“ДИВОСВІТ СЛОБОЖАНЩИНИ” - екологічна стежина, розташована на території Великописарівського відділення Гетьманського національного природного парку на Сумщині, вражає своєю красою і дозволяє відпочити, насолодитись природою і цікаво провести час.
Що ми і зробили разом із провідним фахівцем із екологічної освіти М.П.Обідцем.
Він показав нам далеко не всі цікаві місця цього парку, бо за один день їх фізично не побачиш, такий він великий, а також розповів історію його створення.
- Гетьманський національний природний парк (ГНПП), створений Указом Президента України 27 квітня 2009 року. Він пролягає територіями Великописарівського, Тростянецького та Охтирського районів. Загальна його площа сягає 23360,1 га.
Основне завдання національного природного парку — це збереження, відтворення і раціональне використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, охорона та відродження річки Ворскли. Унікальність Гетьманського національного природного парку полягає в тому, що тут збережено різноманітні типові ландшафти Лівобережного лісостепу — від низинних заплав і боліт до корінних дубових лісів.
Із усіх річок Сумщини саме заплава Ворскли найменше зазнала втручань людини у природні процеси. Ворскла є однією з найчистіших і найкрасивіших річок України. Загалом у долині Ворскли розташовано 12 заповідних урочищ. Гетьманський Національний Природний Парк створений на базі трьох гідрологічних заказників загальнодержавного значення: Бакирівського, Климентівського та Хухрянського.
Назва парку пов’язана зі славними козацькими традиціями Сумщини. Наприкінці жовтня 2013 року на території Великописарівського відділення ГНПП було відкрито екологічну стежину “Дивосвіт Слобожанщини”. Вона — унікальна форма поєднання і відпочинку, і еколого-просвітницької роботи території парку.
Задум відкриття екологічної стежини виник у керівництва парку ще давно, але потрібен був час, щоб вибрати маршрут, який би охоплював якомога більше різноманіття рослинного і тваринного світу території парку. У результаті цього працівники Великописарівського відділення розробили декілька маршрутів, і нинішня стежина — оптимальна з точки зору і пізнавального, і туристичного спрямування.
Еколого-пізнавальна стежина «Дивосвіт Слобожанщини» передбачає пішохідну або велосипедну екскурсії. До речі, помандрувати по території Великописарівського відділення ГНПП можна не лише екологічною стежиною, а й пройти водним маршрутом на байдарках по річці Ворсклі. Відвідувати стежину охочі мають змогу в будь-яку пору року.
Для проходження маршруту Великописарівське відділення ГНПП може надавати велосипеди, намети. Є намір придбати лижі.
Стежка бере початок із правого берега річки Ворскли біля села Лугівки. Протяжність маршруту — близько 10 км. Час проходження маршруту на велосипедах — 2-3 години, пішохідного — 4-5 годин. Існує також скорочений маршрут екологічної стежини протяжністю близько 3 кілометрів. На стежині передбачені місця для відпочинку з інформативними стендами. Для зручності подорожей працівники парку змайстрували пішохідні місточки через ярки й низовини. А щоб відпочивальники часом не заблукали без екскурсовода, на шляху встановлені вказівники маршруту.
Конкретно екскурсія розпочинається з урочища Юсупове в лісовому масиві, в якому ростуть різноманітні дерева. Влітку можна поласувати суницями, малиною, а восени назбирати горішків ліщини, грибів, скуштувати ожини.
У квітні у цьому лісі — дивовижна краса, здається, що два неба: одне над головою, інше — під ногами. Весь грунт у лісі вкритий скатертиною з безлічі синіх-синіх, блакитних, фіолетових, рідко білих пролісків.
Потім зацвітає ряст із рожево-фіолетовими, інколи білими квітами, пшінка або чистяк весняний із жовтими блискучими квітами, гусяча цибулька, медуниця темна та інше. Пізніше зацвітають черемха, конвалія, калина лікарська, розхідник звичайний. Мандруючи стежкою, можна побачити різних джмелів, диких і домашніх бджіл, різноманітних метеликів, жуків — від маленького сонечка до великого, занесеного до Червоної Книги України рогатого жука-оленя.
