Думаю, фраза «Коронавірус вражає не лише легені, а й мозок» врешті стане крилатою, таким собі усталеним висловом. Бо з огляду на те, що коїться нині навколо, особисто я не можу ставити ці слова під сумнів.
Беззаперечним є той факт, що з введенням карантину людям довелося звикати до суворих обмежень і нових правил, поступившись власними звичками та свободою дій. Звичний ритм життя враз порушився, поставивши всіх нас у «залізні» рамки.
І мова не лише про вимоги носити маски та рукавички, заборону торгівлі на ринках та у промислових магазинах, припинення роботи салонів краси, перукарень чи відміну залізничного та громадського автотранспорту. Варто замислитися і над тим, як карантин вплинув на свідомість людей в цілому. І що, так би мовити, матимемо в результаті?
З особистого досвіду:
Дуже прикро було бачити, як вже у другій половині березня близькі мені люди, зазвичай спокійні та виважені, телефонували чи писали і з острахом (а іноді й панікою) розповідали свіжі новини про черговий зафіксований випадок COVID-19. Як пересилали мені відео з рекомендаціями сумнівних «професорів», котрі завіряли, що коронавірус лікується теплим чаєм із лимоном, промиванням носа з милом та прикладанням імбиру до зап’ястка.
Як кажуть, «не повторюйте цього в домашніх умовах», адже переважна більшість таких відеоматеріалів одразу ж переадресовувалася на розсуд безпосередньо медикам і ними ж була спростована.
Прикро було бачити з телеекранів свавілля у Нових Санжарах, читати красномовні фотопости у ФБ-стрічці й поліцейські зведення, у яких «сумлінні громадяни» чи не щодня, а то й по кілька разів на день, повідомляли про підлітків без масок, котрі бігали по стадіону, про чергу до хлібного кіоска, до банкомату чи про службу в сільській церкві. Свої ж - на своїх…
А ще чути про те, як колись люб’язні та привітні односельці погрожували молодому подружжю спалити хату, якщо вони повернуться додому з-за кордону, на самоізоляцію. І таких прикладів зміни поведінки можна навести чимало.
Що ж спонукало цих людей змінитися? Стати не такими, які вони були раніше?
Розмова про це – з психотерапевтом Сумського обласного клінічного перинатального центру Олегом Сінгуром.
- Карантин і самоізоляція сильно вплинули на людей, змінивши не тільки їхній звичний спосіб життя, але й наклавши відбиток на їхні думки, емоції та взаємини. І це призвело до того, що люди стали поводитися інакше, ніж до запровадження карантину. У певної частини громадян ці зміни навіть дуже виражені. Як наслідок, дійсно – зараз ми часто можемо не впізнати своїх рідних, знайомих чи сусідів, вони відкриваються нам у новому світлі.
Звідки з'явилися всі ці нові обличчя? І як вплинула на них нова ситуація?
- Все досить просто: склалися умови, за яких людина перебуває у тривалому стресі. Це означає, що люди знаходяться у стані загрози, небезпеки, напруги та невідомості. Це породжує у них захисну реакцію, яка може проявлятися у великих діапазонах поведінки. Вона визначається мисленням людини, її культурою, емоційним станом, досвідом.
Можна побачити, як одні люди виявляють високу відповідальність, законослухняність, організованість. І незважаючи на те, що витримувати карантин доволі важко, вони проявляють більше спокою, адже розуміють, що це правильні цілі і підтримують їх.
У інших людей більше проявляється їхня гірша сторона натури – нервова неврівноваженість. Через напругу і страх, ізоляцію, побоювання, вони стають агресивними, чварливими, бояться виходити з дому, хтось пише доноси на інших людей. Та частіше за все, він чинить так не через солідарність із порядком і дотриманням закону, а через страх, мовляв, чому я сиджу в ізоляції, а інші ні, я покараний, а інших це не стосується!
Чому звична поведінка деяких людей змінилася?
- Як будь-який сильний стрес, нестандартна ситуація, немов лакмусовий папір, здатна виявляти сутність людей, перевіряти їхні міцність і надійність, силу і слабкість. І в цій ситуації проявляється як сила духу, взаємодопомоги, підтримки, так і повна безвідповідальність, нехтування правил, втрата здорового глузду і совісті, здатності тверезо і логічно мислити та діяти.
Люди, схильні до паніки, абсурдні чутки і новини сприймають реалістично, правдиво, критика працює зовсім погано. Те, що місяць тому викликало б здоровий сміх і недовіру, зараз сприймається як можливе. Неймовірне і дурне не здається вже таким.
