитора у Тростянці назвали парк, а у 1964 році встановили пам’ятник. Це єдиний в світі пам’ятник цьому композитору, відтворений на повний зріст.
Музей шоколаду у місті Тростянець сподобається ласунам. Колись тут працювала фабрика шоколаду «Україна». Вона і надалі діє, але вже у складі відомої корпорації. Гостям закладу покажуть процес створення популярного десерту і розкажуть про історію цього виробництва. Музей був заснований у травні 2012 року Тростянецькою міською радою. Створення експозиції тривало понад рік. Протягом цього часу визначили концепцію, зібрали експонати і створили інтер'єр у кімнатах музейного закладу. Музей розташовано у будинку графа Кеніга. Приміщення має 3 зали: «Корона», «Мілка», «Якобз». Тут представлено понад 1500 експонатів, які демонструють історію шоколаду, рецепти його створення і процес виготовлення. Також у кімнатах встановлено багато декоративних фігур, виготовлених із шоколаду. Вдихніть на повну цей дивовижний і п’янкий аромат!
Матеріал підготовлений за співпраці з відділом промоції та туризму Сумської ОДА
