Не одне покоління жителів міста і району звикло стригтися, робити зачіски, отримувати інші перукарські послуги у найстарішому серед подібних закладів – перукарні «Локон».
Утім, нині на вікні, в яке ми бачили, як працюють перукарі, з’явилося ось таке оголошення:
Скажу чесно: я особисто не є клієнткою перукарні «Локон», тож не придивлялася, що там за вікном, поки мене не зупинила жіночка і запитала: «А куди перукарня переїхала, Ви не знаєте?». Тут я перечитала оголошення і зрозуміла, що перукарні на звичному місці вже немає. Зачинені вікна теж нічого не прояснили, тож я пішла за вказаною адресою, аби дізнатися, куди переїхала перукарня і чому.
На вході у торговельний комплекс «Центральний» на вулиці Соборній не знайшла ніяких пізнавальних знаків, зайшла всередину і побачила напис «Перукарня».
У невеличкій кімнаті працювала одна перукарка - Оля. Стояло одне крісло, дзеркало, стілець для клєнта і …все!
Невеличка кімната і один майстер нічим не нагадували колишню улюблену для багатьох перукарню «Локон». Оля розповіла, що в "Локоні" вона працювала два роки. Після закриття перейшла ось у це приміщення, яке самостійно орендує.
- Нашу перукарню закрили місяць тому, бо закінчився строк оренди з власником приміщення. От ми і пішли, хто куди. Більшість колишніх колег - фактично на заслуженому відпочинку і зараз вдома. Я продовжую працювати за фахом. Багато людей думають, що «Локон» переїхав сюди, і колишні клієнти приходять і шукають тут своїх улюблених майстрів. Я всім пояснюю, що перукарні «Локон» вже немає. Дехто відверто обурюється, хтось сумує, хтось байдуже цікавиться іншими адресами і йде туди, - розповідає перукарка.
До розмови долучилася мама хлопчика, якого Ольга стригла:
- Я завжди ходила в «Локон»: і стриглася там, і робила зачіски. Навіть коли у місті відкрили інші перукарні, то більше довіряла «Локону». І дуже шкода, що зараз немає цієї перукарні. Скільки себе пам’ятаю, вона працювала там завжди.
Знайшла я і людину, яка працювала у «Локоні» від відкриття і до останнього дня роботи. Це - Марія Василівна Муха.
- Я прийшла працювати в тоді єдину і дуже популярну перукарню у 1967 році, у рік її відкриття, - говорить жінка. - І, як капітан, пішла з неї останньою. Тож усе життя – в «Локоні». Іншого місця роботи не уявляю. Тоді у перукарні працювало шість майстрів: чотири жіночі і два чоловічі, у дві зміни. Розпочинала у чоловічому залі. Спочатку навчалась, як тоді казали: була «під рукою». Тоді ніхто не вчив на якихось курсах чи в училищах. Працювали поруч із майстром: він тобі показує, а ти повторюєш. Вчилися робити все: «хімію», фарбувати, стригти, робили укладки і весільні, і просто святкові. Могла працювати і в чоловічому залі, і в жіночому.
Як розповідає Марія Василівна, "Локон" був єдиною перукарнею, тож сюди приїздили і з району, і з Ворожби. Чергу займали з 5 ранку, бо «попередній запис» з’явився вже пізніше. Рініше була жива черга.
Вхід в перукарню "Локон". Фото 70-х років Миколи Зарка
- Хочу згадати добрим словом своїх колег, з якими багато років дарували людям красу. Серед них - Домна Демидівна (на жаль, прізвище вже не пам’ятаю), Марія Никифорівна Галун, Лідія Никифорівна Савчук, Ольга Миколаївна Лобанова, Галина Іллівна Лапченко, Лариса Павлівна Цупрунова, Антоніна Павлівна Коваленко, Антоніна Миколаївна Штихно, Раїса Олександрівна Брахно і єдиний наш чоловік-колега Іван Степанович Пономаренко.
Зараз багато хто відійшов у інший світ, хтось - на пенсії. Так склалося життя, що перукарня не працює. Звичайно, шкода, бо дуже велика історія. Бажаю всім сучасним перукарням пропрацювати у Білопіллі не менше півстоліття! - говорить пані Марія.
Так виглядав вхід у перукарню у 2005 році
Фото Миколи Зарка.
Зараз на місці перукарні кафе ПАБ.
залишились лише спогади і багато нових перукарень, які, навряд чи пропрацюють 53 роки. Але я цього їм бажаю.
Фото Миколи Зарка.
