Тест: Згадаймо старовинні речі побуту

Самопрядка — прядка з автоматичним зсукуванням нитки і намотуванням пряжі на веретено. Найпоширеніший тип самопрядки складається зі стільчика на трьох ніжках, під якими розташована педаль («підніжок»). На стільчику на двох стовпчиках встановлене колесо зі спицями.

Веретено — ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині.

Рубель і качалка - їх використовували для прасування речей аж до середини XX ст. Сам пристрій являє собою вузьку дерев’яну дошку із поперечними зубчиками для качання тканини (білизни). Тканину попередньо намотували на дерев’яну качалку.

Ступа - пристрій для лущення та подрібнення різних речовин (зерна, тютюну і т. ін.). Її неодмінним доповненням є величезний важкий товкач.

Коромисло - дерев'яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо.

Інструмент Бондаря. Для натягування дерев’яних кілець на діжки.

Ціп - сільськогосподарське знаряддя для молотьби. Складається з двох палиць, з'єднаних шкіряним ремінцем або мотузкою. Одна, та що довше, служила ручкою, інша, що коротше, але важче - ударною частиною. Цю, другу частину, що б'є, робили з твердої породи дерева, наприклад, із дуба і часто з потовщенням на кінці, щоб удар був сильніший.

Кочерга - незамінний помічник для топки печей. Зазвичай це довга палиця або металевий стрижень із загнутим під прямим кутом кінцем. Такий інструмент дозволяє перекладати, перемішувати дрова в печі або каміні, вигрібати вугілля.

Серп - знаряддя для зрізання колосків і трав із заокругленим, сталевим лезом, що звужується, і короткою дерев'яною ручкою. Широко використовувався під час збору врожаю. За старих часів тонкий півмісяць порівнювали з серпом. У ХХ столітті серп, схрещений із молотом, перетворився на один із основних символів комунізму, уособлюючи селянську працю, єдиний з молотом, що позначає працю робітників.

Макітра – один із найпоширеніших видів українського традиційного глиняного гончарного посуду, назва якого походить від словосполучення «мак терти», – бо здавна в ньому перетирали мак для різдвяної куті. Такий посуд виготовлявся різної ємності, від 2-2,5 л (для розтирання маку з цукром), до 25-30 л (для приготування весільного тіста). Часто макітру повністю вкривали поливою, іноді ззовні або всередині – залежно від призначення. Справжнім скарбом для господині була макітра, прикрашена опішненською мальовкою.