Шановні читачі, передплатники, всі, хто залишається з нами! Всі ми переживаємо важкі часи, випробування на силу духу, на вміння об’єднатися, підтримати одне одного і допомогти нужденним. Війна навчила нас не лише ненавидіти ворога, а й цінувати ті радощі життя, на які раніше не звертали уваги.
Ми навчилися розуміти ціну найдорожчому – своєму життю і життю своїх близьких. Попереду - важкі випробовування. Світло в будинку, тепло, газ, інтернет – це вже не просто дрібниці комфортного життя, це - той мінімум, який тобі вже дарує щастя…
Багато з нас ще живе за інерцією, живе тими поняттями і традиціями, які ми принесли з собою з того, довоєнного минулого.
Ми їх обов’язково повернемо, але після Перемоги. А сьогодні всім нам треба навчитися цінувати ті, на перший погляд, дрібниці, які поєднують із «колишнім» життям, і які треба забрати з собою у майбутнє, аби не втратити зв’язок поколінь і часів.
Так, серед символів нашої історії, нашого минулого – газета. Хтось скептично скривиться: мовляв, навіщо цей паперовий клапоть, який уже давно і за формою, і за змістом віджив? Ми, мовляв, маємо інтернет, гаджети, і новини дивимось, і читаємо майже в прямому ефірі. Та ще й безкоштовно…
Так, прогрес і технологічний розвиток нікуди не дінеш. Але і в ньому є слабкі місця. Все, що швидко народжується, швидко й помирає. Одне натискання кнопки – і зникають усі ФБ, усі сторінки, всі електронки, всі фото в Інсті тощо.
Скажіть чесно, коли ви востаннє друкували фото чи хоча б зберігали його на виносний диск? Отож… А паперовий носій, хоч би який він був «відсталий», залишається свідком епох і життя людей.
Такий довгий вступ – це передплата «Білопільщини». Саме про передплату паперового її варіанта. Це - не проста традиція, це - вже причетність до історії. Залишайтеся з нами!
Сьогодні на всю Сумську область залишилося всього 17 регіональних газет із 42, що були колись. І серед них – «Білопільщина».
Закрилися такі колись монстри ЗМІ, як «Данкор», «Сумщина», «Ярмарок», «Діалог» тощо. Залишилися в основному колишні «районки», бо, як кажуть мої колеги-редактори, «нам відступати вже нікуди».
Так, лише ми напишемо і розкажемо про вас і для вас. Ні «Українська правда», ні гордони з «Єдиним телемарафоном» не напишуть про життя Білопільщини. Поки у нас є читачі й передплатники, поки житиме історія Білопільщини.
Ми - чи не єдине видання, яке не збільшило ціну на передплату. Наші колеги реально прорахували вартість паперу й інших послуг і мають обгрунтовані цифри – більше 500 гривень на рік. Ми залишаємося в ціні минулого року.
Ми не знаємо, як працюватиме пошта, чи матимемо доступний інтернет (без нього передати газету на друк ми не можемо), чи буде в редакції світло… Але ми точно знаємо, що скористаємося найменшим шансом зробити газету і надіслати читачам, які її чекають.
Залишайтеся з «Білопільщиною»!
Передплатити її можна як у листоноші, так і в редакції, або зателефонувати за номером 066-29-777-59.
Кошти теж можна перерахувати на картку і отримати передплату як на квартал, так і до кінця року.
Ми хоч трохи і молодші, на якихось 30 років, від «Волл-стріт джорнел» The Wall Street Journal, центральний офіс якої розташовано у Вашингтоні, але традиції виходу друкованим виданням зберігаємо.
Українські журналісти в центральному офісі газети у Вашингтоні
До речі, річна передплата на The Wall Street Journal коштує трохи більше 500 доларів. Усі їхні статті й інша інформація на сайтах - теж платні. За користування онлайн є передплата. Просто так не зайдеш і не почитаєш. Так зараз живе медійний світ, який поважає свого читача і традиції відповідальної фахової журналістики.
Поруч з всесвітньо відомим виданням і наша "Білопільщина".
З повагою головний редактор газети «Білопільщина» Наталія Калініченко.
