Зі скрипом і рипом офіційно розпочалась передплата періодичних видань в Україні. На жаль, сьогодні доводиться часто вживати слово «вперше». Вперше ми розпочинаємо передплату в зоні бойових дій на прикордонні в умовах, коли не те що про друковані ЗМІ, а про електроенергію та вчасне доставлення пенсій говорити не доводиться.
Торік ми ще в певних уявленнях жили інерцією минулих років, хотіли думати про те, що звичний ритм життя буде збережено. Але 2023 рік виправив усі наші уявлення: про елементарні комфортні речі в нашому житті, в тому числі й про вчасне і якісне доставлення поштових відправлень.
Ми живемо в нових реаліях. Більшість населених пунктів нашої громади – це громади прикордоння. Це старостати, які живуть під постійними обстрілами, які підлягають відселенню з п’ятикілометрової зони. Це громади, які поступово втрачають зв’язок із колишнім райцентром і не ототожнюють себе з Білопільщиною (без лапок).
Отримавши адміністративну незалежність від колишнього райцентру (зусиллями всіх, хто рвав Білопільський район на громади), жителі трьох громад потроху починають вибудовувати своє життя в системі «Нам Білопілля не указ, ми тепер незалежні і нам не цікаво, що там у вас робиться…». І всі ці роки в трьох громадах люди починають потроху будувати власне життя у своїй «бульбашці»: є своя громада, свій голова, свої проблеми.
Але Білопільська громада нерозумними діями колишнього керівництва, втративши єдність колишнього району (нагадаю, Лебединська громада, Буринська і низка інших фактично зберегли обриси колишніх районів) залишилась сам-на-сам під обстрілами в зоні бойових дій і з великими проблемами.
Я не про провал децентралізації, я про те, як сьогодні Білопільщина залишається фактично на передовій, і силами Білопільської громади витримує на собі найстрашніші випробовування. У Білопільській громаді найбільші руйнування, найбільше загинуло мирних людей, найбільше навантаження щодо підтримки військових.
На сьогодні об’єднати колишні території Білопільщини, не для того, щоб «викликати всіх на колегію і поставити завдання», а для того, щоб допомогти і підтримати один одного, може лише або керівництво області, або наша газета.
Я не знаю, як працює сьогодні районне та обласне керівництво щодо залучення спільного ресурсу для підтримки громади, яка страждає найбільше, бо комунікація розірвана повністю, я знаю, як працює «Білопільщина» (в лапках) для збереження спільного простору.
Ми, редакція газети «Білопільщина», яка не змінила ні назви, ні призначення, намагаємось з останніх сил зберегти нашу спільну історію, зафіксувати теперішній стан і разом думати
про майбутнє. Чи є воно у нас? Якби ми в цьому сумнівались, ми б іще рік тому закрили газету і, як більшість наших колег, перейшли в онлайн-формат.
На жаль, із минулого року в області закрилось до десяти друкованих регіональних видань. Вони припинили діяльність, бо «тепер у всіх телефони та навіщо та газета…».
Ці газети з більш ніж сторічними історіями «Прапор перемоги» (Охтирка, 105 років від дня заснування), «Будьмо разом» (Лебедин, більше 20 років), «Роксолана»(Охтирка, 30 років), «Вісник громади» (Суми, 5 років) та інші вже не внесені у передплатний каталог. А це означає, що всі архіви, всі історія територій та громад, яка знаходила своє відображення на шпальтах газет, зникла разом із ними.
Це питання не лише до жителів громади, а й до керівництва громад, району, області. Це питання не просто роботи редакцій, а збереження пам’яті та традицій.
Чи будуть років через 10 наші земляки шукати інформацію про життя території в Телеграм-каналах чи на сторінках ФБ? Шукати вони може і будуть, а чи знайдуть? Чи можете ви вже сьогодні сказати, яких руйнувань зазнала наша громада хоча б за два останні місяці? Хтось може і перегорне всі сторінки ФБ та Телеграм-каналів, якщо там збережеться ця інформація. Але в друкованому вигляді вона збережеться точно. Ми працюємо саме для цього.
Хоч би як хтось у силу різних причин намагався зруйнувати десятилітні зв’язки територій Ворожби з Білопіллям, Миколаївки з Річками, ми робимо все, аби їх зберегти. Не просто зберегти, а й робити максимум користі для всіх громад: поділитись досвідом, порадіти за успіхи, схилити голову в жалобі. Тож передплата газети – одна зі складових цієї пам’яті, нашої спільної
історії, яку ми творимо сьогодні.
Газета вже давно вийшла з колишнього новинного формату, бо новини ми зараз читаємо, а часто і чуємо в форматі реального часу. Але є ті жанри та матеріали, які варто збе-рігати й перечитувати. Саме над цим ми і працюємо. Працюємо і над тим, аби максимально зберегти можливість отримувати газету через традиційне поштове доставлення. Реалізовуємо її і в торговельних точках міста. Вивчаємо можливість редакційного доставлення в центри громад, аби не бути заручниками поштових послуг, які не завжди залежать від бажання поштовиків.
Цьогоріч ми ні на копійку не збільшили редакці витрати на друк газети. Все підвищення – за рахунок подорожчання поштових послуг.
Порівняйте ціни на передплату різних місцевих газет Сумщини.
Ми співпрацюємо з різними донорами і міжнародними організаціями для підтримки наших проектів, таких як «Спільнопілля» та «Вісник громад». Сподіваємось, що і наступного року ми випускатимемо ці додатки.
Все це можливо лише за вашої підтримки, шановні читачі. Нагадуємо, що передплатити газету можна у листонош, у поштових відділеннях, які ще залишились на території Білопільщини і завжди – в редакції газети.
Пам’ятайте: «Білопільщина» у нас - одна.
З повагою до всіх читачів головний редактор Наталія Калініченко.