У травні буває багато хрущів звичайних, а пізніше — мармурових, із білими плямами. У сутінках на них полюють кілька видів кажанів або рукокрилих. Це — єдині літаючі ссавці. Всі види кажанів занесені до Червоної книги України.
Наступна зупинка — Тернове озеро або Тернова Яма. Коли вийдеш із лісу на луки, можна побачити перед собою березовий гайок, сосновий ліс і мальовничу, порослу дубовим лісом, гору. По луках, крім озер Тернове та Довге, розкидані й інші невеличкі водойми, де серед різних видів осоки, очерету, рогозу, ситнику знаходять собі притулок дикі качки — чирки і крижні, водяться ондатри, водяні щури, є риба (золотий, який занесений до Червоної книги, та сріблястий карась, в’юни). Із земноводних — озерна жаба і тритон звичайний, джерелянки жовточеревні з отруйним слизом.
Тут часто можна зустріти вужа, також трапляється черепаха болотяна. В озерцях легко знайти молюсків: ставковика звичайного або равлика-котушку. За комарами і мухами полюють бабки. Серед метеликів біля озер можна побачити лимонницю, білана капустяного, адмірала, кропивницю, павичеве око денне і навіть махаона, якого занесено до Червоної книги України.
На сухих підвищених місцях ростуть різні види тонконогових, дивина густоквіткова або скіпетровидна, нечуйвітер волохатенький, цмин пісковий, деревій, щавель кінський та інші види. За луками слід перейти в сосновий ліс, де праворуч розмістився березовий гайок. На узліссі можна зустріти красивого птаха з чубом на голові: це одуд. Його пташенята в разі небезпеки використовують біологічну зброю: вистрелюють напівперетравленими рештками їжі в нападника…
Такого смороду важко позбутися. Далі стежка виводить із лісу, робить поворот праворуч, і слід рухатися до наступної зупинки «Черв’якова гора». Колись тут жив хазяйновитий чоловік, добрий господар, який дуже любив свою землю і постійно трудився на ній, як той черв’як. У народній пам’яті саме від цього залишилася назва Черв’якова гора.
Повертаємо ліворуч, заходимо до яру. Тут, у дубовому лісі, ростуть два види липи: серцелиста і широколиста. У яру є невеличка водойма, де росте осика або тополя тремтяча. Осиковий кілок і хрест із неї колись вважали зброєю і захистом від нечистої сили.
Далі, вглиб яру, можна побачити встановлену годівницю для диких тварин. Тут узимку працівники ГНПП викладають сіно, коренеплоди, сіль-лизунець. До годівниці навідуються козулі, кабани, лосі. Тут мешкають лисиці, борсуки, єнотовидний собака, інколи з інших місць заходять вовки. Є білка, куниця, ласка, горностай.
У дубовому лісі ростуть запашна конвалія, копитняк європейський, купина лікарська, трапляються вороняче око звичайне, декілька видів папороті. Це рослини лікарські, але отруйні, і їх використання потребує обережності. Також у лісі багато ліщини, на узліссях і галявинах ростуть терен, шипшина, глід, дикі яблуні і груші. Далі стежина виходить із яру і підіймається на так звану Лису гору.
Наступна зупинка екологічної стежини — Скіфські кургани. Тут, на високих глинистих пагорбах, відрогах Середньоруської височини, зберігся багатий і різноманітний степовий рослинний покрив. На горі виявлена ковила волосиста, сон чорніючий, звіробій, материнка, шавлія, залізняк бульбистий, ластовень лікарський, миколайчики плоскі і польові, заяча конюшина, головатинь звичайний і круглоголовий та інші, багато видів злакових трав…
Тут ростуть також поодинокі розкидані кущі глоду криваво-червоного, декілька дерев глоду чорноплідного, шипшина та кущі колючого терну, трапляється дика груша і яблуня. Цей природній степовий комплекс зачарує кожного своєю красою, мальовничими краєвидами, пахучим гарячим повітрям, напоєним ароматом квітів і цілющих трав. А з курганів видно і маленьке село під горою, з такою промовистою назвою — Земний Рай, видно аж до м. Грайворона Бєлгородської області Російської Федерації, а також старі сади під горою, лагідну красуню Ворсклу, Лукашівку, Олександрівку, Велику Писарівку, Лугівку.
