З Євгеном Кетришом ми познайомились в центральній ортопедичній лікарні Познані. Колега-журналістка Ілона Миклайчишин якраз знімала сюжет про прикордонника, який тримав рубежі України в ніч на 24 лютого. Нам теж хлопець розповів про свою службу, втрату побратимів, важке поранення та тривалу реабілітацію.
Знайомство в Познані
Про Євгена Кетриша
Євгенові 29 років. Він народився на Луганщині у прикордонному селищі Мілове. За свої роки вже пережив скільки, що вистачило б на сюжет книги чи фільму. У 9 років Женя втратив матір. Його виховала і виростила старша сестра Наталія.
Інколи Женя називає свою старшу сестру мамою. У них теплі, сімейні відносини.
"Женя і моя донька Софійка мають невелику різницю у віці. Іноді при сторонніх людях Женя називає мене мамою. Я завжди вважала, що у мене двоє дітей. Мій чоловік, військовий, для нього був і залишається прикладом для наслідування. Тож після школи іншого вибору професії у Жені не було. Закінчив відповідно навчання і пішов у прикордонники. До війни довелось навіть послужити у Донецькому аеропорту, коли там приймали Чемпіонат Європи 2012", – розказує Наталія.
Під час служби
Євген у 2014 був на луганському напрямку
Сестра каже, що у 2014 році, коли почалася війна на Донбасі, Євген служив у Луганському прикордонному загоні:
"Тож початок війни майже 9 років тому Женю зачепив одразу. Потім 7 місяців був у АТО, їхній загін росіяни постійно обстрілювали артилерією. Пізніше по ротації повернувся додому в Харків. Там служив з кінця 2014 по 2022. І от знову, бувши на зміні 24 лютого, зустрів війну вдруге".
Наталія згадує, як їхня родина зустріла війну 24 лютого:
"У мене чоловік військовий, донька служить воєнізованій структурі. Тож, почувши в Харкові перші вибухи, ми всі зрозуміли, що відбулось. Софія і Женя якраз чергували, а чоловік не перевдягаючись, у спортивному костюмі, побіг на службу. Згадала, що Женя телефонував напередодні ввечері й казав, що «у сусідів якийсь нездоровий двіж, хоч би "у гості" не прийшли".
О 4:20 на кордоні почули стрілянину
Євген Кетриш того дня якраз був на службі в селі Борисівка на Харківщині:
"Десь з 4.20 ранку ми почули стрілянину, а потім почався артобстріл нашого пункту. Своїм завданням вважав максимально зберегти життя своїх побратимів, повернути їх батькам. Все відбувалось блискавично. Одна бомба розірвалась в 3-5 мерах від нас і одного бійця відкинуло в болото. Я намагався його витягнути. І вдалось врятувати. Інші троє вже не відповідали. Майже втратив свідомість від болю, і побачив, що у мене фактично відірвана нога. Сам зупинив кров, намагався зв’язатись з командним пунктом аби пояснити ситуацію", — каже прикордонник.
За кілька годин майже знекровленого хлопця привезли у харківську лікарню, де і винесли вердикт: ноги немає, а за життя поборемось.
"Ці всі дні реанімації ми молились, збирали гроші й кров для Жені. Харків бомблять, немає то зв’язку, то світла. Не ходить транспорт. Треба багато ліків, кров капали фактично цілодобово. Тоді жили як на «автоматі» з однією думкою: аби вижив. Женя часто лежав без свідомості. Одного разу, прийшовши в себе, подивися на мене і прошепотів: «Ти ж мене не кинеш?» При ньому я не дозволяла собі плакати та зараз не дозволяю", – каже Наталка.
Вихід з реанімації був важким, ситуація в Харкові небезпечна, Євгена було переводити в іншу лікарню.
Після реанімації
"Знаєте, скільки зустріла добрих людей, скільки відчула допомоги? Сусід Жені по госпіталю, теж військовий, віддав ключі від своєї квартири, сказав: «Живіть там, поки Євген лікується у Львові», – продовжує розповідь Наталія.
Лікування в Польщі
Через кілька тижнів зі Львова Євгена гелікоптером доставили в Познань, де за спеціальною програмою підтримки поранених військових йому виготовляють протез:
"Коли нас перевозили зі Львова на військовому вертольоті, то лікар фактично весь час стояв біля Жені на колінах і слідкував за його станом. Ми всі хвилювались, як він витримає переліт після всіх перенесених травм і важкого лікування".
Підготовка до транспортування у Познань зі Львова
"Нормально переніс, коли б ще політав на натовських вертольотах", – ділиться враженнями Женя.
Під час розмови Євген багато жартує:
"На мене тут у лікарні пацієнти ходять дивитись, я вже майже зірка, то телебачення приїде сюжет знімуть, то провідають відомі політики".
Інтерв"ю польському телебаченню
Прикордонник, користуючись нагодою, звернувся до депутатки із проханням:
"От нещодавно провідала мене Юлія Тимошенко. Привезла класну футболку і смачного сала. Я її про це не просив. Але просив звернути увагу на проблеми таких як я. Зараз же багато захисників отримають інвалідність, важкі поранення. У багатьох зруйноване житло, у когось втрачено родину. Військові відають за незалежність найдорожче – життя і здоров’я. І від того, чи відчуватимуть вони підтримку, багато в чому залежить їх настрій та воля до перемоги".
Спілкування з народною депутаткою.
У перший день перебування в лікарні захисник повісив над ліжком два прапори – український і польський. Він вдячний дружній країні, яка допомагає нашій армії, захищаючи не лише Україну, а всю Європу від російської навали.
Прапори над ліжком Євгена
Життя триває і це головне
Євген попри всі труднощі, які йому довелося пережити, залишається на позитиві. Активно пише у соцмережах і радіє, що вижив:
"Кожен прожитий день – це нагода порадіти та подякувати за нього. Той факт, що я назавжди втратив ногу, я усвідомив в перші хвилини поранення. Але всі разом і лікарі, і мої рідні й Господь Бог зберегли мені найцінніше – життя. І вже від цього треба радіти. Зараз сучасні технології, медицина, підтримка рідних і друзів, мій молодий організм зроблять все, щоб я максимально не відчував проблем через відсутність однієї ноги. Поки що мені виготовили пробний протез. Я вчусь рухатись, з ним займаюсь фізкультурою, проходжу реабілітацію. Впевнений, що і на службу повернусь".
За заслуги перед Батьківщиною Євгена Кетриша було відзначено орденом «За мужність» III ступеня.
Зараз друзі Євгена збирають кошти на підтримку воїна, бо польська сторона оплачує лише частину курсу реабілітації. А попереду ще довгий час відновлення після важкої травми.
Допомогти захиснику можна за реквізитами: 5167803259709215 (Кетриш Євген Сергійович, ОщадБанк)
