Пам’ятаєте відомі твори французького фантаста Жуля Верна «Двадцять тисяч льє під водою» і «Таємничий острів»? А корабель із цікавою назвою «Наутилус», який вірно служив своєму капітанові Немо, долаючи всі перешкоди, і якому, зокрема, вдалося вибратися з потужної круговерті?
Підприємиця Надія Цимбал із Білопілля свого часу теж вирішила дати назву «Наутилус» магазинові та тодішньому бару. Про нелегкі випробовування долі на шляху до успіху вона погодилася розповісти журналістам Білопілля.City:
- Історія моєї підприємницької діяльності розпочалася 1990 року з малого підприємства, яке носило красиву назву «Калина». Та хто ж не хоче мати власний бізнес? Ось і я, працюючи на господаря, мріяла займатися власною справою. До того ж, планувала, аби у моєму підпорядкуванні були не лише магазин, а й щось на зразок кав’ярні чи бару.
Життя внесло свої корективи у плани пані Надії, і з 1993 року вона стала торгувати на місцевому ринку, за декілька метрів від нинішнього «Наутилуса». Людям були до вподоби молочна продукція колишнього сирзаводу, ковбасні вироби приватного підприємця Миколи Трофімова і ТОВ «Ворожба», а також свіжі фрукти на різний смак. Відтак, торгівля йшла, як на ті часи, досить таки успішно.
Як розповіла підприємиця, в середині дев’яностих їй довелося ненадовго призупинити торгівлю, оскільки народила другу дитину. Та ледве її синочкові виповнилося пів року, вирішила: досить вдома «засиджуватися», треба працювати. Але її мрія протягом усіх цих років так ніде й не поділася.
Магазин із красномовною назвою «Наутилус» пані Надія відкрила 1998 року.
- Приміщення вирішила спочатку взяти в оренду у воронівця Володимира Тимченка, а за шість років, коли, так би мовити, «розкрутилася», остаточно викупила. Якщо відверто, то саме тоді, коли стала власницею магазину та бару, я твердо вирішила: нічний бар потрібно закрити. Серце мені підказувало: весілля, ювілеї, поминальні обіди – будь ласка, але тільки не розваги до ранку! – говорить Надія Цимбал.
Своє, як мовиться, є своє. Власниця опікувалася належним ремонтом, щоб відвідувачі почувалися комфортно й затишно. Розширювала асортимент товарів, дбала, щоб продукція була свіжою й за прийнятними цінами. Й не підозрювала, що доля вже готувала чергове випробування. Пожежа влітку 2016 була ніби грім серед ясного неба. Все пішло шкереберть…
- Що робити? Це питання ставила собі вдень і вночі. І якщо хтось стверджує, що я швидко себе опанувала, то глибоко помиляється. Скажу чесно: цей рік взагалі випав із мого життя. Протягом року – три похорони близьких мені людей… Відчувала розпач, безвихідь, порожнечу. І оцей депресивний стан довго не відпускав зі своїх «обіймів»… - розповідає пані Надія.
Та все таки жінці вдалося зібратися з силами.
- Передусім допомогла віра в Господа. Останнім часом я стала відвідувати храм, звідси - й віра у власні сили. Зазвичай мій робочий день починається з четвертої ранку. Зокрема з приготування домашньої випічки, яку потім реалізовуємо в магазині. А закінчується нерідко пізно ввечері.
Не буду занадто самовпевненою, та все ж скажу: «Наутилус» був, є і обов’язково буде. Принаймні, до кінця року намагатимемося відкрити щось на зразок кав’ярні. Відкрию Вам іще одну таємницю: мрію свій бізнес передати в надійні доньчині руки.
