Карантин, про який ми чуємо на кожному кроці, миттєво увірвався у наше життя, і судячи з ситуації, залишився на тривалий час. Тому, якщо ми хочемо довго і щасливо жити, маємо дотримуватись встановлених правил не для когось, а, перш за все, для себе особисто.
Та це зовсім не означає, що ми повинні поставити життя на паузу… і чекати, просто з цим треба навчитись жити.
Але ж літо наче нашіптує: «Море кличе!», тому взявши крем для засмаги, шляпку та звісно маску, гайда поринати у справжнє літо з морським бризом.
900 хвилин або 54 тисячі секунд - 888 кілометрів українських доріг. А це ще той атракціон неочікуваних раптовостей!
Звісно, жінками з нестійкими моральними принципами, що чекають своєї долі обабіч узбіччя, вже давно нікого не здивувати. Також розповідь про Маріанську западину посеред автобану, теж звична справа для відчізняного автодору, але ровер на автомагістралі вночі, який змагається в швидкості з автомобілями! На додачу, такі ж, як ми сновиди, виїхали на зустрічну смугу знехтувавши правилами дорожнього руху і тим, що зовсім поруч за відбійником, з того боку, є смуга для зустрічного транспорту. І все це лишається зі світанком нічною пригодою. І стає такими дрібницями, коли тонеш в обіймах «морюшка» і звичний домашній затишок на бурхливе морське узбережжя.
Можна відмітити, що стан доріг у бік морського узбережжя у цьому році став кращим, порівняно з минулим.
До моря можна добратись різними способами: 12 годин на авто; потягом, але доведеться зробити купу пересадок і чекати на вузлових станціях довгенько; або, як рекомендує Google Maps, 6 днів 11 годин – пішки.
Для себе я обрала варіант – автобусом, бо він їде з Білопілля (кожного четверга) прямісінько до морського узбережжя.
І коли ранком мої ніжки відчули, як їх легенько лоскочуть хвилі, вдихаючи солоне повітря, розумієш – Нарешті, море!
Курортне
Зупинилась я у невеличкому селищі, до якого і прямує автобус, на березі Чорного моря - Курортне, до речі, назва відповідає дійсності. Курорт який комусь нагадує Португалію, комусь Каліфорнію, пейзаж нагадує берег океану. Тут море дійсно безкрає, що переливається смарагдовими й блакитними барвами. Пісок яскраво-гірчичного кольору, чистий берег, пологий захід у море – і здається, що ти не в рідній Україні, а десь на далекому острові посеред океану. Правда. Казка, яку створила природа.
Головною ж рисою, за якою можна вирізнити це село з-поміж інших – саме тут розташоване мальовниче урвище над морем.
Круча має чарівний вигляд у будь-якій частині дня, й краєвиди не поступаються італійським узбережжям, тож тут можна влаштувати спокійний відпочинок і незабутньо красиві селфі та фотосесію. До того ж, тут просто магічні сходи сонця.
Це місце, де можна забути про проблеми і просто радіти світанку, ясному небу і чистій, прозорій воді. Тут можна влаштувати спокійний відпочинок.
Приємним додатком є те, що через косу від моря, знаходиться Будацький лиман, також відомий під назвами Шаболат та Будакі. Грязі цього лиману прекрасно допомагають у лікуванні опорно-рухового апарату, дихальної системи, шкірних захворювань, органів травлення. На додаток до цього, чарівні екстраординарні фото в багнюці.
Коли сонечко відкинуло всі свої справи і почало загравати з хвилями, бешкетницями, вітерець бавив лінивих чайок, що поринали в його струмені свіжості подарованими морським бризом, ловлячи мрійливих рибок, які вже стали вечерею для пернатих. В той час, коли кожна наступна хвиля бігла, спіткалась, знову бігла і розбивалась об розпечений пісок, створюючи свою особливу літню сонатту, споглядаючи все це, ловиш на собі промінчики сонця, які лагідно торкаються тіла...
Але раптове голосіння: «Пахлава медова», «рибка, креветка, рапани, мідії», «солодка кукурудза» повертають у реальність пляжного рекламного маркетингу.
Хотілось би додати, що людей на пляжі менше, аніж завжди. Чи то спричинене початком морського сезону чи пандемією. Дотримуючись карантинних норм, люди ніжаться на сонечку, а є ті, хто бавляться з хвилями.
Як-то говорять, не морем єдиним. Звісно, на пляжі є купа різних розваг для дорослих і дітей, на різний смак і гаманець. Тут можна зробити собі боді-арт хною чи грати у волейбол, кататись на банані чи смакувати холодне мохіто.
