Під цією рубрикою час від часу я публікуватиму інформацію про майбутні вибори, які за законом повинні відбутися 25 жовтня.
Зараз усі заклопотані літніми справами, бояться коронавірусу і рятуються від нього в залежності від знань, розвитку і рівня освіченості.
Але суспільно-політичне життя не стоїть на місці. І якщо ми сховалися за масками, то це не означає, що нічого в суспільстві не відбувається.
А головна майбутня подія – вибори у місцеві ради – визначить наше життя на найближчі 5 років.
Ми в редакції гортаємо підшивки і дивуємося, що інші передвиборні кампанії починалися за рік до дня голосування і в кращі часи за пів року починалася активна фаза виборів. Зараз – тиша. Більшість жителів району не здогадується, що вже через 120 днів доведеться робити серйозний вибір: визначатися з головами місцевих ОТГ, депутатами місцевих рад.
Навіть люди, які цікавляться політикою і політтехнологіями, точно не знають, як проходитимуть вибори.
Зміни до Виборчого кодексу, які повністю змінюють наше уявлення про місцеві вибори, ухвалені у першому читанні. І до другого внесено багато правок, які можуть суттєво змінити ситуацію. Втім, політики зараз сидять на низькому старті і чекають офіційного початку виборчої кампанії, яка за діючим законом розпочнеться з 25 липня.
Тож чекаємо остаточного ухвалення Виборчого кодексу, а поки що розглядаємо стартові можливості місцевого політикуму.
Ми маємо в районі зараз чотири ОТГ
У кожну з них обиратимемо голів і депутатів.
У Ворожбянській, Білопільській та Миколаївській ОТГ обиратимуть по 26 депутатів, у Річківській - 22.
Наголошую: обиратимуть за мажоритарною системою, а не партійно-пропорційною, як до цього обирали депутатів у Ворожбянській та Білопільській міських радах.
Голови обиратимуться простою більшістю, а депутати – за мажоритарною системою: хто набере більше голосів на окрузі, той і молодець! Передбачаю, що більшість кандидатів відхрещуватимуться від партійної символіки і йтимуть самовисуванням.
Як і депутати, кандидати на голови ОТГ зможуть іти як самовисуванням, так і за підтримки партій.
Прогнозую, що кандидати на посади голів теж уникатимуть партійної підтримки. Хіба що після перемоги напишуть заяву у партію влади, яка і відзвітує, що переміг саме її кандидат. Так було завжди і навряд чи щось зміниться.
Також передбачаю, що в усіх ОТГ повторно балотуватимуться вже діючі голови і боротьба буде серйозною: короткою і брудною.
А що ж партії?
У нашому районі їх зареєстровано 112.
Втім, активних - лише 10, депутати від яких зараз працюють в органах влади. Передбачаю, що на вибори підуть теж не всі.
Звичайно, серед лідерів політичних симпатій побачимо Блок Петра Порошенка «Солідарність», який дуже різко змінив орієнтацію і став з провладного головним опозиційним.
Цікаво побачити, як голова районної організації Юрій Мартиненко демонструватиме політичне протистояння діючій владі й одночасно проситиме кошти в держави, яку ідеологічно критикуватиме.
За «опозиційність» до влади «Солідарність» змагатиметься зі справжніми «опозиціонерами», у яких у назві партії так і написано «Опозиційна платформа «За життя».
У цю колись провладну, а з 2014 року опозиційну до влади партію об’єдналися колишні регіонали, які й стали опозиціонерами. Очолює районний осередок Володимир Відуєв, який плавно перейшов у цю силу з «регіоналів».
Теж цікаво подивитись, як очільник районної ради, хоч і виконуючий обов’язки, поєднуватиме державотворчі процеси у своїй діяльності і нищівну критику влади - у політично-передвиборній риториці.
Третій політичний важковаговик, партійний старожил і політичний гуру - ВО «Батьківщина». Найстарша серед діючих партій у районі зараз найпершою почала свою передвиборну діяльність. «Батьківщинівці» десятки років ідуть на вибори дружними рядами, сформованою командою і мають успіх. У них фактично не змінюються члени партії, відбувається міжвиборче партійне життя, і виборча кампанія стартує швидко і дружно!
«Батьківщина» завжди - в опозиції до влади, серед її членів і керівників - мало чиновників, тож критикувати владу вони можуть зранку до ночі без перерви на державну службу й отримання коштів із бюджетів різних рівнів.
«Відродження» - вже вдруге у місцевих парламентах, але, підозрюю, що востаннє. Це не партія, а політичний проєкт, який зі зміною лідера трансформується в іншу політичну нішу.
Молоді політичні сили, які вперше потрапили в місцеві парламенти, - «Радикальна партія Олега Ляшка», «Аграрна партія України», «УКРОПИ» - не мають чітко вираженої партійної артикуляції, штабів, ідеології і на найвищому партійному рівні зараз збирають багнети, аби інвентаризувати свої ресурси. Не виключено, що на вибори деякі з цих партій ітимуть з новими знаменами й старими лідерами, які мають певний вплив на територіях і грошові активи.
І найнаймолодші сили - це Соціал-демократична партія, партія «Воля» та «Громадянська позиція». Їхні шанси - мінімальні, бо це - вузькорегіональні партії. Перша потрапила в міськраду на авторитеті народного депутата Олександра Сугоняка, друга – завдяки настирливості й неприборканому ентузіазму місцевого лідера Вадима Соханя. А прихильників Анатолія Гриценка «проштовхнули» у міський парламент не стільки ідеї лідера, скільки сильна місцева команда.
А головний партійний гравець - партія «Слуга народу» - ще сидить у тіні. Втім, нещодавно на світ Божий вже вийшли на обласному рівні, презентувавши офіс та обравши голову обласної організації Михайла Ананченка.
Схема роботи провладної сили - проста, як господарське мило: через адмінресурс спустять на місця вказівки «пополніть ряди».
Партію очолить голова РДА, місцеві еліти стануть у чергу, аби туди «записаться», відбудеться кілька пафосних акцій з брендом «Слуги народу». Вибиратимуть, звичайно, найкращих, які «ніде ніколи не були, не помічені, не брали участі, чесні, принципові, молоді». Ну ви ж пам’ятаєте, як це відбувається, коли формується провладна партія. Я думаю, ми там побачимо багато цікавих облич і давно знайомих персонажів. Поки що в районі партія не зареєстрована, але набере багато голосів і кандидатів, бо віра в те, що «весна прийде – саджати будемо», ще не минула.
Також прогнозую активізацію деяких свіжих політичних проєктів, які ми, за звичкою, називаємо партіями. Матимемо багато гучних лозунгів,нездійсненних обіцянок, ніщівної критики «папєрєдніков» і безпринципну боротьбу за голоси виборців.
Втім, це лише прогнози. Зараз на черзі - розгляд Виборчого кодексу у другому читанні. Але ніщо не заважає вже вчора починати думати про майбутні 5 років.
