Думки з нагоди події – Дня місцевого самоврядування, яке відзначають в Україні 7 грудня.
З початку війни втрати у нашій громаді великі: гинуть люди, руйнується інфраструктура, знищуються села і об’єкти культури та освіти. Непоправної шкоди завдає ворог нашій економіці.
Але не менші руйнування відбуваються у наших інституціях, які б мали навпаки укріплятись і розвиватись. Я говорю про таку сферу, про такий напрямок роботи як місцеве самоврядування у Білопільській громаді.
Саме в переддень свята хочу висловити кілька зовсім не святкових думок. Так як традиції вітати з професійними святами у нашій громаді відійшли в минуле, то хоча б так нагадаю про існування (на папері) однієї з гілок влади – законодавчу.
Я обирався депутатом вже тричі. Працював у районній та обласній радах. Тож досвід роботи з керівниками маю достатній. Але вперше бачу абсолютне ігнорування представницького органу влади керівником громади. Якого, як і депутатів, обирали люди.
Сьогодні в громаді діє єдина інституція – самодержавство, єдиноначаліє, диктатура. Думки депутатів їхні права абсолютно ігноруються і брутально порушуються міським головою. Це не просто слова.
Це факти.
Лише в нашій громаді рік не обговорюються і не вносяться зміни до бюджету. Депутати, які на сесіях мають затверджувати всі зміни до бюджету, заслуховувати звіти про його виконання цього не можуть зробити бо публічні кошти, наші з вами податки – це найбільша таємниця. До розподілу і використання бюджету мають доступ лише обрані. Обрані нами ж на першій сесії міської ради члени виконкому. З 24 членів виконкому нині 19 отримують заробітну плату за підписом голови міської ради Юрія Зарка, і є його підлеглими. І сума зарплат, надбавок та інших стимулюючих виплат напряму залежить від слухняності та лояльності. Ще два члени виконкому – Руслан Прейс і Станіслав Кириченко вже не працюють на посадах, але числяться в цьому виконавчому органі влади.
Тож виконкомом, вважай, прямими підлеглими, ухвалюються будь-які рішення стосовно витрат бюджетних коштів. Виконком закриває школи, розпоряджається майном. І все в тиші та за сімома печатками. Лише про останні кілька засідань офіційно повідомив сайт Білопільської міської ради та і то без оголошення порядку денного і результатів голосувань. В результатах при ручному управлінні виконкомом ніхто не сумнівається, а от про розглянуті питання хотілось би почути більше ніж «важливі для життєдіяльності громади».
Замість співпраці з депутатами, нагадаю, кожен з них обраний людьми так як і міський голова, на не згодних з думкою голови чиниться шалений тиск.
Скарги у вищестоячі організації на тих, хто думає інакше вже стали традиційними. Тиск на родичів депутатів, які працюють у бюджетній сфері, безпідставне звільнення з роботи, залякування та погрози, цькування у соцмережах депутатів та їхню рідню… Це далеко не повний перелік методів роботи з депутатським корпусом Білопільської міськради.
Найвищий цинізм – це звинувачення голови бюджетної комісії Ірини Дегтяр у державній зраді після її коментаря у приватній соцмережі, де вона обурювалась непрозорими діями голови щодо витрат бюджетних коштів. Цього ганебного листа підписали 16 членів виконкому, один – двічі.
Ми нещодавно згадували жертв Голодоморів і політичних репресій. І ті, хто підписав цей донос, пішли класти квіти до пам’ятника жертвам політичних репресій…
Але є і зворотна сторона. Тим, хто лояльний і кому все одно, як витрачаються кошти громади – підвищення по службі, премії і надбавки, посади і фінансування, працевлаштування родичів.
Ми всі мешкаємо в одному місті. Щось приховати важко, бо наша громада – одна велика родина. І замість об’єднання і співпраці в цій родині сіється розбрат між тими, хто повинен брати на себе відповідальність і вирішувати всі важливі для міста питання. І хто ж як не самоврядування на місцях триматиме оборону на всіх фронтах: економічному, волонтерському, оборонному.
Чому в часи, коли на рахунку кожна копійка, міська рада за погодження виконкому виділяє кошти на утримання радіомовлення «Вир», яке не працює вже рік, приховує свої зарплати, утримує, в порушення закону, 5 старост, утримує відділ інформації, який не наповнює сайт і сторінки у соцмережах, величезні суми йдуть на задоволення судових позовів, які міська рада програє через неефективні управлінські рішення, виділяє кошти на інші незрозумілі заходи і цілі.
А головне - голова особисто не збирає сесій міської ради. Останній раз ми обговорювали і ухвалювали бюджет 25 грудня 2021 року.
До 28 листопада 2022 року жодного засідання бюджетної комісії, жодної інформації куди і скільки витрачено коштів. Лише з інтерв’ю різним телеканалам ми дізнаємось, скільки не сплачено до бюджету надходжень, який його дефіцит, скільки залишилось на території населення тощо.
Можливо треба згадати, що ми тут живемо і будемо жити далі. Я точно нікуди звідси не збираюсь їхати. І працювати, і захищати, і відбудовувати нашу громаду нам. І відповідати за все, що зроблено, а особливо, що не зроблено.
Тож в переддень свята ще раз закликаю до єдності і об’єднання зусиль на користь громаді і Україні!
Зі святом всіх, для кого самоврядування не просто слово і не сходинку в кар’єрі, а можливість реалізувати власні ресурси для тих, хто в тебе вірить і підтримує.