Є іще багато цікавого: у центрі селища (або, у моєму випадку, на базі відпочинку, де, до речі, виявилось трохи дешевше) можна організувати собі цікаве дозвілля. За цей тиждень, який я провела «на морі», відвідала три чудові екскурсії. Оскільки Одесу я відвідувала раніше, і аквапарк у сусідньому селищі мене не цікавив. Для себе обрала інші напрямки: Білгород-Дністровський із його мрійливими мурами фортеці. Перше поселення на місці сучасного Білгород-Дністровського виникло задовго до відліку нашої ери. Місто багато разів переходило від однієї держави до іншої, і ще частіше змінювало назву. Все це створило неповторну атмосферу, за якою хочеться повертатися знову і знову.
Дивлячись на Акерманську фортецю, здається, що знаходишся десь у середньовічній Туреччині. Споруда вражає своєю величчю: площа близько 9 га, більше трьох десятків веж і міцні, муровані стіни. Таку жодний ворог не підкорить! Щоб роздивитися геть усе, знадобиться далеко не одна година. На території фортеці проводяться різноманітні фестивалі, в тому числі з відтворенням лицарських поєдинків.
За багато років до турецької навали на місці фортеці греки заснували місто Тіра. Розкопки легендарного поселення тривали ще з ХІХ століття. Сьогодні у туристів є можливість прогулятися серед античних руїн та уявити, яким же було життя до нашої ери.
Звичайно, є в місті і давні культові споруди. Але особливо вас здивує Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці – один із перших зародків християнства у Бессарабії. Здається, ніби бачиш тільки верхівку церкви, аж така вона низька. Справа в тому, що на той час заборонялося будувати християнські храми вище за мечеті. Всередині зберігся унікальний ручний розпис XVI століття.
Селище Шабо з відомим на весь світ заводом
Шабо – один із найстаріших районів Європи, де традиції виноробства були закладені ще у давнину. Швейцарські поселенці заснували колонію виноробства Шабо у 1822 році.
Центр культури вина «Шабо» є туристичним об'єктом в Україні, де знаходяться виноградники та винний комплекс, велике високотехнологічне підприємство, двохсотрічні винні погреби, виносховища загальною площею 10 тис. кв. м, унікальний музей, художній ансамбль «Трилогія виноградної лози», сучасні дегустаційні зали, оригінальні архітектурні комплекси та виставка ландшафтного дизайну. Тури до «Шабо» захоплиіф й різноманітні. Відвідувачі мають можливість взяти участь у винних та сімейних мандрівках, освітніх програмах для підвищення культури вживання вина, турах вихідного дня.
Гостей супроводжують висококваліфіковані гіди, тривалість винних турів становить близько 3 годин. Винний бутік представляє асортимент продукції ТМ «Шабо» – понад 70 видів найвищої якості. Тут ви також можете купити й сувеніри «Шабо».
У квітні 2011 року Шабо був визнаний відкриттям десятиліття у галузі туризму. У вересні 2011 за рекомендацією Ради Європи Центр культури вина був названий «Культурною спадщиною Європи» і включений до європейської карти музеїв вина.
Вгадайте, що це за місто, де замість вулиць – канали, а транспортом слугують човни, а не маршрутки? Даю підказку: починається на літеру «В». Думаєте, це Венеція? А от і ні, це місто Вилкове в Одеській області.
Вилкове – українська Венеція – моя третя мандрівка
Місто було засноване на геть непридатних для життя болотах старообрядцями, котрі тікали на ці землі від релігійних переслідувань. Свою віру люди зберігають протягом багатьох століть. Храм Різдва Пресвятої Богородиці, що є найбільшою культовою спорудою міста, також належить старообрядцям. Раджу піднятися до дзвіниці, звідки відкривається запаморочливий краєвид на це незвичайне місце.
Неподалік цього казкового міста знаходиться багато цікавих пам’яток. Один із них – пам’ятник «Нульовий кілометр», який символізує початок річки Дунай, що впадає тут у Чорне море. До речі, тільки цю річку вимірюють від дельти до витоку, а не навпаки. Існує повір’я, що людина, яка перестрибне через середину нуля, невдовзі матиме успіх у роботі та навчанні.
Неподалік розташований також Дунайський біосферний заповідник, на території якого мешкають рідкісні та навіть унікальні тварини. Саме тут вчені відкрили декілька нових видів комах, досі невідомих науці. Дельта Дунаю стала домівкою і для тюленів-монахів, які у Чорному морі майже зникли.
А вечори біля моря – це те, що, звісно, згадуватиму взимку. Є у селищі неймовірне, унікальне кафе, яке знаходиться на «обриві» пагорба, сидячи за столиком якого, можна споглядати морську далечінь, розглядаючи кораблики, що пропливають повз. А на заході сонця, у погожу днину, видно дельфінів, які купкою розважаються з чайками, ловлячи хвилі. Звісно, це не єдине кафе, але мені воно найбільше до душі.
У Курортному – купа кафе, їдалень і барів, є також магазини і базар. Також увечері можна відвідати дискотеку та луна-парк.
І коли моє побачення з морем закінчилось, підтримала приємну традицію, кинувши монетку до моря, знала точно, що сюди ще повернусь.
