Третій місяць війни переконав усіх нас, що вона йде не лише на лінії зіткнення. Нинішня війна розпочаласявже давно і називається гібридною. А з 24 лютого почалась її нова фаза - бойові зіткнення.
Багато хто не був готовий до неї, бо не розумів попередньої стратегії саме гібридної війни. Інформація – не обстріли і під час її розповсюдженя ворогом сигнал «тривога» не лунає.
Але шкоди вона заподіює не менше.
Для діяльності інформаційно-диверсійних служб залучають тисячі «працівників»: від відомих пропагандистів соловйових-скабєєвих - до невідомих ботів, які сидять і пишуть тисячі коментарів у соцмережах, ведуть провокаційні групи, викликають своїми дописами відповідні реакції суспільства.
Для цього працює так зване ІПСО.
Що таке ІПСО?
Проста розшифровка – інформаційно-психологічна операція. Це дещо видозмінений переклад поняття Psychological Operations, PSYOPS. Значення, якщо максимально спростити, полягає в тому, щоб спочатку вплинути на настрої груп у суспільстві. На наступному етапі поширення таких настроїв прямо позначиться на діях представників цього ж суспільства. ІПСО застосовують і в мирний, і у воєнний час. Під час нинішньої війни йдеться про те, щоб передусім забезпечити загарбнику оптимальні умови для взяття під контроль територій, тобто зробити все, щоб українці не чинили опір російським окупантам.
До елементів ІПСО відносяться дезінформація, пропаганда, перебільшення певної інформації або применшення іншої, диверсії в тилу, кібератаки.
Часто певну інформацію запускають через майданчики пропаганди, щоб надалі вона поширювалася вже самими носіями, ставала «вірусною». Очевидною метою Росії зараз є деморалізація і паніка. Інформація почута «сарафанним радіо» - найбільш небезпечна. Люди схильні довіряти оточуючим, особливо якщо одну й ту ж інформацію з певними висновками оточення ширить масово. Часте формулювання - «влада приховує правду», тоді як лише той чи інший телеграм-канал або чат у вайбері представляється як єдине надійне джерело інформації.
Втім, більш глибокий аналіз «авторів» може показати синхронність публікації, помилки в мові або географії. Та й самі автори переважно є ботами, що ховаються за іменами Userrr1234. Часто для прикриття використовуються елементи патріотичної символіки, наприклад прапор чи герб на аватарках. При цьому боти нібито підтримують проукраїнську позицію, однак можуть, наприклад, вказувати сумніви в оприлюдненій офіційній інформації, тим самим підважуючи її.
Найскладніше з тим, що елементами ІПСО можуть бути і реальні події.
Так, можна зрозуміти людей, які налякані та стривожені, які перебільшують одну інформацію і недооцінюють іншу.
І в цьому стані їхня поведінка не завжди піддається логіці.
Цим користуються вороги під час впроваждення ІПСО.
Ось приклад. З усіх усюд линуть заклики: не публікуйте зайвої інформації, не допомагайте ворогу! І багато хто цей заклик влади і військових сприймає так, як нав’язують саме ворожі ресурси.
Страх перед публікацією, завищена підозрілість чи недовіра – це саме той результат, який очікують «іпсошники» ворога.
Маємо кілька прикладів як на рівні країни, так і на місцевому.
Ось як описує нещодавню ситуацію з вибухами на Київському бронетанковому заводі медіа-експертка, головна редакторка проєкту "По той бік путінської брехні", засновниця проєкту "НотаЄнота" Альона Романюк у матеріалі «Про ворожі ІПСО, журналістів і суспільство».
(Пам’ятаєте історію, як нібито після сюжету на 1+1 у Київський бронетанковий завод влучила бомба і постраждали люди. І другий сюжет, про нібито після фотографування на Яворівському полігоні військових і представників влади туди «прилетіли» ракети).
Ось як пояснює це наша колега
«Друзі, дивіться: один із найбільш важливих напрямків ІПСО - максимально нас усіх пересварити, підірвати довіру до влади, медіа, одне до одного. Щоб ми у кожному, хто нас оточує, бачили потенційного ворога.
Погана новина в тому, що заслані козачки дійсно є в кожному регіоні. Точно так само, як і корегувальники. І знову ж таки, корисних ідіотів ніхто не скасовував.
Журналісти чи влада навряд чи повідомляють своїми матеріалами якусь інформацію про стратегічні об'єкти, яких ворог не знає. Хоча до деяких сюжетів у мене теж є питання щодо їх доцільності саме зараз. То - окрема дискусія.
Чи знали рашисти про Яворівський полігон? Київський бронетанковий завод? Нафтобази? Знали. І про конкретні об'єкти, і чим вони займаються, і які у них потужності. Чому не стріляли одразу по них, а почали стріляти після появи конкретних сюжетів? Бо одна справа знищити військовий об'єкт, і зовсім інша - знищити об'єкт і підірвати довіру, пересварити всіх між собою.
