Сьогодні прийшла сумна звістка: пішла у засвіти учитель фізичної культури Улянівської школи Людмила Федорівна Колєсник. У глибині душі розумію, що час невблаганний і людське життя має свої межі, однак стало порожньо і сумно на серці. І не тільки у мене...
Три улянівські групи соцмережі рясніють уже сотнями відгуків і співчуттів, і спогадів учнів, колег, односельців. Людмила Федорівна - то епоха, то історія Улянівської школи. Вона заслуговує на добрі слова і пам'ять.
Скільки себе пам' ятаю у школі, завжди вона там працювала. І до мене. І деякий час після. Завжди підтягнута, елегантна, ділова, серйозна і... усміхнена. Пам'ятаю її уроки: професійні, насичені, цікаві. У Людмили Федорівни вони були справжніми. Від розминки, відточування елементів, до відпрацювання практичних навичок. Зимою - лижі, спортзал, у теплу пору - стадіон. І так - щодня, рік за роком.
Для мене і однокласників її уроки були святом. Як ми їх чекали! А скільки змагань, конкурсів, тренувань... І на все знаходила час. Вона жила у школі і школою. Була професійною. Скільки ми тренувалися! Не просто бігали, стрибали чи ганяли м'яча. Під її керівництвом до тонкощі відпрацьовували елементи, допоки не досягали результатів.
Л.Ф.Колєсник
Була емоційною. Пам' ятаю районні змагання. Уся була в переживаннях та емоціях. І скільки радості й гордості за кожен успіх, за кожну перемогу. Була людиною. Уже закінчивши школу, у вузі я професійно займався спортом. При зустрічах завжди розпитувала, цікавилася нюансами тренувань і... пишалася. Цього не заховаєш. І таким теплом і вдячністю наповнювалась моя душа.
Так само можуть сказати про Людмилу Федорівну десятки інших випускників школи. Кого навчила, виховала спортсменом, допомогла вибрати життєву стежину. І кажуть. І люблять. І гордяться, що в житті був саме такий НАСТАВНИК.
ЇЇ життя тісно пов'язане із селом і школою. Тут її знали, поважали, цінували. Я не знаю про нагороди Людмили Федорівни. Мабуть, були і немало. Вона заслуговує найвищих. Та краще людської вдячності і любові не придумаєш. Це найвища відзнака. Людмила Федорівна їх мала. Далеко не всі цього досягають.
Схимонахиня Софія (Л.Ф.Колєсник)
А ще вона була тещею Президента В. Ющенка. Я знаю точно: він вважав її другою матір'ю. Поважав і цінував. Здається, людина мала все. Але залишалася простою, доступною і ніколи не акцентувала на цьому увагу. Довгий час залишалася жити в селі, допоки здоров' я не почало підводити. Розбиралася в людях, не терпіла фальші. Надзвичайно любила онуків. І життя.
Земне життя Людмили Федорівни Колєсник закінчилося. Та не скінчилося духовне. Упевнений: її пам' ятатимуть і учні, сотні учнів, і колеги, і односельці. Бо вона заслужила і пам'ять, і вдячність своїм життям, своєю працею, відданістю професії, неспокійним і щирим серцем.
Пам'ятатиму і я. Вклоняюся Вам, УЧИТЕЛЕ і ЛЮДИНО.
Зі скорботою - вдячний учень.
Від редакції: фото Людмили Федорівни ми отримали від колишньої голови Улянівської селищної ради Людмили Каштенкової, якій передала світлини колишня невістка Людмили Федорівни.