А далі, вниз по Ворсклі, на горі видно опору високовольтної лінії електропередачі. Вона стоїть над селом Вільним, там, де колись у XVІІ ст. стояла фортеця Город Вольный або Вольный Курган. З її побудовою і з’явилися документальні згадки про населені пункти нашої місцевості. Час повертатися, тому слід спускатися з гори вниз, в урочище Вуглицьке, що згадується в історичних джерелах ще з часів татарських набігів.
Тут гніздяться 3-4 пари сірих журавлів, водяться перепели і куріпки, багато злаків і бобових, а ще ростуть деревій, звіробій, королиця звичайна з великими білими квітами, яку в нашій місцевості називають ромашкою, та багато інших. Стежка виводить на берег Ворскли. Тут, у тіні верб, тополь, дубів або сосен можна перепочити і скупатися. У Ворсклі водиться понад 20 видів риб, серед них — червонокнижні — ялець звичайний, минь із родини тріскових, золотий карась. З’явилась у Ворсклі і нова невеличка рибка — колючка багатоголкова.
Десь із 80 років XX ст. по Ворсклі розселилися бобри — найбільші у нашій місцевості гризуни. Ймовірно, вони прийшли сюди із заповідника «Лес на Ворскле» Російської Федерації. Зараз це масово поширений вид, але полювання на бобрів заборонено. У Ворсклі живе і видра річкова — вона занесена до Червоної книги України.
На мілинах, біля заростей очерету, можна побачити чаплю сіру та велику білу чаплю, а вночі почути голос рудої чаплі — бугая. В декількох місцях по Ворсклі живуть і виводять потомство білі лебеді-шипуни, в очеретах гніздяться качки, водяться водяні курочки, там же полює лунь очеретяний, живуть декілька видів очеретянок.
Ще слід згадати, що в Урочищі Юсупове над Ворсклою можна побачити малопоширені, багатьом не знайомі, вітамінні плодові культури: лимонник китайський, айву японську, аронію або горобину чорноплідну, обліпиху крушиновидну.
Далі подорож наближається до кінцевої зупинки екскурсії («Озирнись, згадай, запам’ятай»). У затінку сокорів на виході з урощича Юсупове на березі Ворскли приємно буде відпочити, згадати й усвідомити все побачене і почуте під час мандрівки еколого-пізнавальною стежкою «Дивосвіт Слобожанщини», відчути серцем і душею всю красу нашої землі, рідного краю, Гетьманського національного природного парку, зрозуміти свою особисту відповідальність за збереження унікальних природних ландшафтів Слобожанщини і всього довкілля.
Що ж до байдарочної екскурсії по чарівній тихоплинній Ворсклі, то вона — цікава і пізнавальна як для туристів, так і для допитливих натуралістів. Протяжність маршруту може бути різною в залежності від складу групи. Як правило, це похід вихідного дня (протяжність 15-20 км).
Похід за маршрутом Велика Писарівка — Полтава триватиме 7-8 діб. Але це вже лише для більш досвідчених мандрівників-байдарочників. Про популярність екологічної стежини свідчить те, що за період її існування на відпочинку і цікавих екскурсіях побували тут волонтер, громадянка США, а також громадяни Франції, жителі Литви і Латвії, інші відвідувачі майже з усіх областей України, включаючи і Закарпаття. Сюди приїздили журналісти з Києва, телебачення з Сум.
Усі вони були в захваті від почутого і побаченого. На території ГНПП проходять практику студенти і працюють науковці Сумських, Полтавських і Харківських вищих навчальних закладів.
На жаль, коштів на розвиток парку не вистачає. Тому працівники ГНПП стараються власними силами й за допомогою співпраці з районною станцією юних натуралістів, школами, ліцеєм прибирати береги річки, облаштовувати місця відпочинку, територію екологічної стежини, висаджувати дерева тощо. Допомагають також сільські і селищні ради. Велику допомогу у популяризації екологічної стежини надає Олексій Мовчан, який створив шість відеофільмів про подорожі екологічною стежиною «Дивосвіт Слобожанщини».
Олена ТЯГЛЕНКО