Люди готові застосовувати поради, які шкодять, а не допомагають. Довіра до офіційної інформації сильно знижується, а до «місцевих новин» і чуток – посилюється. Люди трохи «дурнішають». Або навіть сильно, що обумовлено їх нервовим напруженням. Перед сильними емоціями логіка і здоровий глузд згасають.
Як вплине на людей тривалість карантину? Адже його постійно подовжують, хоч і дещо послаблюють.
- Коли карантин затягується, триває досить довго, люди поступово звикають жити у цих умовах. І якщо немає «накачування» негативної інформації, поступово повертаються до старого способу життя. Людина адаптується до нових умов, страхи трохи відходять на другий план, ситуація вже не здається такою страшною. Це ми спостерігаємо саме зараз.
Вони втомлюються жити в стресі та самоізоляції. Це набридає їм, дратує, і вони дозволяють собі більше свободи. Це типова поведінка людини. І хоч ми бачимо, що загроза не пішла, але люди поводяться більш розслаблено, безтурботно, в деяких випадках - нерозважливо і безвідповідально. Вони ігнорують правила і порядок, що, у свою чергу, може призвести до негативних наслідків.
Чого чекати далі?
- В кінці карантину відбувається певне розшарування людей. Одні і далі дотримуються правил, оскільки, зазвичай, звикли до порядку, інші дотримуються його через страхи, інші перебувають на межі нервового зриву. А певна частина людей визначених правил дотримується суто формально. Є і така категорія, яка абсолютно все ігнорує, саме їх поступово ставатиме все більше. Така собі категорія пофігістів.
На Вашу думку, як взагалі карантин вплине на людей?
- Можна з упевненістю сказати, що тривалий карантин глибоко вплине на психіку суспільства в цілому. Він не мине безслідно і спричинить тривалі наслідки.
І вже зараз він продовжує збирати жертви не тільки від інфекції, але і від стресу самоізоляції. Як наслідок – зростає кількість внутрішньосімейних або особистісних конфліктів, агресії та невдоволення. Карантин проявив усі сильні й слабкі сторони взаємин людей та їхніх людських якостей.
І цілком імовірно, що в результаті останніх подій можуть почастішати такі негативні прояви як пияцтво, бійки, сімейні сварки і розриви (розлучення). Як то кажуть, де тонко, там і рветься. Всі «рани» оголюються, активізуються проблеми суспільства, побудовані на особистісних контактах: сім’я, друзі, сусіди. Між людьми немає терпимості і врівноваженості, багато людей «на взводі», на межі, і це тільки посилює проблематику.
Стрес, у якому зараз перебуває більшість людей, посилить кризові ситуації та врешті доведе їх до логічного завершення.
Хоча, як прогноз, в кінці осені – на початку зими варто очікувати сплеску народжуваності.
Чи не дасте кілька корисних порад, як не піддатися паніці у таких умовах і залишитися з «холодною» головою?
- Тут важко радити щось конкретне, бо, зазвичай, люди все одно діятимуть так, як вони вміють і звикли діяти. І, на жаль, попри всі поради, людина завжди стійко притримуватиметься своїх позицій. Розшарування на групи, про яке я вже згадував, зберігатиметься в кожному суспільстві, емоційна втома, роздратованість проявлятимуться завжди.
Єдине, що порадив би для того, аби не піддатися паніці - виключити інформаційний потік, що не несе жодної користі, а лише отруює мізки. Чим більше людина занурюється у новини щодо коронавірусу та цікавиться негативною й неофіційною інформацією, тим більше вона собі шкодить.
Яке особисто у Вас ставлення до ситуації з карантином в цілому?
- Якщо зважити всі «за» і «проти», особисто я задаюся питанням: чи варто було запроваджувати карантин взагалі? Принаймні, якщо це і робити, то у більш м’якій, адекватній формі, а не ставити людей у такі жорсткі обмеження, коли вони змушені сидіти без грошей, в ізоляції, коли підприємці малого бізнесу не мають змоги займатися своєю справою і годувати свою родину.
Звісно, запровадження карантину мало на меті вберегти життя людей від захворювання, та з іншого боку, мало хто замислюється над тим, що в наслідку втрати будуть ще більшими: розвали сім’ї, перспектив, втрата роботи, здоров’я, негативний вплив на психіку, насильство різного роду, економічна нестабільність… Тож, іще невідомо, чи карантин взагалі допоможе країні в цілому, чи тільки нашкодить.
