Відомий український блогер Володимир Золкін із початку війни веде свій відеоблог, де спілкується з російськими полоненими вояками.
Таких записів - сотні годин. Буде час, послухайте, що кажуть вбивці, які прийшли на нашу землю знищувати нас. Послухайте, як вони розпускають нюні та ниють, що не хотіли нікого вбивати...
Я не часто дивлюсь ці відео, але періодично вмикаю канал, щоб, як то кажуть, «звірити годинник», подивитись, як змінюється риторика полонених і їхня географія.
Кого там тільки не було: від кадрових офіцерів до погано розмовляючих російською бурятів. Кожен із них – потенційний вбивця. В цих інтерв’ю радувало одне – цей військовий злочинець вже нікого не вб’є і піде в обмінний фонд для визволення наших полонених.
Втім, одне з останніх інтерв’ю довелось передивитись. І не з першого разу я додивилась до кінця. Але раджу переглянути всім.
За столом – звичайний вбивця, який прийшов вбивати українців. «Незвичайність» його в тому, що він – уродженець Краснопілля, колишній прикордонник. Він прийшов зі зброєю на свою колишню батьківщину, де залишились його мама і тато, його брат та інші родичі. Він прийшов їх вбивати.
Це просто який треш, який сюрреалізм. Але це правда. Це генетичне сміття народилось, виросло в Україні, навчалось у Сумському аграрному університеті, служило прикордонником, а тоді «уєхало жить в Бєлгород, іскать работу». І там, у вересні цього року, потрапило під мобілізацію. І припхалось в Україну вбивати своїх земляків.
Воно несе всіляку ахінею, про те, що «боявся потрапити у в’язницю», що «так получилось…». Не вірю жодному слову цього покидька.
На питання журналіста «Чого ти не втік із рашки, не повернувся в Україну, не виїхав за кордон, а чекав, поки тебе спіймають і вдправлять убивати своїх земляків?» мовчить...
Відповідь одна: «Так получилось…»
З одного боку добре, що це чмо в полоні, адже нікого вже не вб’є. З іншого – скільки ще таких "однополчан" залишилось у полях та посадках, пити воду з калюж і вбивати нас?
Спочатку мені не дуже хотілось виставляти це відео. Я запитала у своїх краснопільських знайомих про родину цього зрадника.
- Так, у селищі мешкає його мама, батько, брат із родиною. Можна лише уявити, як їм тепер жити і вислуховувати все про свого сина і брата.. І фактично щодня жити під обстрілами, які здійснюють такі ж мобіки... - говорять його земляки.
Втім, я таки вирішила виставити це інтерв’ю. Не для того, щоб ятрити душу його родичам, а для того, щоб, можливо, зупинити інших.
Добре знаю десятки родин у Білопіллі, у яких із різних причин у росії залишились родичі. І де гарантія, що завтра репресивна машина рашки не змусить чоловіків іти воювати проти своїх же родичів в Україну?
Невже ви хочете, щоб і ваші родичі в кращому випадку потрапили в полон, у гіршому - їх вбили? Чому ваші родичі ще сидять у росії і платять там податки для утримання російської армії? Що кожен із вас зробив, аби змусити ваших родичів чи друзів покинути мордор, повернутись в Україну чи залишитись за кордоном?
Цього утирка мені ні краплі не шкода. Мені все одно – засудять його чи обміняють. Мене турбує інше: скільки ще наших, прости Господи, українців за народженням, сьогодні воюють і вбивають своїх же земляків? Скільки ще їх мобілізують і пригонять як гарматне м’ясо? Скільки таких можна зупинити і повернути? Чому ви ще цього не зробили?
Скиньте це відео вашим родичам і друзям у рашці. Вмовте їх, змусіть їх покинути рашку хоча б для власної безпеки, якщо вони ще цього не зробили.
Передивіться ще ці кадри і уявіть, що на них ваш сват-брат-син-зять…
