Маленькою цяточкою на географічній карті Сумщини позначено українське село Сергіївка. Таких населених пунктів, мабуть, - тисячі.
Але з героїчних і трагічних сторінок історії кожного з них складається історія нашої великої Батьківщини. Перша згадка про село Сергіївка в офіційних документах відноситься до 1850 року, тобто цьогорічна дата – ювілейна: 170 років від дня заснування.
Від містечка Крига (нині – райцентр Білопілля) простягався довгий та широкий громадсько-торговий шлях, який тягнувся до поселення Терни, а потім – на Недригайлів, Ромни, Ромадан і доходив до Криму. Цим шляхом проходила жвава торгівля: вони везли купецькі обози, ремісницькі вироби, а з Криму – сіль та інші вантажі.
Вздовж цього шляху за 20 км від міста Крига в 1850 році почали переселятися поселенці з Вінничини та Харківщини. Одне з таких поселень носило назву Сергіївка. Першим поселенцем вважається багатий економ Сергієнко, який розпочав будівництво економії біля шляху. Тому і село, що народжувалося, було названо за його ім’ям – Сергіївка.
Економ Сергієнко на території села (де тепер приміщення сільської ради) збудував господарство своєї економії. Більшість селян працювала в економії, хоча були й такі, котрі господарювали самостійно. Село забудовувалось, селяни на земельних наділах інтенсивно вели своє господарство. Основним заняттям селян було землеробство та тваринництво.
Але поряд із цим багато селян займалося бортництвом. У загальній кількості у Сергіївці налічувалося 300-350 бджолосімей. У селі до 1928 року в наявності було понад 12 вітряних млинів, чотири молотильні машини, дві олійниці та одна круподерня. Люди жили заможно. На той час у селі налічувалось 450 дворів із загальною кількістю населення 1200-1500.
Як і всю нашу країну, Сергіївку теж не оминули події революційних часів та колективізації. В ті жахливі 30 роки влада жорстоко розправилася з трударями, відбираючи всі пожитки. Десятки родин розкуркулили та вислали до Сибіру, більшість із них не повернулася до рідних осель.
У 1930 році під час масової колективізації в с.Миколаївка Тернівська організовано колгосп ім. Калініна, в с. Сергіївка - сільськогосподарську артіль «Новий мир». Першим її головою був Гнат Йосипович Логвиненко. Але спочатку в селі був організований ТОЗ, куди ввійшло 14 дворів.
Так почалися спільний обробіток землі та господарювання. Вступ до колгоспу продовжувався. Першим трактористом в нашому селі, який заїхав у село на тракторі «Маккорнік», був Федір Іванович Голінський. Згодом велику допомогу колгоспам надавали МТС.
Після розкуркулення на долю земляків випала ще купа нещасть. Одна з найстрашніших трагедій – це Голодомор 1932-1933 років, який забрав життя не однієї сотні мешканців сільської ради. У липні 2008 року відкрили пам’ятний знак односельцям – жертвам Голодомору.
Але навіть Голодомор не був закінченням страждань. Наше село, як і всі інші села України, потерпало від страхіть війни з гітлерівцями. На фронтах у боротьбі з окупантами брав участь 441 наш земляк із Сергіївки, Миколаївки Тернівської, Ганнівського та Гезівки. 269 земляків полягли смертю хоробрих, ціною власного життя наблизивши світлий день Перемоги. 175 із них, нагороджені бойовими орденами в період війни, повернулися до рідних осель.
На честь односельців, загиблих у роки війни, в с. Сергіївка встановили пам’ятник Невідомому солдату та меморіальну стіну, на якій викарбувано імена загиблих односельців.
На території сільської ради проживає учасник бойових дій в Демократичній республіці Афганістан Анатолій Миколайович Осиковий.
Не стали сергіївці й осторонь подій на сході нашої країни 2014 року. Територіальну цілісність України захищали Євген Миколайович Артеменко, Дмитро Миколайович Гордієнко, Віктор Анатолійович Шестаков, Євген Володимирович Шуляк. Нині зі зброєю в руках воюють на сході Микола Анатолійович Сташко й Іван Миколайович Мокренко.
На жаль, не обійшлося без втрат: 24 серпня 2018 року на Донбасі загинув Станіслав Васильович Д’яконов. Пам’ять про свого героя-односельця земляки зберігають у своїх серцях.