P.S. Щодо методів ОСІНТ - розвідки за відкритими даними - так вони працюють. Їх використовуємо ми, їх використовують рашисти, їх використовують представники інших країн та структур тих країн. Але одна справа витягнути інформацію з картинки/сюжету і зовсім інша постфактум підігнати пошуки під уже відомий результат. Ворог знає, хто і куди звозить гуманітарку, якими дорогами її возить, хто приймає і як забезпечує. Знає про військові об'єкти, знає, у якому вони стані. І насправді бліцкриг зламався, в першу чергу, тому, що ніхто не зміг оцінити доладно наш бойовий дух і ненависть до загарбників. Нас можна завоювати тільки тоді, коли підірвати моральний дух і пересварити між собою. Це вже в історії було».
І вже після сюжету про бронетанковий завод на 1+1, коли ледь не лінивий обвинуватив журналіста Олександра Загороднього (наводчик, зняв сюжет, постраждали люди) з’явилась інша інформація.
«Державний концерн «Укроборонпром» заявив про затримання Службою безпеки України провідного інженера одного зі своїх заводів: ймовірно, він був причетним до ракетного удару по підприємству.
Співробітника викрив підрозділ безпеки самого заводу. Колаборант повідомив про наслідки ракетного обстрілу підприємства до росії. Крім того, було затримано ще одного коригувальника вогню по бронетанкових заводах «Укроборонпрому», про якого також повідомив підрозділ безпеки іншого підприємства.
Як зазначають у концерні, зрадником виявився колишній співробітник заводу, який надавав російським окупантам координати для завдання ракетних ударів по заводу, а також корегував вогонь після їх нанесення».
Вгадайте, скільки сайтів, дописів з’явилося з вибаченням Олександру Загородньому? Я не знайшла жодного.
Зараз через засланих агентів і просто людей, які хочуть, щоб про них говорили, «розганяється» тема крадіжок волонтерської допомоги.
Один дєятєль з прізвищем Щвець позіціонує себе як одногрупник путіна, живе в Америці і несе всіляку фігню у того ж Гордона в студії про те, що вже нібито англійці й американці знають про розкрадання волонтерської допомоги. І понеслось у багатьох групах, у деяких ЗМІ: «Волонтерська допомога не доходить до Армії, її крадуть. За кордоном скоро перестануть нам допомагати, бо у нас такі нечесні люди...». Тут же «підкидають» прізвища немов би «нечесних» і одразу з’являються «чесні», які обіцяють «розі-братись».
Мета таких розмов одна: створити негативний імідж України в світі, аби зменшити допомогу. А ще – пересварити в суспільстві волонтерів і армію, посіяти недовіру одне до одного.
А тепер питання: хто за цим стоїть?
Тож перед тим, як слухати всіляку маячню, звинувачувати когось у чомусь, поширювати страшилки подумайте: кому це вигідно?
І ще один яскравий приклад роботи ІПСО.
Пояснює та ж Альона Романюк.
«Магічне мислення. Із закликом молитви поширюють абсолютну маячню про «вирішальний бій, який відбудеться в найближчі години». Поширюють у соцмережах і називають міста: Маріуполь, Херсон, Харків тощо.
Закликають молитись і з текстом молитви.
Ситуація на Сході та Півдні - дійсно складна. Проте немає ніякого вирішального бою, це - фейк. Немає бою, в якому бере участь по 90 тисяч солдат з кожного боку, немає історії про те, що зараз ми візьмемо бій і або переможемо, або все - «нас роздавлять». Це - повна маячня, війна не ведеться так, як 5000 років тому. Ви ж бачите, що, окрім запеклих боїв на Сході і Півдні, рашисти атакують десятки українських міст ракетами та бомбами. Кожне українське місто потрібно буде звільняти від окупантів. І це не вирішується одним боєм.
ДО ВІДОМА. Ця інформація спочатку поширювалася російськими соцмережами з закликом молитися за штурм Азова. Потім «хтось» переклав текст українською і розповсюдив українськими месенджерами та фейсбуком. Саме так працюють інформаційно-психологічні операції ворога (ІПСО).
Люди, чиї рідні знаходяться зараз у Маріуполі, Харкові, Херсоні, і так не сплять. Ті, хто вірить у Бога, молиться. Хочете і ви молитися - моліться, але не поширюйте фейки і не розганяйте паніку».
І на останок – приклад місцевий
На кількох місцевих сторінках, приватних, почало з’являтися повідомлення про 19-річного «солдата-сироту», який загинув у бою. За нього просили помолитись… На фото сидів хлопак, тіпа «сирота» у військовій формі. І почалось у коментарях: «царство небесне», «спочивай воїн з миром», «земля пухом» і все, що зазвичай пишуть сердобольні користувачі ФБ. Ну да, з християнських мотивів сироту-то шкода.
Все то нічого, крім одного: інформація про цього «сиротку» поширювалася з російських груп і «оплакували» сердобольні … бійця днр, утирка, який реально йшов на війну і вбивав наших захисників. Це легко перевірилося через Гугл-пошук.
Після моїх втручань в цей «плач і жалібні коменти» повідомлення, як правило, видаляють.
А тоді воно знову де-ін-де та з’явиться знову.
І окрема тема цензури в умовах війни
У наступних номерах я розкажу власні історії про те, як мені забороняли поширювати інформацію від послів Британії чи Польщі, від голови Сумської ОВА та прокуратури. Поговоримо про цензуру в умовах і війни і наскільки вона виправдана.
Тож майте на увазі: інформація - це зброя. Не вистреліть собі в ногу!
